Зміст:
Введення
1 Поняттяінтелекту
1.1Визначення інтелекту
1.2 Структураінтелекту
1.3 Теоріїінтелекту
2 Інтелектуальнийпотенціал особистості
3 Оцінкаінтелекту
Висновок
Список літератури
Введення
Інтелект- В перекладі з латинської - розум. Не випадково за своїм психологічнимзмістом поняття В«інтелектВ» відноситься до нечітко визначеним поняттям.Широко поширена точка зору, згідно з якою інтелект - це те, щоможна виміряти за допомогою інтелектуальних тестів. Поняття В«інтелектВ» зводять тодо деякої загальної біологічної функції і загальному чиннику, то до мобільностіформальних операцій, то до мовному мисленню, значенням і особистісним сенсів і,нарешті, до гранично широко трактованих В«пізнанняВ» як атрибуту свідомості ізагальної здатності до рефлексії. В останньому випадку інтелект ототожнюється зкатегорією свідомості.
Очевидністьтеоретичної і практичної значущості надійних знань про природуінтелектуальних здібностей людини контрастує з реальним, вельминезадовільним станом справ у психології інтелекту, виявляєсебе, зокрема, в наростанні критики самого поняття В«інтелектВ».
Такимчином, тему роботи В«Інтелект людиниВ» можна вважати на сьогоднішній деньактуальною.
Метароботи: Розглянути інтелект людини.
Завдання:
1.Проаналізуватипоняття інтелекту.
2.Вивчитиінтелектуальний потенціал особистості.
3.Розглянутиоцінку інтелекту.
1 ПОНЯТТЯ ІНТЕЛЕКТУ
1.1 ВИЗНАЧЕННЯ ІНТЕЛЕКТУ
Інтелект(Від лат. - Розум, розум, розум) найчастіше ототожнюється з мисленням увизначенні: інтелект - це розумова здатність людини. Однак щефранцузький психолог Ж. Піаже розводив ці два поняття. Він пропонував трактуватиінтелект як В«психічну адаптацію до нових умовВ» [1].За Піаже, В«інтелект є станом рівноваги, до якого тяжіють усіпослідовно розташовані адаптації сенсомоторного і когнітивного порядкутак само, як і всі взаємодії організму із середовищем В»[2].Одна з основних особливостей людського інтелекту полягає в тому, щоне всяке зміст, що отримується з зовнішнього світу, може бути засвоєно, а лишето, яке хоча б приблизно відповідає внутрішнім структураміндивіда. Засвоєння (асиміляція) і пристосування (акомодація) знаходяться міжсобою в стані незбалансованого рівноваги, і діяльність людиниспрямована до досягнення рівноваги між асиміляцією та акомодацією. Ще однимважливим показником інтелекту є його організованість, тобто уявленняінтелектуальної активності суб'єкта у вигляді певної структури з виділенням вній окремих елементів.
Піажеговорив про стадії розвитку інтелекту, інакше кажучи, про стадії розвитку деякоїструктурної схеми з різними виділяються в ній компонентами. Виділяються 4стадії розвитку інтелекту. Перша, названа стадією сенсомоторногоінтелекту, триває від 0 до 2 років. Друга - дооперационального мислення -займає період від 2 до 7-8 років. Третю стадію становить період конкретнихоперацій - від 7-8 до 11-12 років. Останній, четвертий період розвитку інтелекту- Це період формальних операцій, він починається від 12 років і розвивається наПротягом усього життя. Якщо на перших етапах розвитку інтелекту операції якб пов'язані з предметами, конкретні і часто недиференційовані між собою,то в процесі оволодіння різними способами заміщення реальних об'єктів,позначення їх насамперед словесними знаками виникає можливість більш різноманітнихзв'язків з дійсністю, інакше кажучи, виникає розвиненою інтелект, якийзабезпечує адаптацію людини до зовнішнього середовища. Стадії розвитку інтелектуприв'язані до певного віку, але навчання може прискорювати їх проходження,а за відсутності навчання з різних причин може бути затримка розвитку.Наприклад, в дослідженнях П.Я. Гальперіна було показано, що прицілеспрямованому навчанні формальні операції з'являються вже у старшихдошкільнят.
Якщодля Піаже інтелект - це загальний регулятор поведінки усіх рівнів, то длядеяких інших дослідників (А. Біне, Л. Векслер) він - символ навченостілюдини і будь-якого іншого живої істоти всьому новому.
Таким чином, вНині існують як мінімум три трактування поняття інтелекту:
1.Біологічнатрактування: "здатність свідомо пристосовуватися до нової ситуаціїВ».
2.Педагогічнатрактування: "здатність до навчання, здатність до навчанняВ».
3.Структурнийпідхід, сформульований А. Біне: інтелект як "здатність адаптації засобівдо мети В». З точки зору структурного підходу, інтелект - це сукупність тихчи інших здібностей [3].
Сукупність пізнавальнихпроцесів людини визначає його інтелект. В«Інтелект - це глобальназдатність діяти розумно, раціонально мислити і добре справлятися зжиттєвими обставинами В»(Векслер), тобто інтелект розглядається якздатність людини адаптуватися до навколишнього середовища.
1.2 СТРУКТУРАІНТЕЛЕКТУ
Яка структураінтелекту? Існують різні концепції, що намагалися відповісти на це питання.Так, на початку століття Спирмен (1904) виділив генеральний фактор інтелекту (факторG) і фактор S, службовець показником специфічних здібностей. З точки зоруСпірмена, кожна людина характеризується певним рівнем загальногоінтелекту, від якого залежить, як ця людина адаптується до навколишньогосередовищі. Крім того, у всіх людей є в різному ступені розвиненіспецифічні здібності, які проявляються у вирішенні конкретних завдань.
Терстоун за допомогоюстатистичних методів дослідив різні сторони загального інтелекту, яківін назвав первинними розумовими потенціями. Він виділив сім таких потенцій:
1.рахунковуздатність, тобтоздатність оперувати числами і виконувати арифметичні дії;
2.вербальну(Словесну) гнучкість,тобто легкість, з якою людина може пояснюватися, використовуючи найбільшвідповідні слова;
3.вербальнесприйняття, тобтоздатність розуміти усну і письмову мову;
4.просторовуорієнтацію, абоздатність уявляти собі різні предмети і форми в просторі;
5.пам'ять;
6.здатність доміркуванню;
7.прудкістьсприйняття подібностей абовідмінностей між предметами і зображеннями.
Американськийпсихолог Дж. Гілфорд представляє інтелект як кубічну модель. Він виділив120 чинників інтелекту, виходячи з того, для яких розумових операцій вонипотрібні, до яких результатів приводять ці операції і який їхній зміст(Зміст може бути образним, символічним, семантичним,поведенченскім).
УБіне і Векслера інтелект - це однорівнева модель з двома блокамипоказників вербального та невербального (дієвого і образного) характеру.
Задумку Кеттела (1967), у кожного з нас вже з народження є потенційнийінтелект, який лежить в основі нашої здатності до мислення, абстрагуванняі міркуванню. Приблизно до 20 років цей інтелект досягає найбільшогорозквіту.
Б.Г.Ананьєв розглядав інтелект як багаторівневу організацію пізнавальнихсил, що охоплює процеси, стани і властивості особистості. У свою чергу, цяструктура пов'язана з нейродинамическими, вегетативними і метаболічнимихарактеристиками. Вони визначають міру інтелектуальної напруженості і ступіньїї корисності чи шкідливості для здоров'я людини. При такому підході інтелектрозглядається як інтегральне утворення пізнавальних процесів іфункцій, супроводжуване метаболічним забезпеченням. Високі показники поінтелекту прогнозують успішність людини в будь-якому виді діяльності.
підструктуризагального інтелекту є утворення невербального і вербального інтелекту.Вербальний інтелект показує особливості вербально-логічної форми загальногоінтелекту з переважною опорою на знання, які, в свою чергу,залежать від освіти, життєвого досвіду, культури, соціального середовища кожногоокремого індивіда. Невербальний інтелект залежить не стільки від знань,скільки від умінь індивіда і його психофізіологічних особливостей,відбиваються в сенсомоторних показниках. Загальна оцінка інтелектуздійснюється після підсумовування окремих показників успішності виконанняк...
