ПЛАН
Введення
1 Психічні станизасудженого
2 Адаптація засуджених доумовам позбавлення волі
3 Соціальна реадаптаціязвільненого
Висновок
Введення
З точкизору новачка в юридичній діяльності, пенітенціарна психологія, дужеважлива для всіх без винятку людей. У місцях позбавлення волі може виявитисякожен без винятку. Для деяких хто туди потрапляє це йде на користь, вониповністю переглядають своє життя, змінюють її в кращу сторону. Але длябільшості, як правило, знаходження в місцях позбавлення волі негативновпливає. Як вони будуть себе там вести, і ким вони будуть, коли звільняться відпокарання, в більшості впливає від лікаря-психолога в даній колонії/тюрмі /.Так як засуджені перебувають у постійному напруженні, яке треба періодичнознімати. Роль такого лікаря у місцях позбавлення волі дуже важлива, як і длязасуджених, так і для працівників виправної установи. Сам фактвзяття під варту викликає дуже багато негативних емоцій. Найважчеприпадають на малолітніх в'язнів і на тих, у кого на волі не залишилосяблизьких людей, які б його підтримали. Часто трапляється, що у засудженого підчас його терміну вмирає родич, або він втрачає родину, це все дуже впливаєна психіку людини, а вже в таких місцях таке різке крах усіх планів інадій, в кілька разів збільшується.
Я вважаю, щовивчення даного напрямку в психології дуже важлива для юриста і цікава іне менш важлива для будь-якої людини. Мною вибрана ця тема для контрольноїроботи, тому як мені важливо для майбутньої професії, як спілкуватися з людьми,колишніми або нині засудженими та знаходяться в місцях позбавлення волі.
1 ПСИХІЧНІСтан засудженого
Знаходження вмісцях позбавлення волі відбивається на психології людини. Особливостіпсихології засуджених, перш за все, проявляються в певному комплексі психічнихстанів, які розвиваються в місцях позбавлення волі. До найбільш типовим зних слід віднести: стан очікування змін (перегляду справи,звільнення); стану нетерпіння; стан постійного страху, побоюваннябути схильним фізичному насильству, приниження людської гідності, бутивідданим близькою людиною.
Соціальнаізоляція підсилює пригнічений стан. Воно є результатом фрустрації,наслідком повного краху життєвих планів, цілей, краху надій, віддаленістьвід звичних місць. У засудженого може з'явитися невір'я в свої сили, вможливість знову знайти нормальне життя. До моменту прибуття в колонію(В'язницю) деякі засуджені вже випробовують стан пригніченості,пригніченості від усвідомлення своєї провини перед суспільством, сім'єю. Такі засудженіне порушують режим, добре працюють, виконують вимоги адміністраціївиправної установи.
Типовимстаном у місцях позбавлення волі, є туга. Саме туга по дому,рідним, близьким, свободі з особливою силою діє на засуджених. Саме надіязнову побачити рідних, будинок і допомагає виживати в місцях позбавлення волі. Врезультаті з'являється дратівливість, збудливість, внутрішнє напруження. Вдеяких випадках у засудженого на волі нікого немає, або у зв'язку зпопаданням людини в такі місця близькі просто відвертаються, відсторонюються.Саме через це людина перестає вірити людям, як у колонії, так і насвободі, йому завжди здається, що його не зрозуміють, його зрадять. В результатіз'являється образа на всіх, і на все, що оточує, і сам того не підозрюючи, вінпочинає тихенько всім мстити. Помста породжує байдужість до всьогощо відбувається, а це, на мій погляд, найстрашніше в місцях позбавлення волі,для оточуючих такої людини.
Кримінально -виконавчий кодекс РФ в статті 12 п. 6.1. говорить В«Засуджений має право напсихологічну допомогу, що надається співробітниками психологічної службивиправної установи та іншими особами, які мають право на надання такоїдопомоги. Участь засуджених у заходах, пов'язаних з наданнямпсихологічної допомоги, здійснюється лише за їх згодою В». Питання виникаєтільки один: В«А чи у всіх виправних установ Росії є співробітникпсихологічної служби? В». Думаю, відповідь настільки очевидна, що вимовляти йогов слух не варто.
Позбавленнясвободи - це істотні обмеження свободи пересування, в спілкуванні, виборівиду праці, що породжує специфічні права і обов'язки засуджених, жорсткурегламентацію по життю. Само це покарання хоч і буває обгрунтовано ісправедливо, все одно тягне муки і страждання. Одним з них єпроживання засуджених у житлових приміщеннях в умовах великої скупченості. Такіприміщення являють собою, як правило, величезні, не розділені на кімнатичи інші приміщення бараки, в яких живе до 100, а іноді і більше осіб,причому часто ліжка розташовані в 2 поверхи. Постійне спілкування з одними і тимиж людьми протягом декількох років. Неможливість побути на самоті,спокій. І якщо один з цих 100 чоловік, робить щось протиправне, тостраждає весь барак. Постійне перебування на очах у безлічі людей,необхідність у зв'язку з ці контролювати свою поведінку, стримувати емоції йпочуття, бути напоготові викликає сильний стрес, величезну напругу нервовоїсистеми, негативно позначається на психічному самопочутті. Можна сказати, щоперебування в місцях позбавлення волі вимагає від людини значного фізичногоі психічного напруження, великої стійкості.
Вспецифічних умовах утримання у виправних установах, у людейзначно зростає тривожність. Саме високим рівнем тривожності можнапояснити постійне психічне напруження багатьох засуджених, напруженість увідносинах між ними, між ними і представниками адміністрації, гостріконфлікти, нерідко виникають по зовні незначним приводів, що переходять деколи внасильницькі злочинні дії. Для засуджених характерні бурхливі реакції,вони обурюються, кричать, погрожують, чогось вимагають. У більшості випадків вонине переслідують якихось конкретних цілей, а просто хочуть виговоритися, знятивнутрішнє напруження, виплеснути його. Це кращий спосіб впоратися знапругою, тому людина яка замикається в собі, тримає всі свої емоціївсередині, більш небезпечний для оточуючих. Він може довгий час мовчати і не робитинебудь дій у відповідь, але настає пора, коли він просто всі своїемоції разом випускає назовні і тоді наслідки бувають більш плачевні, ніж,якби він кожен раз їх вихлюпував. Поступово такий стиль поведінки, рівно,як і високий рівень тривожності, стає звичним, зберігаючись доже післязвільнення від покарання і провокуючи повторне злочинну поведінку.
Психічнестан засудженого рушиться хоч би в якому він статусі не перебував у в'язниці(Колонії). І саме це порушення і є причиною повторних злочинів.
2 АДАПТАЦІЯЗасуджені ДО УМОВ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
Процесадаптації пов'язаний з адаптивною ситуацією, яка виникає у зв'язку ззмін, що відбулися в соціальному середовищі або переходом особистості з однієїсоціального середовища в іншу, чим-небудь для неї нову, коли звичні шаблониповедінки, стереотипи сприйняття, установки особистості стаютьмалоефективними або недієвими/непотрібними /. Засудженому за крайнє мірітричі доводиться переживати вельми складні адаптивні ситуації, щоразузаново пристосовуватися:
- довимогам режиму відбування покарання, до умов праці, середовищі засуджених,житті та побуті у виправних установах;
- призміну умов відбування кримінального покарання - до нових умов праці тапобуту, вимогам режиму, правил внутрішнього розпорядку тощо;
- у зв'язку ззвільненням з виправної установи - до умов життя на волі,роботи в колективі вільних громадян, до життя в сім'ї і т.п.
Засудженіадаптуються до умов соціальної ізоляції адекватним або неадекватнимчином. Основними ознаками адекватної реакції є:
-відповідність поведінки засудженого реальній інформації про перспективи йогоперебування в місцях позбавлення волі;
- дотриманняїм режиму відбування покарання, вимог адміністрації;
- здатністьконтролювати свою поведінку і емоції.
Для неадекватної/патологічної/реакції характерно прояв психопатологічнихознак...