НАЦІОНАЛЬНИЙПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім.М.П.ДРАГОМАНОВА
КАФЕДРАПСИХОЛОГІЇ
РЕФЕРАТ
На тему:Основи психотерапії
розробити:КАМЕНЄВА Т.В.
ПЕРЕВІРИВ:
КИЇВ 2009 р.
ЗМІСТ:
ВСТУП
1. ОСНОВИ ПСИХОТЕРАПІЇ
2. Психотерапевтичних методів іПРИЙОМИ
2.1 Когнітивні методи
2.2 Поведінкові методи
2.3 Сугестивні методи
2.4 Методи самонавіювання
2.5 Психодинамічні методи
2.6 Гуманістична психотерапія
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Предметом психології якнауки є вивчення закономірностей формування і появ психіки.Психологія ділиться на загальну і спеціальну, або прикладну. До останнімвідносяться: соціальна психологія, педагогічна, клінічна, психотерапія ...
Психотерапія - методлікування хворого психологічним впливом.
У реферативної роботі мирозглянемо значення психотерапії, як напрямки практичної психології і якпрофесії психолога. Методи психотерапевтичного впливу, роботи зрізними хворими. Напрямки особистісно-орієнтованої психотерапії,особливості та принципи гуманістичного, когнітивного напрямків. Також методигрупової психотерапії, трансакттерапіі, гештальттерапії.
Психотерапія в ціломувключає безліч інших методів, які можуть використовуватися для наданнядопомоги різним категоріям хворих. Більшість з них вимагають відповідноїкваліфікації психотерапевта і досвіду застосування конкретних методик.Психотерапевт повинен володіти як медичними (насамперед в галузіпсихіатрії), так і психологічними знаннями, щоб проводити диференціальнудіагностику виявлених порушень, визначати показання для застосування тих чиінших психотерапевтичних методів і здійснювати психотерапію на практиці,уникаючи побічних ефектів і ускладнень.
1. ОСНОВИ ПСИХОТЕРАПІЇ
Термін В«психотерапіяВ»має двояке тлумачення, пов'язане з буквальним його перекладом з грецької (psyche - душа іtherapeia - турбота, догляд, лікування), - В«лікуваннядуші В»іВ« зцілення душею В». Введено термін у 187 році В.Тьюком (В«Ілюстраціявпливу розуму на тіло В») і став широко використовуватися з кінця X1X століття. Однак до теперішнього часу немає єдиної думки прокордонах, формах і методах психотерапії, підготовці фахівців в ційобласті, як немає і загальновизнаного її визначення. Враховуючи, що психотерапія увітчизняній науці і практиці традиційно ставилася до медицини -розглядалася як один з методів лікування та профілактики захворювань (у 1985 р. він була виділена в самостійну медичну спеціальність), найбільш відповідає її суті,ймовірно потрібно визнати наступне визначення: психотерапія - цілеспрямованевикористання психічних (психологічних) методів для лікування хвороб. Їїприйнято розглядати як комплексне лікувальний вплив на психіку хворого,використовує його емоційні реакції, когнітивні, інтелектуальні, вольовіможливості, условнорефлекторном зв'язку, а в результаті - навесь організм зметою усунення хворобливих симптомів, зміни ставлення до свогозахворюванню, своєї особистості і навколишньому середовищу.
З глибокої давнинивідомі випадки впливу деяких осіб на психічний стан інших людей. Воснові лікування ряду хвороб жерцями, В«лікувального ефектуВ» змов, В«священнихтанців В»шаманів лежить вплив на психіку механізмами навіювання. Збереглосявираз: В«медицина тримається на трьох китах: ножі, траві і словіВ», тобто за словомз давніх часів визнавалася така ж сила, як і за ножем хірурга.Християнське вчення говорить нам, що слово має величезну силу: В«... життя тасмерть у владі язика ... В»
Розвиток психотерапії якнауково обгрунтованого методу починається з X1X століття і пов'язане зіменами Бернгейма, Бодуена, Левенфельда, Мебіуса, а також вітчизняних лікарівВ.А.Манассеіна, С.П.Боткина, Г.А. Захар'їна, С. С. Корсакова, В. М. Бехтерева,які висловлювали думку про важливу роль та можливості психічноговпливу в лікуванні різних захворювань.
Одне з найбільш ємнихвизначень суті психотерапії належить М.Я. Мудрова: В«... знаючи взаємні один наодного дії душі і тіла, боргом почитаю помітити, що є і душевніліки, які лікують тіло. Вони вичерпуються з науки мудрості, частіше зпсихології: своїм мистецтвом сумного потішити, сердитого умягчить,нетерплячого заспокоїти, різкого налякати, боязкого зробити сміливим, прихованоговідвертим, відчайдушного добромисним. Сим мистецтвом повідомляється та твердістьдуху, яка перемагає тілесні болі, тугу, метання В».
Важливий внесок у розвитоквітчизняної та світової психотерапії внесли праці І. П. Павлова, його учнів іпослідовників. Запропонувавши торію фізіологічних механізмів сну, перехіднихстанів і гіпнозу, Павлов заклав основи одного з напрямків науковоготлумачення багатьох явищ, які століттями вважалися таємничими ізагадковими. Вчення Павлова про сигнальні системи, фізіологічному впливслова і навіювання стало основою для наукової психотерапії. На Заході особливу рольу розвитку психотерапії зіграли праці З.Фрейда, його учнів і послідовників.
Знання психологіїхворого, його особистісних особливостей і можливостей, його розуміння хвороби іставлення до неї, дає лікареві можливість цілеспрямовано використовувати в лікувальномукомплексі психотерапевтичні методи, що, безумовно, підвищує ефективністьмедичної допомоги. Слово лікаря діє на хворого не менше, а іноді навітьі більше, ніж медикаменти. Афоризм В«Поганий той лікар, після бесіди з якимхворому не стало легше В»повинен пам'ятати кожен лікар, що знаходиться у ліжкухворого. Тому, перш ніж приступити до обстеження, необхідно дізнатисяпацієнта, поговоривши з ним, і обов'язково дати їй надію на одужанняабо принаймні на поліпшення стану. У цьому полягають перші етапипсихотерапевтичної допомоги пацієнту.
Психотерапію прийняторозділяти на загальну і приватну, чи спеціальну.
Під загальною психотерапієюабо психотерапією в широкому сенсі слова, розуміють весь комплекс психічнихфакторів впливу на хворого будь-якого профілю з метою підвищення його сил вборотьбі з хвороба, створення охоронно-відновного режиму, що виключаєпсихічну травматизацію. Така психотерапія служить допоміжним засобом;вона необхідна в будь-якому лікувальному закладі. Іншими словами, кожен лікувальнийвпливі має включати і психотерапевтичний компонент. Тому коженлікар, незалежно від його спеціальності, повинен бути також психотерапевтом длясвого пацієнта.
Відомий вітчизнянийпсихіатр В.В.Ковалев, що займався психічними розладами у соматичниххворих, підкреслював, що особливо дієва психотерапія, проведена лікуючимлікарем.
Психотерапевтичневплив на хворого роблять поведінку лікар, бесіда про характерзахворювання, особливості його лікування, лікувальні призначення і рекомендації. Всіце дає психотерапевтичний ефект тільки в тому випадку, якщо поведінка лікаряпідпорядковано головній меті - формуванню у пацієнта адекватної реакції на хворобуі її підтримці на всьому протязі діагностичного талікувально-реабілітаційного процесу. Це по суті і становитьпсихологічний і психотерапевтичний аспекти роботи лікаря.Нормалізація розуміння хвороби, правильна оцінка і ставлення до неї досягаютьсячерез апеляцію до особистості хворого, а також шляхом впливу на навколишнєхворого середу. Процес корекції Соматонозогнозия передбачає максимальнумобілізацію резервних можливостей хворого для успішного обстеження ілікування, формування витримки і мужності в боротьбі з хворобою і їїнаслідками з метою якнайшвидшого повернення до активного життя.
При проведенніпсихотерапії лікар робить вплив на особистість хворого, прагне змінитиособистісні реакції, які сприяли виникненню захворювання.Особистісні особливості хворого і клінічні прояви хвороби визначаютьзавдання, що стоять перед лікарем, який проводить психотерапію, тому необхіднийіндивідуальний підхід у кожному випадку.
Основними цілямипсихотерапії в загальномедичній практиці є:
В·усвідомлення хворимСвого ролі в успішному лікуванні та реаб...
