Зміст
1. Основніположення гуманістичної психології
2. Концепціяневрозу в гуманістичному напрямку
3. Екзистенційно-гуманістичнапсихотерапія
Висновок
Списоквикористаної літератури
1.Основні положення гуманістичної психології
Гуманістична психологія, якучасто називають В«третьою силою в психологіїВ» (після психоаналізу ібіхевіоризму), сформувалася як самостійний напрям в 50-х роках XX сторіччя. Гуманістична психологія грунтується нафілософії європейського екзистенціалізмуі феноменологічномупідході. Екзистенціалізм привніс в гуманістичну психологіюінтерес до проявів людського буття і становленню людини, феноменологія- Описовий підхід до людини, без попередніх теоретичних побудові,інтерес до суб'єктивної (особистої) реальності, до суб'єктивногодосвіду, досвіду безпосереднього переживання (В«тут і теперВ») як основногофеномену у вивченні і розумінні людини. Тут можна також знайти і деякийвплив східної філософії, яка прагне до з'єднання душі і тіла вєдине людське духовне начало.
Гуманістична психологія багато в чомурозвивалася як альтернатива психоаналізу і біхевіоризму. Один з найвизначнішихпредставників цього підходу Р. Мей писав, що В«розуміння людинияк пучка інстинктів або зборів рефлекторних схем приводить до втратилюдської сутності В». Низведення людської мотивації до рівня первинних, інавіть тварин, інстинктів, недостатня увага до свідомої сфері таперебільшення значущості несвідомих процесів, ігнорування особливостейфункціонування здорової особистості, розгляд тривоги тільки як негативногофеномена - саме ці психоаналітичні погляди викликали критикупредставників гуманістичної психології. Біхевіоризм, з їхньої точки зору,дегуманізований людини, акцентуючи увагу тільки на зовнішній поведінці іпозбавляючи його глибини і духовного, внутрішнього, сенсу, перетворюючи тим самимособистість в машину, робот або лабораторну щура. Гуманістична психологіяпроголосила свій підхід до проблеми людини. Вона розглядає особистість якунікальну, цілісну систему, попять яку за допомогою аналізу окремих проявіві складових просто неможливо. Саме цілісний підхід до людини став однимз фундаментальних положень гуманістичної психології. Основними мотивами,рушійними силами і детермінантами особистісного розвитку є специфічнолюдські властивості - прагнення до розвитку і здійсненню своїхпотенційних можливостей, прагнення до самореалізації, самовираження,самоактуалізації, до здійснення певних життєвих цілей, розкриттюсенсу власного існування.
Гуманістична психологія нерозділяє психоаналітичних поглядів на тривогу як негативний фактор, наусунення якого направлено людську поведінку. Тривога можеіснувати і як конструктивна форма, сприяюча особистісномузміни і розвитку. Для здорової особистості рушійною силою по ведення і йогометою є самоактуалізація, що вважається В«гуманоїдний потребоюВ»,біологічно властивою людині як виду. Основні принципигуманістичної психології формулюються наступним чином: визнанняцілісного характеру природи людини, ролі свідомого досвіду, свободи волі,спонтанностіта творчих можливостей людини, здатності до росту.
Ключовими поняттями в гуманістичнійпсихології є: самоактуалізація, досвід, організм і конгруентність.Розглянемо детальніше кожен з них окремо.
Самоактуалізація - процес, сутність якого полягає в найбільш повномурозвитку, розкритті та реалізації здібностей і можливостей людини,актуалізації його особистісного потенціалу. Самоактуалізація допомагає людиністати тим, ким він може стати насправді, і, отже, жити осмислено,повно і абсолютно. Потреба в самоактуалізації виступає вищоюлюдською потребою, головним мотиваційним чинником. Однак ця потреба проявляється і визначає поведінкулюдини лише в тому разі, коли задоволені інші, нижележащие,потреби.
Один із засновників гуманістичноїпсихології А. Маслоу розробив ієрархічну модель потреб:
1-й рівень - фізіологічні потреби(Потреби в їжі, сні, сексі та ін);
2-й рівень - потреба в безпеці(Потреби в забезпеченості, стабільності, порядку, захищеності,відсутності страху і тривоги);
3-й рівень - потреба в любові і приналежності (потреба в любові і почутті спільності, приналежності до певної спільності, сім'я, дружба);
4-йрівень - потребав самоповазі (потреба в самоповазі і визнанні іншими людьми);
5-йрівень -потреба в самоактуалізації (потреба в розвитку і реалізації власнихздібностей, можливостей і особистісного потенціалу, особистісноговдосконалення).
Згідно цієї концепції, просуваннядо вищої мети - самоактуалізації, психологічному зростанню - нездійсненно, покиіндивід не задовольнить нижележащие потреби, не позбавиться від їхдомінування, яке може бути зумовлене ранньої фрустрацією тієї чи іншоїпотреби і фіксацією людини на певному, відповідному ційнезадоволеної потреби рівні функціонування. Маслоу такожпідкреслював, що потреба в безпеці здатна надавати доситьістотний негативний вплив на самоактуалізацію. Самоактуалізація,психологічний зростання пов'язані з освоєнням нового, з розширенням сферфункціонування людини, з ризиком, можливістю помилок і негативними їх наслідками.Все це може збільшити тривогу і страх, що веде до посилення потреби вбезпеки і поверненню до старих, безпечним стереотипам.
К. Роджерс такожрозглядав у якості головного мотиваційного фактора прагнення досамоактуалізації, яку він розумів як процес реалізації людиною свогопотенціалу з метою стати повноцінно функціонуючою особистістю. Повне розкриттяособистості, В«повнефункціонування В»(і психічне здоров'я), з точки зору Роджерса,характеризується наступним: відкритістю по відношенню до досвіду, прагненням у будьокремий момент жити повним життям, здатністю прислухатися більшоюступеня до власних інтуїції і потребам, ніж до розуму і думкуоточуючих, почуттям свободи, високим рівнем творчості. Життєвий досвідлюдини розглядається ним з точки зору того, в якіймірою він сприяє самоактуалізації. Якщо цей досвід допомагає актуалізації, m людина оцінює його якпозитивний, якщо ні - тояк негативний, якого слід уникати. Роджерс особливо підкреслювавзначення суб'єктивного досвіду (особистої В»світу переживань людини) і вважав, щоіншої людини можназрозуміти, тільки безпосередньо звертаючи та, до його суб'єктивного досвіду.
Досвід розумієтьсяяк світ особистих переживань людини, як сукупність внутрішнього та зовнішньогодосвіду, як те, щолюдина переживає і В«проживаєВ». Досвід - це сукупність переживань(Феноменальне поле), він включає все, що потенційно доступно свідомості івідбувається в організмі і з організмом в будь-який даний момент. Свідомістьрозглядається як символізації деякого досвіду переживань. Феноменальне ночі містить і свідомі(Символізувати) переживання, інесвідомі (несімволізірованние). Досвід минулого також має значення,проте актуальне ведення обумовлено саме актуальним сприйняття В»інтерпретацією подій (актуальним досвідом).
Організм - зосередженнявсього досвіду переживань (локус всього досвіду переживань). Це поняття включаєвесь соціальний досвід людини. В організмі знаходить вираз цілісність людини.Я-концепція - більш-менш усвідомлена стійка система уявленьіндивіда про самого себе, що включає фізичні, емоційні, когнітивні,соціальні та поведінкові характеристики, що є диференційованою частиною феноменального поля, Я-концепція -це самосприйняття, концепція людини про те, що він собою являє, вонавключає ті характеристики, які людина сприймає як дійснучастину самого себе. Поряд з Я-реальним, Я-концепція містить також іЯ-ідеальне (уявлення про те, якою людина хотіла б стати). Необхіднеумова для самоактуалізації - наявність адекватної Я-концепції, повного іцілісного уявлення людини про саму себе, що включає найрізноманітнішівласні прояви, якості і прагнення. Тільки таке повне знання просамому собі може стати основою для процесу самоактуалізації.
Термін конгруентність (Неконгруентність) також визначає можливос...
