Введення
Вікова психологія - це галузь психології, якавивчає психологічні особливості формування особистості на різних віковихетапах. Поділяється на підрозділи: дитяча, підліткова психологія, психологіяюності, дорослості, старості (геронтопсихолога).
Кожен розділ вивчаєдинаміку психічного життя людини в рамках даного віку, тобто онтогенез.
Вікова психологіявідзначає ті порівняно повільні, але грунтовні кількісні іякісні зміни, які відбуваються в психіці і поведінці дітей при їхпереході з однієї вікової групи в іншу. Зазвичай ці періоди охоплюютьзначні періоди життя, від декількох місяців для немовлят до ряду років длядітей старшого віку.
Предметом віковоїпсихології євивчення і представлення у вигляді наукових фактів і відповідних теорій основнихособливостей психічного розвитку дітей при їх переході з одного віку вінший, включаючи різнобічні змістовні психологічні особливості дітейрізного віку.
Об'єкт досліджень - закономірності розвитку іформування особистості.
Предмет - вікова динаміка психікилюдини, онтогенез психічних процесів і психологічних якостей особистості.
В даній роботі ставиться завдання відобразити унікальність кожного вікового моменту, розглядаються суперечностіна кожному віковому етапі, приділяється увага онтогенетичного розвиткулюдини Центральне місце при висвітленні кожного вікового періоду, кожноїсторони психічного розвитку займає коло питань, пов'язаних зхарактеристикою самого процесу розвитку, обумовленого передумовами та умовамирозвитку, а також внутрішньої позиції самої особистості.
Робота єрезультатом аналітичної переробки літератури з проблем методологічнихоснов вікової психології. Що дозволило отримати знання основнихзакономірностей і особливостей розвитку дітей, вміння застосування найважливішихметодів дослідження, розуміння найважливіших категорій розвитку в концептуальномуапараті вікової психології.
В роботі розглядаютьсяпроблеми вікової психології у вітчизняній психології. А саме, підходи допроблем вікової психології С.Л. Рубінштейна.
У роботі також розглядаютьсяідеї та дослідження Л.С. Виготського, Б.Г. Ананьєва, А.Н. Леонтьєва, А.В.Запорожця, В. В. Давидова, П.Я. Гальперіна, Д.Б. Ельконіна, Л.І. Божович, Л.А.Венгера. А також матеріали, що містяться в працях відомих представниківзарубіжній психології: В. Штерна, К. Бюлера, Ж. Піаже, К. Коффки, Е. Клапереда,3. Фрейда, А. Балона, Р. Заззо, Е. Еріксона, Дж. Брунера та ін
1. Віковіособливості
Вік та віковіособливості як ступені розвитку виступають на цій основі як прояв, якмомент різних фаз життя людини. "Онтогенез" людини - цежиттєвий шлях особистості, процес індивідуального розвитку.
У кожної дитини свійіндивідуальний шлях розвитку. Різні діти і розвиваються не тільки різнимитемпами, але і проходять через індивідуально різні ступені розвитку. Кожнащабель розвитку конкретного індивіда включає в єдності і взаємопроникненніі поодинокі, і особливі, і спільні риси. Тому при всій індивідуалізованешляхи розвитку кожної людини, звичайно, існують і загальні закономірності,знання яких необхідно для розуміння індивідуального психічного розвиткудитини. Але загальні вікові особливості не позначають ні віковихстандартів, ні вікових лімітів. Вік не визначає стандарти психічногорозвитку. Вікові особливості існують лише всередині індивідуальних, в єдностіз ними. При цьому, по-перше, чим дитина старша і, по-друге, чим процесисложней, тим більшу роль відіграють індивідуальні особливості, тим значнішеіндивідуальні відмінності.
Вивчаючи процесіндивідуального розвитку людини, її становлення і виділяючи в ньому різніетапи - немовляти, преддошкольніка, дошкільника, школяра молодших, середніх класів,підлітка, старшокласника або юнака, не можна забувати, що це все ланкиєдиного ланцюга, єдиного процесу становлення людини. Підліток, наприклад, - цедитина, що стає дорослим. Кожен період в розвитку підростаючого людини- Це і щабель, і перехід від однієї сходинки до іншої. Вікові характеристикиполягають для нас тому не в статичних зрізах, а в стрижневих, вузловихзмінах, характерних для даного періоду. Конкретно онтогенетическоерозвиток кожної людини відбувається у міру того, як він проходить свійіндивідуальний життєвий шлях, і є формуванням, розвитком йогоіндивідуальності. У міру цього розвитку людина, оволодіваючи в процесі навчанняі виховання змістом культури і потім змінюючи в своїй трудовій діяльностідійсність, змінюється сам; але в зміні, оскільки воно єрозвитком даної особистості, зберігається і певна спадкоємність. В силуцього в самому процесі зміни, ускладнення, перетворення різних його рисвже з ранніх порівняно років часто з такою виразністю виступає характернийдля даної людини подобу, який у цільних натур з яскраво вираженоюіндивідуальністю зберігається в найбільш загальних своїх рисах протягом всієїсвідомого життя.
У підсумку розвитку в життявступає і в житті далі формується особистість - суб'єкт практичної татеоретичної діяльності
2. Основні проблемивікової психології
2.1 Категорія віку
Одним з основнихпитань, що розглядаються в рамках вивчення вікової психології, єпоняття віку.
Вік - це категорія,службовка для позначення тимчасових характеристик індивідуального розвитку.
Розрізняють хронологічний(Паспортний) вік і психологічний.
Хронологічний вікпозначає тривалість існування людини з моменту народження.
Психологічний вік -це певна, якісно своєрідна щабель онтогенезу, обумовленазакономірностями формування організму, умовами життя, виховання інавчання.
Перша спроба системногоаналізу віку як категорії належить Л.С. Виготському. Надалі ційпроблемою займалися Б.Г. Ананьєв, Д.Б. Ельконін.
Виділяють наступнікомпоненти віку.
1. Соціальна ситуаціярозвитку - зовсім своєрідні, специфічні для даного віку,виключно єдині й неповторні відносини між дитиною і навколишнімйого дійсністю. (Л. С. Виготський).
Для кожного віку вЗалежно від РСР характерні типові форми відносин і поведінки.
2. Новоутворення -психічні та соціальні зміни, які вперше виникають на даномувіковому етапі і які визначають хід подальшого психічного розвитку.
В«Під віковиминовоутвореннями варто розуміти той новий тип будови особистості та їїдіяльності, ті психічні та соціальні зміни, які вперше виникаютьна даній віковій ступені і які в самому головному й основному визначаютьсвідомість дитини, його відносини до середовища, його внутрішню і зовнішню життя, весьхід його розвитку в даний віковий період В». (Л.С. Виготський)
Наприклад, виникненнямови в ранньому віці, почуття дорослості у підлітковому віці.
3. Провідна діяльність -це діяльність, найбільшою мірою сприяє психічному іповедінкового розвитку дитини в даний період його життя і ведуча розвиток засобою (Ельконін Д.Б.).
Принцип провідноїдіяльності глибоко розроблений у працях А.Н. Леонтьєва. Сутність цьогопринципу полягає в тому, що в першу чергу саме в процесі провідноїдіяльності дитини в кожному періоді його розвитку складаються новівідносини, новий тип знань і способи їх отримання, що суттєво змінюєпізнавальну сферу та психологічну структуру особистості. Таким чином,кожна провідна діяльність сприяє появі характерних тільки для цьоговіку якісних особливостей, або, як їх називають, новоутвореньвіку.
Але в межах однієї і тієїж діяльності, характерної для одного віку, можна виділити різніетапи, причому розвиток дитини на кожному з них не однаково. В процесідіяльності спілкування у дитини формуються в першу чергу потреби, цілі,мотиви діяльності.
2.2 Закономірностіпсихічного розвитку
Наступною проблемоювікової психології вважають проблему психічного розвитку.
Психічний розвиток -закономірна зміна психічних явищ у часі,...
