>СОДЕРЖАНИЕ
ЗАПРОВАДЖЕННЯ
1. ПЛАНИ МИСЛЕННЯ
2. ОСНОВНІТЕОРИИ МИСЛЕННЯ У ЗАХІДНІЙ ПСИХОЛОГІЇ
3.ТЕОРИИ МИСЛЕННЯ У ВІТЧИЗНЯНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
>ЗАКЛЮЧЕНИЕ
СПИСОКЛИТЕТАТУРЫ
ЗАПРОВАДЖЕННЯ
Мислення - процес пізнання, який із відкриттям суб'єктивно нового знання, рішенням завдань, з творчим перетворенням дійсності. Тож у психології мислення розглядається і вивчається як психічний процес як і процес розв'язування завдань. Мислення включено в усі види діяльності (працю, пізнання, спілкування, гру) і пов'язане з усіма особистостей особливостями людини (мотивацією, емоціями, волею, здібностями тощо.). Мислення вважається вищим пізнавальним процесом.
Мислення як психічний процес відбувається в розумових (розумових) діях та операціях.
Протягом ХХ століття багато видатні психологи зверталися до цієї теми психологічного дослідження мислення, кожен в обрану ним теоретичної моделі. У тому числі — Дж. Вотсон, Ж. Піаже,Вертгеймер, Про.Зельц, З. Фрейд та інших. Серед вітчизняних вчених назвати З. Л. Рубінштейна, Л. З. Виготського, П. Я. Гальперіна, А. М. Леонтьєва, Л. У. та інших.
Дослідженнями мислення нині зайняті представники різних наук: психології, біології, медицини, генетики, кібернетики, логіки й інших. У кожній із яких є свої питання, через які вони до проблем мислення, своя система понять і, свої теорії мислення. Але ці науки, разом узяті, розширюють наші знання про мисленні людини, взаємно доповнюють одне одного, дозволяють глибше зазирнути у це, одне з важливих і загадкових явищ людської психології.
Є різноманітні погляди на природу і механізми функціонування цього психічного процесу. У роботи ми розглянемо основні їх.
Об&apo;s;єктом нашої курсової роботи є підставою мислення.
Предметом дослідження стають різні психологічні теорії мислення.
Мета роботи розгляд природи людського мислення, його розуміння й пояснення у різних психологічних теоріях.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати теоретичну літературу на проблеми дослідження, ознайомитися з історією виникнення психології мислення.
2. Дати поняття мислення та його види у сучасній психології.
3. Досліджувати основні психологічні теорії мислення.
Практична значимість курсового дослідження залежить від можливості використання матеріалу в курсах теорії та практики психології.
1. ПЛАНИ МИСЛЕННЯ
Активні дослідження мислення проводяться з XVII в. Для початкового періоду досліджень мислення характерне те, що мислення фактично ототожнювалося з логікою, а якості єдиної види, що підлягає вивченню, розглядалося понятійний теоретичне мислення. А сама спроможність до мисленню вважалася уродженої та тому, зазвичай, розглядалася поза проблеми розвитку психіки людини. До інтелектуальних здібностей тоді ставилися споглядання (як певний аналог абстрактного мислення), логічне міркування і рефлексія.Операциями мислення вважалися узагальнення, синтез, порівняння і класифікація.
Мислення — психічний процес узагальненого і опосередкованого відображення дійсності. На відміну від безпосереднього відображення у відчуттях і сприйнятті мислення опосередковано системою різних знаків, вироблених людством. Засобом опосередкування і узагальнення є мову. Мислення відіграє у неправомірних спробах людини адаптуватися до реального життя. Результатом мислення виступає думку, ідея, поняття.
Пізнавальна психічна діяльність людини складна й різноманітна. Пізнання починається сіло, що аналізатори доставляють нам різноманітні відчуття; комплекс окремих відчуттів складається у цілісне сприйняття; увагу служить фільтром,отбирающим нам найважливіші сигнали; отримана в такий спосіб первинна інформація вступає у сховища довгострокової і короткочасною пам'яті, та був настає черга мислення. Однією з основних цілей мислення виступає виявлення зв'язків, ухвалення рішення та прогнозування. Через війну мислення виникає нове знання, яка може бути отримано з безпосереднього досвіду. Отже, мислення був із іншими психічними процесами: воно спирається напам'ять, користуючись її продуктами виконання своїх функцій; вона може бути продуктивним осторонь і творчим без уяви. Воно немислимо поза мовою, його символічного ладу, що дозволяє мисленню реалізовувати зі своїх функцій пізнання реальності з допомогою символічних коштів.
Основна особливість мислення з інших вищих психічних процесів складаються, зокрема, у цьому, що:
• воно породжує результат, якого або у дійсності, або в самого суб'єкта доти немає;
• воно майже завжди пов'язані з наявністю проблемної ситуації;
• мислення виходить поза межі почуттєвого пізнання;
• воно виявляє зв'язок між предметами і явищами, які дано людині безпосередньо;
• воно присутній переважають у всіх вищих психічних процесах, і культурний рівень розвитку кожного їх визначається ступенем включеності до нього мислення.
Мислення як особливий психічний процес має низку специфічних характеристик і ознак. Мислення як особливий психічний процес має низку специфічних характеристик і ознак. Першою такою знаком є узагальнену відбиток дійсності, оскільки мислення є відбитком загального в предметах і явищах реального світу й застосування їх узагальнень до одиничним предметів і явищам.
Другим, щонайменше важливим, ознакою мислення є опосередковане пізнання об'єктивну реальність. Суть опосередкованого пізнання у тому, що ми можемо виносити судження про властивості чи характеристиках предметів і явищ без безпосереднього контакту із нею, а шляхом аналізу непрямої інформації.
Наступною найважливішої характерною рисою мислення і те, думання завжди пов'язані з рішенням тій чи іншій завдання, яка виникла у процесі пізнання чи практичної діяльності. Процес мислення починає найяскравіше виявлятися буде лише тоді, коли виникає проблемна ситуація, яку необхідно вирішити. Мислення завжди починається із питання, у відповідь що є метою мислення. Причому у відповідь це питання не відразу, і з допомогою певних розумових операцій, у процесі яких видозміну і перетворення наявну інформацію.
Винятково важливо мислення — це нерозривна зв'язку з промовою. Тісна зв'язок мислення та промови знаходить своє вираження насамперед у тому, Що думки завжди втілюються в мовну форму, навіть у тому випадку, коли мова немає звуковий форми, наприклад, у випадку з глухонімими людьми. Ми завжди думаємо словами, т. е. ми можемо мислити, не вимовляючи слова.
Попри тісний контакт мислення та промови, ці дві феномена — не один і той ж. Мислити — це отже говорити вголос чи подумки. Свідченням цього є може бути можливість висловлювання одному й тому самої думки різними словами, як і того, що ми завжди знаходимо потрібне слово, щоб виявити цю думку. Попри те що, що така ми думку нас самих зрозуміла, часто на її висловлювання ми можемо знайти хорошу словесну форму.
Як і будь-який психічний процес, мислення є функцією мозку.Физиологической основою мислення є мозкові процеси вищого рівня, ніж, які є підвалинами більш елементарних психічних процесів, наприклад відчуття. Однак на цей час немає єдиної думки про значимість і порядок взаємодії всіх фізіологічних структур, які забезпечують процес мислення. Безперечним і те, що лобні частки мозку грають значиму роль мисленнєвої діяльності як одному з вар'янтів цілеспрямованої діяльності. Крім цього, поза сумнівом значення тих зон кори мозку, що забезпечують гностичні (пізнавальні) функції мислення. Поза сумнівом і те, що мовні центри кори мозку також беруть участь у забезпеченні розумового процесу.
Мислення присутній у всіх інших пізнавальних психічних процесах, зокрема в сприйнятті, увазі, уяві, пам'яті, промови. Усі вищі форми цих процесів певною мірою, залежно від рівня свого розвитку, пов'язані з мисленням. Мислення — це особливий діяльність, має своєї слабкості і види.
Найчастіше мислення поділяють на теоретичне і практичне. Причому у теоретичному мисленні виділяють понятійний і образне мислення, а практичномунаглядно-действенное, наочно-образне і словесно-логічне мислення.
>Понятийное мислення — це таке мислення, у якому використовуються певні поняття. У цьому, вирішуючи ті чи інші розумові завдання, ми звертаємося для пошуку з допомогою спеціальних методів будь-якої нову інформацію, а користуємося готовими знаннями, отриманими на інших людей і вираженими у вигляді понять, суджень умовиводів.
Образне мислення — це вид розумового процесу, у якому використовуються образи. Ці образи беруться безпосередньо з пам'яті чи відтворюються уявою. У результаті рішення розумових завдань відповідні образи подумки перетворюються отож у результаті маніпулювання ними ми можемо знайти рішення цікавій для нас завдання. Найчастіше такої вид мислення переважає люди, діяльність яких пов'язане із будь-яким виглядом творчості.
Слід зазначити, що понятійний і образне мислення, будучи різновидами теоретичного мислення, практично перебувають у постійному взаємодії. Вони доповнюють одне одного, розкриваючи маємо різні сторони буття.Понятийное мислення дає найточніше і узагальнену відбиток дійсності, але ці відбиток абстрактно. Натомість, образне мислення дозволяє їм отримати конкретне суб'єктивне відбиток навколишнє дійсності. Отже, понятійний і образне мислення доповнюють одне одного й забезпечують глибоке і різнобічніша відбиток дійсності.
>Наглядно-действенное мислення — це особливий вид мислення, суті якого залежить від практичної преосвітньої діяльності, здійснюваної з реальними предметами. Цей вид мислення широко представлений люди, зайнятих виробничим працею, результатом якого є створення будь-якого матеріального продукту.
>Наглядно-образное мислення — це вид розумового процесу, що роблять безпосередньо при сприйнятті навколишньої дійсності і цього здійснюватися неспроможна.Мислянаглядно-образно, ми прив'язані відповідає дійсності, а необхідні образи представлені у короткочасною і оперативної пам'яті. Ця форма мислення нині є домінуючою в дітей віком дошкільного й молодшого шкільного віку.
>Словесно-логическое мислення – вид мислення, здійснюваний з допомогою логічних операцій із поняттями. Воно формується протягом тривалого (з 7-8-го до 18-20 років) у процесі засвоєння понять і логічних операцій на ході навчання.
Також поділяють інтуїтивне і аналітичне (логічне) мислення. У цьому зазвичай грунтуються на трьох ознаках: часовому (час перебігу процесу), структурному (членування на етапи), рівні перебігу (усвідомленість чи неусвідомленість).Аналитическое мислення розгорнуто у часі, має чітко виражені етапи, представлено у людини. Інтуїтивне мислення характеризується швидкістю перебігу, відсутністю чітко виражених етапів, є мінімально усвідомленим.
Є також реалістичне іаутистическое, продуктивне і репродуктивне мислення.
Реалістичне мислення спрямовано у основному для світ, регулюється логічними законами, ааутистическое пов'язані з реалізацією бажань людини (хто людей не видавав бажане за дійсність). Іноді вживають термінегоцентрическое мислення, воно характеризується неможливістю прийняти думку іншу людину.
Важливим є розрізнення продуктивного і репродуктивного мислення, заснованого на ступеня новизни одержуваного результату мисленнєвої діяльності.
Слід також визначатиму мимовільні і довільні розумові процеси: мимовільні трансформації образів сновидіння і цілеспрямоване рішення розумових завдань.
Слід зазначити, всі ці види мислення можна розглядати як і рівні його розвитку. Теоретичне мислення вважається досконалішим, ніж практичне, а понятійний є вищого рівня розвитку, ніж образне.
У науці існують різноманітні підходи до розуміння онтогенезі розвитку мислення. Найвідоміші дві концепції - Ж. Піаже іП.Я. Гальперіна. Уоперациональной теорії Піаже виділяє чотири стадії розвитку мислення:
1)сенсомоторного інтелекту (1-2 року). Стадія розвитку здібності сприймати предмети реального світу, оточуючі дитини, пізнавати осмислювати їх властивості та ознаки. Наприкінці стадії дитина починає виділяти себе з навколишнього світу і пізнавати себе;
2)операционального мислення (2-7 років). Тут відбувається розвиток мови і наочних уявлень. У цьому стадії з'являється ряд особливостей мислення: помилкові класифікації предметів по випадковою і другорядним ознаками, труднощі прийняття позиції іншу людину (егоцентризм) та інших.
>Эгоцентризм (латів. ego іcentrum - центр кола) - риса особистості, що виявляється в перебільшеному підкресленні свого «Я», крайньому егоїзмі, нездатність індивіда покращити своє позицію стосовно до чужого думці, стати на чужу думку перед обличчям суперечить її думки інформації. Ця риса властива дітям певному етапі розвитку мислення (2-7 років);
3) конкретних операцій (7-8 - 11-12 років).Умственние операції стають оборотними. Діти тепер можуть логічно пояснювати свої дії і судження, переходити з одного погляду в іншу, інтуїтивно розуміти основні логічні закони (якщо: А = У і У = З, тоА=С; й О + У = У + А). Тут з'являється здатність об'єднувати предмети до таких класів і виділяти підкласи, і навіть здібності ранжирувати предмети з якомусьизмеряемому ознакою (>сериация).
>Сериация - об'єднання об'єктів до кількох в послідовному порядку.
4) формальних операцій (11-12 - 14-15 років). Формуються здібності виконувати операції про себе, розмірковувати.
У основі ідейП.Я. Гальперіна лежить думка про генетичної зв'язку інтелектуальних операцій із практичними, предметними діями. Він теоретично і експериментально показав, думання формується поетапно, у процесі перетворення зовнішньої дії у внутрішній.Интериоризация включає п'ять етапів:
1-ї етап - формування орієнтовною основи майбутнього дії;
2-ї етап - предметного дії;
3-й етап - перенесення дії із зовнішнього плану у внутрішній з допомогою зовнішньої промови;
4-й етап - відмови від зовнішньої мови і освоєння дій спираючись на внутрішню мова;
5-ї етап - дії в внутрішньому плані.
Кожне дію, у ході проходження етапів перетвориться якісно, змінюються міра узагальненості, повнота операцій, міраосвоенности, рівень виконання.
Отже, мислення є найвищим пізнавальним психічним процесом. Суть його в породженні нового знання з урахуванням творчого відблиски і перетворення людиною дійсності. Мислення нерозривно пов'язане з промовою.
2. ОСНОВНІТЕОРИИ МИСЛЕННЯ У ЗАХІДНІЙ ПСИХОЛОГІЇ
Мислення – одне із складних пізнавальних процесів, вивчення якого породило масу різноманітних теорій.
1.Ассоциативная
Мислення в асоціативної емпіричну психології у всіх його проявах зводилося до асоціацій, зв'язкам слідів минулого й вражень, отримані від справжнього досвіду (>Гартли, Прістлі). Активність мислення, її творчий характер були основний проблемою, яку (як і вибірність сприйняття й пам'яті) окремо не змогла вирішити дана теорія. Тому її прибічникам й не залишалося нічого іншого, як оголосити розумові здібності апріорними, незалежними від асоціацій з уродженими здібностями розуму [14, з. 314]. Отже, представники асоціативної теорії розглядали мислення як зв'язок (асоціації) ідей.
2.Вюрцбургская школа
Представникивюрцбургской школи, які поклали край поруч із А. Біне мови у Франції початок систематичного вивченню психології мислення, передусім висунули становище, думання має специфічне зміст, незвідне донаглядно-образному змісту відчуттів і сприйняття.
На противагу суб'єктивізму асоціативної психології, на яку розумовий процес зводиться до простий асоціації суб'єктивних уявлень,вюрцбургская школа, спираючись на яке від Ф.Брентано і Еге. Гуссерля поняття інтенції, висунула положення про предметної спрямованості думки і підкреслила роль предмета в розумовому процесі.
Представникивюрцбургской школи підкреслили упорядкований, спрямований характер мислення та виявили значення завдання у розумовому процесі.
Протягом часу існуваннявюрцбургская школа виконала значну еволюцію. Почавши з тверджень про потворне характері мислення (Про.Кюльпе, X. Дж.Уатт, До.Бюлер в ранніх свої роботи), представникивюрцбургской школи (хоча б До.Бюлер в пізніших свої роботи, Про.Зельц) потім виявили і навіть спеціально підкреслили роль наочних компонентів у процесі мислення. Проте наочність була за цьому наскрізьинтеллектуализована, наочні уявлення були перетворилися на позбавлені самостійної чуттєвої основи пластичні гармати мислення; в такий спосіб, принцип інтелектуалізації реалізувався у нових формах. Аналогічна еволюція сталася поглядіввюрцбургской школі взаємини мислення та промови. Спочатку (у Про.Кюльпе, наприклад) мислення розглядалося зовні, будучи вже готовим, незалежною від неї. Потім мислення та освіту понять (М. О) було перетворено на результаті введення формально витлумаченого мовного знака у виконання завдання. Ця остання позиція, перетворююча безглуздий знак в деміурга мислення, була за її видимої протилежності сутнісно лише зворотним боком тієї самої початкової позиції,разривающей мислення та мова [14, з. 315-316].
3.Функционализм
Джон Дьюї вважав, думання виникає тоді, коли людина виявляє невідповідність між своїми очікуваннями і реальними подіями. Ця теорія називається конфліктної теорії. Тільки тоді охарактеризованого вище конфлікту, на думку Дьюї, у процес вирішення цієї проблеми включається мислення. Якщо конфлікту немає — дії людини є автоматичними та інформаційний процес мислення у яких не включений.
4. Психоаналітична версія
З погляду психоаналізу мислення людини, що виступає атрибутом свідомості («Я»), перебуває під прицілом різноспрямованих впливів: несвідомого («воно») і актуальних вимог культури, у якому живе людина («>сверх-Я»). Ця обставина диктують мисленню цілком певну функцію. Мислення у разі має виступити процесом, спрямованим те що, щоб знайти метод реалізації несвідомих прагнень з урахуванням конкретної соціокультурної ситуації.
Зігмунд Фройд вважав, причиною появи мислення виступила необхідність задоволення біологічних потреб: як у мозку людини з'являвся образ об'єктів, які можуть опинитися задовольнити що виникла в нього потреба, наприклад, у їжі, мислення було себе перебуванням способів втілення внутрішнього образу дійсність. Інакше кажучи, мислення виступало механізмом управління діями, необхідні досягнення цієї мети.
5.Когнитивная
Жан Піаже розмірковував так: виникнення мислення зумовлено біологічними процесами адаптацію навколишньому середовищі. Дитина у свого розвитку удосконалює своє розуміння його навколишнього світу, формує схеми (внутрішні уявлення). Це дозволяє йому вибудовувати свою поведінку підхожим на адаптацію до навколишньому середовищі способом і основі формувати майбутні дії нових ситуаціях. В міру накопичення досвіду б ці схеми вдосконалюються двома можливими способами. Це асиміляція (упорядкування зовнішніх вражень і подій у суб'єктивну систему зв'язків) чиаккомодация (перетворення та налаштування суб'єктивних схем під впливом зовнішніх подій). Піаже виділив такі вікові етапи когнітивного розвитку:
• стадіясенсомоторного інтелекту: 0—2 року — у період в дитини формується здатність збереження у пам'яті образів тих предметів, із якими взаємодіяв. Цесенсомоторний період розвитку. Він характеризується переважно становленням та розвитком чутливих і рухових структур. Дитина активно слухає, пробує на смак, нюхає, зворушує, кидає різні предмети отже, до кінця періоду засвоює досить інформації, щоб матимуть можливість розпочати символічною діяльності;
• стадія передопераційного мислення: 2—7 років — це вік входження дитини на соціокультурне простір, він освоює мову, формує і засвоює поняття, їхній смисл і значення. Ось і розвивається символічне мислення: з допомогою жестів, понять й мови;
• стадія конкретних операцій із предметами: 7—11 років — в дитини формується здатність внутрішньо здійснювати ті операції, що він доти виконував зовнішнім чином. Таке мислення вже дозволяє дитині здійснювати порівняння, класифікацію, систематизацію, але на конкретному матеріалі.
• стадія формальних операцій: 11 — 14 років — формується здатність мислити абстрактно, абстрактно, математично, логічно. Велику роль мисленні починають грати гіпотези і дедуктивні укладання. Це рівень мислення.
ДжеромБрунер, іще одна видатний представниккогнитивизма, стверджував, що пізнання людини носить передусім почуттєвий і руховий характер. Ніщо, на думкуБрунера, неспроможна оформитися в думку доти, як пройде через людські відчуття провини та через рухову активність, спрямовану до світу. Розвиток мислення відбувається на кілька етапів. До позначеному вищесенсомоторному відображенню дійсності додаєтьсяиконическое відображення (>запечатление світу у уявних образах), а пізніше символічне уявлення (світ образів доповнюється світом понять).
Стимулом на формування вищих проявів мислення, з поглядукогнитивистов, служить переважно мова. У процесі свого розвитку дитина навчається засвоювати і формувати поняття.
У розумової діяльності поняття виконують кілька важливих функцій:
•Когнитивная економія.Когнитивная економія є розподіл світу на одиниці, якими можна маніпулювати. У результаті ми звільняємося від виробничої необхідності позначати кожен предмет і явище окремим словом, а зараховуємо його до класу однаково названих предметів чи явищ («людина», «шафу», «точка»).
• Вихід межі цієї інформації (прогноз). Віднесення об'єкта, дії чи стану до певного поняттю автоматично означає, що це об'єкт, дію чи стан має низку властивостей, пов'язують цим поняттям. До числа належать факти й властивості, не що мисляться в момент. Ця функція поняття дозволяє нам передбачити інформацію, а її погляд не видно. Так, поняття «черемха» включає у собі наші смерті про дереві листяної породи, квітучому навесні білими квітами, а влітку що дає врожай терпких, солодких ягід зі специфічним смаком.Видимими властивостями (форма листя, квітів) ми можемо скористатися для категоризації об'єкта як «черемха» і спрогнозувати щодо поки невидимих властивостей (майбутніх ягід) [8,c.163-165].
6.Бихевиористские концепції
Відповідно до гіпотезі Джона Вотсона й думку, і йшлося народжуються одному й тому ж рухової активністю. Різниця лише у цьому, що тоді — це внутрішній діалог, а мова — думку, сказана вголос.Психологи-бихевиористи внутрішню мислительну діяльність сьогодні як сукупність складних ланцюгів внутрішніх мовних навичок, цих за схемою «>стимул—реакция». Свої побудовибихевиористи підкріплювали цікавими експериментами. До мови чи нижньої губі людини, що виконував розумові операції (наприклад,перемножающего про себе якісь числа), приєднувалися електроди.Оказивалось, що чутливий прилад, з'єднаний з тими електродами, реєстрував виражені зміни електричного потенціалу. Аналогічні зміни потенціалу при уявному рішенні завдань знімалися з кінчиків пальців глухого людини, спілкується з допомогою жестів. Висновок, який роблятьбихевиористи, виглядає приблизно так: мислення завжди супроводжується рухової активністю. Заради справедливості слід відзначити, що тоді все-таки багатшими мови і вона завжди оформлена словом.
7.Гештальтподход
Представники цього психологічного напрями походять від ідей підпорядкованості психічних процесів принципу освіти цілісних форм. Вони розуміють мислення переважно як безпосереднєусматривание шуканого рішення. Вони серед перших почали систематичні дослідження процесу вирішення завдань. Едвард ЛіТорндайк, вивчаючи поведінка голодних кішок, яким щоб одержати їжі потрібно було вибратися з клітки, натиснувши на певну педаль чи потягнувши за петлю, зробив висновок щодо тому, що йнаучение відбувається повільно через доступності їм лише методу спроб і помилок. Однак пізніше ВольфгангКелер довів, що здібніший для розв'язання завдань. Вивчаючи мислення піддослідних мавп, то побачив явище, отримав назву «інсайт» (здогад, осяяння). Наявність у тварин і звинувачують в людини інсайту означало, у результаті переструктурування завдання мислячій суб'єкту відчиняються о ній нові стосунки держави й властивості. Своїми науковими експериментамигештальтпсихологи продемонстрували різницю між продуктивним (у якому завданняреструктурируется і може бути розв'язана по-новому) і репродуктивним (у якому рішення нового завдання полягає в колишньому досвіді) мисленням. Роботамигештальтпсихологов (>Келер, Майєр,Меткаф) було доведено, що концепцію інсайту має певну наукову цінність. Вони довели також, що минулий досвід який завжди позитивно б'є по рішенні завдань; більше, процес знаходження рішення найчастіше то, можливо виведено з досвіду поведінки й навчання, із колись накопичених асоціацій; якого є «автохтонним»,самопорождающимся процесом.
8.Информационно-кибернетическая теорія
Останні кілька десятиріч з урахуванням б у розробці ідей кібернетики, інформатики, алгоритмічних мов високого рівня математичному програмуванні з'явилася можливість побудови нової,информационно-кибернетической теорії мислення. У його основі лежать поняття алгоритму, операції, циклу та інформації. Перше позначає послідовність дій, виконання яких веде до вирішення завдання; друге стосується окремого дії, його характеру; третє належить до багаторазовому виконання одним і тієї ж дій до того часу, поки що не отримано необхідний результат; четверте включає сукупність відомостей, переданих з одного операції у іншу у процесі виконання завдання. Виявилося, що чимало спеціальні операції, що застосовуються програми машинної обробки інформації та у процесі вирішення завдань на ЕОМ, нагадують ті, якими мисленні користується людина. Це відкриває можливість вивчення операцій людського мислення на ЕОМ і побудови машинних моделей інтелекту [11, з. 64-66].
3.ТЕОРИИ МИСЛЕННЯ У ВІТЧИЗНЯНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
У виконанні вітчизняної психологічної науці, заснованої на вченні про діяльнісною природі психіки людини, мислення дістала нове трактування. Його стали розуміти, як особливий вид пізнавальної діяльності. Через введення у психологію мислення категорії діяльності подолано протиставлення теоретичного і практичного інтелекту, суб'єкта і об'єкта пізнання. Тим самим було конкретної дослідження відкрилася нова раніше невидима зв'язок, існуюча між банківською діяльністю та мисленням, і навіть між різними видами самого мислення. Вперше з'явилася можливість ставити і вирішувати питання генезисі мислення, про його формування та розвитку в дітей віком внаслідок цілеспрямованого навчання. Мислення теоретично діяльності стали розуміти, як прижиттєвоформирующуюся спроможність до рішенню різноманітних завдань іцелесообразному перетворенню дійсності, поданого те що, щоб відкривати приховані від безпосереднього спостереження її боків.
Психологи, належать до цього напрямку (Сергій Леонідович цілком Рубінштейн, Лев Семенович Виготський, Борисе Михайловичу Тепле, Петре Яковичу Гальперин, Олексій Миколайович Леонтьєв та інших.), розглядають мислення як опосередковане узагальнену пізнання об'єктивну реальність. Вони пов'язують психічну життя людини з конкретною, зовнішньої, предметної діяльністю. А. М.Леонтьевим було запропоновано концепція мислення, за якою між структурами зовнішньої (складової поведінка) і внутрішньої (складової мислення) діяльності існують аналогії. Внутрішня мислительна діяльність не лише похідною від зовнішньої, практичної, але й має принципово той самий будова. У ньому, як й у практичної діяльності, можна виділити окремі дії та проведення операції. У цьому внутрішні і його зовнішні елементи діяльності є взаємозамінними. До складу мисленнєвої, теоретичної діяльності можуть входити зовнішні, практичні дії, і навпаки, до структури практичної діяльності можна включати внутрішні, розумові операції, і дії. Отже, мислення як вищий психічний процес формується у процесі діяльності.
>П.Я. Гальперин розробив концепцію поетапного формування розумових дій. Вона у тому, що психічна діяльність є результатом перенесення зовнішніх матеріальних дій до плану відображення — до плану сприйняття, уявлень, і понять, тобто у внутрішнє структуру психічної діяльності.П.Я. Гальперин висунув свою гіпотезу виходячи з розгляду сукупності наступних емпіричних фактів: зближення внутрішньої структури психічної діяльності зі будовою відповідного зовнішньої дії, разючі зміни дії процесі її скорочення, драбина поступового сходження від зовнішньої дії до внутрішнього. Вчений вважав, що перенесення зовнішньої дії всередину відбувається суворо порядку, поетапно. При переході ззовні всередину дія повинна пройти такі етапи формування розумових дій:
• формування орієнтовною основи майбутнього дії: ознайомлення з істотою майбутнього дії практичному плані;
• виконання дії в зовнішньої формі у плані з реальними предметами чи його замінників;
• виконання дії без опертя зовнішні предмети; перенесення дії із зовнішнього плану до плану гучної промови — «мовленнєвий виконання предметного дії» (ГальперинП.Я.);
• перенесеннягромкоречевого дії в внутрішній план; обговорювання дії повністю «подумки»;
• виконання дії плані внутрішньому мовленні з необхідними перетвореннями і скороченнями; перехід дії зі сфери інтелектуального контролю до рівня інтелектуальних умінь і навиків.
Ця концепція викликала відомість і знайшла використання у навчанні розумовим діям.
О.Н. Леонтьєв, підкреслюючи довільний характер вищих форм людського мислення, їхпроизводность від культури та можливість розвиватися під впливом соціального досвіду, писав, думання людини немає поза суспільством, поза мовою, поза накопичених людством знань і вироблених їм способів мисленнєвої діяльності: логічних, математичних та інших діянь П.Лазаренка та операцій... Окремий людина стає суб'єктом мислення, лише оволодівши мовою, поняттями, логікою. Їм було запропоновано концепція мислення, за якою між структурами зовнішньої, складової поведінка, і внутрішньої, складової мислення, діяльності існують відносини аналогії. Внутрішня, мислительна діяльність є похідною від зовнішньої, практичної, однак має принципово той самий будова. У ньому, як й у практичної діяльності, можна виділити окремі дії, операції. У цьому зовнішні та внутрішні елементи діяльності є взаємозамінними. До складу мисленнєвої, теоретичної діяльності можуть входити зовнішні, практичні дії, і навпаки, до структури практичної діяльності можна включати внутрішні, розумові операції, і дії.
>Деятельностная теорія мислення сприяла рішенню багатьох практичних завдань, що з навчанням і розумовою розвитком дітей. На базі його були побудовано такі теорії навчання (їхні ж можна розглядати і як теорії розвитку мислення), як теоріяП.Я.Гальперина, теорія Л. У.Занкова, теоріяВ.В.Давидова.
Отже, теорії, в яких розтлумачувалося процес мислення можна розділити на великі групи: ті, що випливають із гіпотези про наявність в людини природних, не змінюються під впливом життєвого досвіду інтелектуальних здібностей, й ті, основою яких належить уявлення у тому, що розумові здібності людини у основному формуються та розвиваються прижиттєво.
>ЗАКЛЮЧЕНИЕ
Для початкового періоду досліджень мислення характерне те, що мислення фактично ототожнювалося з логікою, а якості єдиної види, що підлягає вивченню, розглядалося понятійний теоретичне мислення. А сама спроможність до мисленню вважалася уродженої та тому, зазвичай, розглядалася поза проблеми розвитку психіки людини.Операциями мислення вважалися узагальнення, синтез, порівняння і класифікація.
Пізніше, з поява асоціативної психології мислення зводилося у всіх його проявах до асоціацій. Як механізмів мислення розглядалася зв'язок слідів минулого досвіду і вражень, здобутих у теперішньому досвіді. Здатність до мисленню розглядали як вроджена.
Мислення широко досліджувалося й у рамках біхевіоризму. У цьому мислення уявлялося як процес створення складних перетинів поміж стимулами і реакціями. Безперечною заслугою біхевіоризму стало розгляд у рамках досліджуваної проблеми формування умінь і навиків у процесі вирішення завдань. Завдяки цього напряму психології до сфери вивчення мислення ввійшла проблема практичного мислення.
Певний внесок у розвиток психології мислення вніс й психоаналіз, у якому багато уваги приділялося проблемі несвідомих форм мислення, і навіть вивченню залежності мислення від мотивів та потреб людини. Саме завдяки пошуку несвідомих форм мислення в психоаналізі було сформовано поняття «захисних психологічних механізмів».
У виконанні вітчизняної психології проблема мислення розвивалася у межах психологічної теорії діяльності. Розробка цієї проблеми пов'язані з іменами А. А. Смирнова, А. М. Леонтьєва та інших. Слід зазначити, що діяльнісна теорія мислення сприяла рішенню багатьох практичних завдань, що з навчанням і розумовою розвитком дітей. Для її основі було побудовано відомі теорії навчання дітей і розвитку, серед яких теорії П. Я. Гальперіна, Л. У.Занкова, У. У. Давидова. Однак у останнім часом, з недостатнім розвитком математики кібернетики, з'явилася створити новуинформационно-кибернетичекую теорію мислення. Виявилося, що чимало спеціальні операції, застосовувані програми машинної обробки інформації, дуже схожі на для операцій мислення, якими користується людина. Отож виникла можливість вивчити операції людського мислення з допомогою кібернетики і машинних моделей інтелекту. Нині навіть сформульована ціла наукова проблема, названа проблеми «штучного інтелекту».
Слід зазначити, що, попри численні теоретичні пошуки й експериментальні дослідження, єдиної думки про структуру та природі мислення немає. Безперечним нині і те, думання — це з вищих пізнавальних психічних процесів, який надає значний вплив протягом усього діяльність людини, як і того, що у структурі мислення можна назвати певні розумові операції.
СПИСОКЛИТЕТАТУРЫ
1. Акімова М.К., КозловаВ.Т.,Ференс Н.А. Теоретичні підходи до діагностики практичного мислення Питання психології. - 1999. - № 1. -С.21- 30.
2. Волков О.Н. Основні моделі контролю свідомості (реформування мислення) Журнал практичного психолога. - 1996. - № 5. – З. 15-21.
3. Виготський Л. З. Психологія. – М.:ЭКСМО - Пресс, 2000. – 1008 з.
4. ГальперинП.Я. Формування розумових дій Хрестоматія. Пізнавальні психічні процесиСост. іобщ. ред. А. Р.Маклакова. СПб.: Пітер, 2001. – 451 з.
5.Гамезо М. У., Герасимова У. З.,Машурцева Д. А., Орлова Л. М. Загальна психологія:Учебно-методическое посібник. – М.:Ось-89, 2007. – 352 з.
6.Ительсон Л. Б. Лекції із загальної психології. – СПб.: Пітер, 2004. –320с.
7. Леонтьєв А. М. Лекції із загальної психології. – М.: Сенс; Вид. Центр «Академія», 2007. – 511 з.
8.Лукацкий М. А.,Остренкова М. Є. Психологія. – М.:Эксмо, 2007. – 416 з
9.Лурия А. Р. Лекції із загальної психології. – СПб.: Пітер, 2004. – 320 з.
10.Маклаков А. Р. Загальна психологія: Підручник для вузів. – СПб.: Пітер, 2008. – 583 з.
11. Загальна психологія: Підручник/ Підобщ. Ред. А. У. Карпова. – М.:Гардарики, 2002. – 232 з.
12. Піаже Ж. Йдеться і мислення дитини. - СПб., 1997. - 256 з.
13. Психологія. Підручник для гуманітарних вузів Під ред. У. М. Дружиніна. СПб.: Пітер, 2002.- 315 з.
14. Рубінштейн З. Л. Основи загальної психології. – СПб.: Пітер, 2006. – 713
15.Старовойтенко Є. Б. Сучасна психологія: форми інтелектуальної життя. – М.: Академічний проект, 2001. – 544 з.
16. Столяренка Л. Д. Психологія: Підручник для вузів. – СПб.: Пітер, 2006. – 592.
