Зміст:
Введення
1. Загальні і спеціальні методидослідження конфлікту
2. Діагностика соціального конфлікту
3. Опитувальник Г. Айзенка
Висновок
Додаток 1
Список використаної літератури
Введення
Конфлікт грав і граєважливу роль в житті суспільства і в життєдіяльності в цілому. У цьому зв'язкуне дивно, що вивчення конфліктів - тема, яка привертає увагубагатьох вчених. У психології маються значні традиції у вивченніконфліктів. Великий теоретичний і емпіричний матеріал, накопичений за майжестолітній період, відбивається в різноманітті підходів і теоретичних платформ.
Конфлікти знезапам'ятних часів притягували до себе увагу людини. Згадка проконфліктах зустрічаються в багатьох дійшли до нас пам'ятниках літературногомистецтва.
конфлікту приділялиувагу і такі видатні уми античності, як Платон і Аристотель (V - IVвв. до н. е..). Вони думали: людина за своєю природою істота суспільна;окрема людина являє собою лише частина більш широкого цілого -суспільства; закладене в людині початок надає йому здатність до взаєморозумінняі співпраці з іншими людьми. Не виключалася при цьому і схильність доворожнечі, ненависті та насильства. На думку Аристотеля, джерела чвар складаються внерівності людей за володінням майном і отриманню почестей, а так само внахабства, страху, зневазі, підступах, неподібності характерів, надмірномупіднесенні одних і приниженні інших.
Недостатнярозробленість проблеми витоків конфліктної взаємодії, йогообумовленості конфліктним потенціалом особистості ускладнює пошуки справжніхпричин конфліктів і шляхів профілактики конфліктних ситуацій у міжособистіснихвідносинах. Між тим це вельми важлива і актуальна проблема в сучаснійжиття.
Вже в давнину людивикористовували в процесі взаємин із зовнішнім середовищем якусь методологію.Універсальним методом, за допомогою якого хотіли вирішити всі проблеми, буввсюди, по-видимому, метод проб і помилок. Ясно, що його успішність у величезніймірою залежала від кількості і різноманітності проб: чим більше ми робимоспроб, тим більш імовірно, що одна з них виявиться вдалою.
Якщотеорія є узагальненим і системно представленим результатом процесупізнання, то методологія визначає вірні способи отримання знання. У загальномувигляді науковий аналіз конфліктів можна визначити як систему логічно послідовнихметодологічних, теоретичних, методичних і організаційно-технічнихпроцедур, пов'язаних між собою єдиною метою: отримати достовірні дані продосліджуваному явищі для подальшого їх використання в практиці врегулюванняконфліктів.
Сьогодні існує нетак уже багато хороших методів для вивчення внутрішньої конфліктності особистості. У комплекснихдослідженнях застосовується блок методик, які за непрямими показниками можутьвиявити внутрішньоособистісний конфлікт людини. Так, Г. Айзенк в своїх дослідженняхвикористовував особистісний опитувальник, що дозволяє виявити тип темпераменту особистостіза допомогою двох шкал: В«екстраверсія-інтроверсіяВ» та В«нейротизм-стабільністьВ».Підвищений рівень нейротизму сприяє конфліктного поведінки особистості.Залежність між екстравертірованность і конфліктністю людини не виявлено.
У своїй контрольнійроботі я представлю докладніше особистісний опитувальник Г. Айзенка, його суть ізначення. Також будуть представлені загальні і спеціальні методи дослідженняконфліктів, їх діагностика.
1. Загальні і спеціальні методи дослідження конфлікту
Серед загальних методівдослідження конфлікту можна назвати такі, як: системний таісторико-генетичний підхід, методи соціальної психології, соціології,психології, психоаналізу. Серед спеціальних методів застосовуються такі, як:конфліктологічна діагностика і експертиза, ситуаційний метод. Дослідженняконфлікту проводяться в даний час комплексно.
Специфікасоціологічного вивчення конфлікту полягає у з'ясуванні соціальниххарактеристик конфліктуючих сторін, чинників соціального конфлікту, стереотипівконфліктної взаємодії і соціальних механізмів регулювання конфліктіврізного рівня.
Методологія науки проконфлікті включає в себе цілий комплекс конкретно-наукових прийомівдослідження, які в свою чергу переломлюються у безліч спеціальнихпроцедур - методиках отримання наукових даних. Ця методологія маєрізні рівні - філософський, загальнонауковий, приватно-науковий і являєсобою цілісну систему методів і прийомів.
Основними методами,забезпечують найбільш повну базу даних про конфліктній взаємодії, йогоучасниках, причини і результати є:
1) структурно -функціональний;
2) процесуально -динамічний;
3) метод типологізації;
4) прогностичний;
5) дозвільний.
Якщо за допомогою першихтрьох методів конфліктологією вирішуються пояснювальні завдання, то прогностичнийметод забезпечує передбачення можливого розвитку та результатів конфлікту, аметод дозвільний націлений на практичні завдання управління конфліктом.
2.Діагностика соціального конфлікту
Виділення вконфлікті домінуючих характеристик дозволяє віднести його до певноїгрупі для проведення діагностики та розробки профілактичних технологій. Дляповноти розкриття поняття В«діагностика конфліктуВ» необхідно матиуявлення про те, що ж являє собою здоровий конфлікт. Конфлікт -це соціальне явище, в якому відносини між людьми насичені боротьбою,протистоянням і відкритим пред'явленням протиріч, зіткненням. Однаксамі по собі боротьба і протистояння не є елементами, що відносятьсятільки до конфлікту. Ці відносини включені в людську діяльність поряд зіншими відносинами, такими, як згода, співробітництво, конкуренція, взаємодопомогаі т.п.
Вважаючиціле, нам необхідно одночасно вважати частину (або частини, елементи) та їхфункціональну залежність. Через яке поняття ми можемо наблизитися доцілісності з точки зору функціональної взаємодії елементів в цілісності?Це поняття - діагностика, як здатність розпізнавати методи, спрямовані наВ«СхоплюванняВ» цілісності, діагностика нерозривно пов'язана з аналізом і синтезом(Від грец. Diagnostik - здатний розпізнавати).
Це поняттячасто використовується в медицині (постановка діагнозу), в техніці (діагностикатехнічного стану машини), в психології (діагностика психічногостану). З точки зору практики, запровадження поняття В«діагностика конфліктуВ»потрібно одночасно і введення уявлення про цілісність конфлікту яксоціального феномена. Тому введення поняття В«діагностика конфліктуВ» ставитьперед дослідниками задачу В«схоплюванняВ» цілісності конфлікту і методів йогодослідження. Ця цілісність не може належати жодній з одинадцятинаукових дисциплін, що займаються дослідженням конфліктів. Більш того, вдіагностиці конфліктів, виходячи з певної практичної задачі, на першийплац можуть виходити функції або характеристики, які при іншій постановцізавдань, займали підлегле становище або не мали істотного значення.
Діагностикаконфліктів повинна повністю спиратися на весь наявний арсенал засобів іметодів і, безсумнівно, повинні включати в себе:
- попередженнянебажаних для розвитку особистості і суспільства процесів (тут головна рольможе відводитися правознавства, виховання, освіти);
-обмеженнякрайніх насильницьких форм конфлікту, в рамках існуючих законів (тутголовне місце повинні займати структури управління і влади);
-ізолюванняконфліктуючих сторін, що прагнуть завдати фізичні каліцтва або знищити одиндруга (відповідно до законів, відповідальність лежить на правоохороннихорганах);
-ослабленняабо нейтралізація агресивності, ірраціональності на рівні побутових конфліктів(Головне місце повинні займати соціальні психологи, соціальні педагоги);
-провокаціязароджується соціально-позитивного конфлікту в організаціях. Головне місцеповинні займати професіонали, які володіють технологіями мінімізації деструктивнихелементів в конфліктах;
- стимулюванняі підтримка в...
