МОСКОВСЬКИЙПСИХОЛОГО-СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
РЕФЕРАТ
ПО КЛІНІЧНОЇПСИХОЛОГІЇ НА ТЕМУ:
Нейропсихологіяі її напрямки
Студентка:
КондратьеваД.А.
Група:
22ПМ/4-08
Викладач:Шипково К.М.
МОСКВА 2006
Зміст
Предметнейропсихології ..................................................... 3
Напрямкисучасної нейропсихології ........................... 11
Література ....................................................................... 15
Предмет нейропсихології.
Нейропсихологія- Це наука, що вивчає мозкові механізми психічних функцій на матеріалілокальних уражень мозку. Як і вся клінічна психологія, вона - прикордоннанаука, що виникла на базі психології, медицини (неврології та нейрохірургії),анатомії і фізіології центральної нервової системи, психофармакології. Вона тісновзаємодіє з практикою діагностики порушень вищих психічних функцій іїх відновлення при локальних ураженнях головного мозку.
Сферапрактичного застосування нейропсихології постійно розширюється.Нейропсихологічні підхід виявився досить продуктивним для вивчення різнихпроблем: типології норми, розвитку психіки в онтогенезі, особливостей порушеньпсихіки при прикордонних станах ЦНС, динаміки психічних функцій підвпливом психофармакологічних впливів, змін психічних функцій увіці інволюції, межполушарной асиметрії та міжпівкульна взаємодії іін
Засновникомнейропсихології є А. Р. Лурія (1902-1977). Деякі теоретичніпідходи до нейропсихологічне проблематики були розроблені ним ще в 30-х рр.. XX в. спільно з Л. С. Виготським. Однакосновний нейропсихологічний матеріал він отримав, працюючи у військових госпіталяхв роки Великої Вітчизняної війни. На базі цього матеріалу А. Р. Лурія написавкілька книг, першою з яких була В«Травматична афазіяВ» (1947). З неї,можна сказати, і почала розвиватися вже в оформленому вигляді науканейропсихологія. Основний працю А. Р. Лурія - В«Вищі кіркові функції людиниВ»(1962), перевиданий у нас в 1969р. і багаторазово на різних мовах видававсяза кордоном. Загальний список книг і праць А. Р. Лурія перевищує 500 найменувань.Він сформував свою наукову школу, виховав багато учнів, які продовжилийого справу і стали розвивати окремі напрямки вже всередині нейропсихології.
Нейропсихологіяотримала бурхливий розвиток і за кордоном, у високорозвинених країнах. У СШАнейропсихологія інтенсивно розвивається з 70-х рр.. XX століття, в даний час нейропсихологическая асоціаціяналічує більше 150 тис. членів. Стимулом для розвитку нейропсихологіїз'явилася необхідність реабілітації нейропсихологічні методи ветераніввоєн, локальних конфліктів і терористичних актів. Згідно з опитуваннямнейропсихології США в 1984 році, А.Р. Лурія є психологом номер один врозвитку цієї науки, тобто і американські психологи визнали його якродоначальника нейропсихології. А.Р. Лурія належить перше місце середпсихологів Росії і за кількістю цитат, використовуваних в американських роботах. ТестВ«Лурія-НебраскаВ» (1978, набір тестів по 12 шкалами виконується протягом 1,5 -2:00), за даними Американської психологічної асоціації, входить у першуп'ятірку найбільш використовуваних тестів в Америці.
ВНині видаються міжнародні журнали: В«НейропсихологіяВ» (Англія),В«Клінічна нейропсихологіяВ», В«Експериментальна нейропсихологіяВ» (США),В«КортексВ» (Італія) та ін
Всіусталені нейропсихологічні уявлення на даний момент складають тринейропсихологічні концепції.
1.Концепціядинамічної хроногенной системної локалізації ВПФ в головному мозку,грунтується на принципах дозрівання мозку В«знизу вгоруВ», принципах ієрархії і гетерохронностилокалізації, поступової латералізації і системної локалізації ВПФ.
2.Концепція фактора(Р.А. Лурія), лежачого в основі несформованості (або девіації, або дефекту)ВПФ. В«Поняття чинникає одним з найбільш важливих в системі В«інструментівВ» нейропсихологічнихдосліджень порушень або несформованості тих або інших видів психічноїдіяльності, що дозволяють уточнити уявлення про розвиток ВПФ у дітей, про їхструктурі, взаємодії та взаємовпливі і, головне, про взаємодію мозку ійого певних зон з психікою дитини В»(Цвєткова, Семенович, Котягіна,Гришина, Гогберашвіллі, с.69).
3.КонцепціяВ«Нейропсихологічне синдрому та симптомуВ». В«Нейропсихологический синдромявляє собою виборче порушення однієї групи психічних процесів,до складу яких входить порушений (несформований) фактор, при схоронностіінших ВПФ, у структуру яких цей чинник не входить. Симптом являєсобою порушення тієї чи іншої ВПФ, що має певний механізм В»(Там же,с.69-70). Зміст цієї концепції розкривається в принципах гетерохронности врозвитку, компенсації дефекту ВПФ, принципі специфічності і змін факторів,лежать в основі синдромів несформованості ВПФ і динаміці системи ВПФ взалежно від вікового етапу.
Концептуальнуоснову нейропсихології складає створена А.Р. Лурія В«Теорія системноїдинамічної локалізації психічних функцій В». В основі цієї теорії лежить рядосновних положень, або принципів. Розглянемо ці принципи.
Принципсистемності. Локалізація психічних функцій розглядається як системнийпроцес. Це означає, що психічна функція (як і фізіологічна, наприкладдихання) співвідноситься з мозком як багатокомпонентна, система, різні ланкиякою пов'язані з роботою різних мозкових структур. Системна локалізаціявищих психічних функцій припускає багатоетапну, ієрархічну,багаторівневу мозкову організацію. Таким чином, психічна функціялокалізована в мозку не в одному місці, але в багатьох областях, а організованавона за рівнями, ієрархічно.
Принципдинамічності, мінливості. Цей принцип локалізації функцій витікає зосновного якості функціональних систем - пластичності, взаємозамінюваностіланок. У системі, що складається з багатьох ланок, деякі ланки можуть взаємнозаміняти один одного, що забезпечує системі більшу гнучкість, еластичність,функціональну виживаність. Мета може досягатися різними засобами,різним шляхом, але результат завжди буде відповідати меті. Крім того,багато мозкові структури за певних умов можуть включатися ввиконання нових функцій, входити до складу різних функціональних систем. Можнанавіть говорити про В«функціональної багатозначностіВ» мозкових структур.
Хроногеннийпринцип. Він має на увазі зміна мозкової організації вищих психічнихфункцій в онтогенезі. Оскільки вищі психічні функції формуютьсяприжиттєво, під впливом соціальних факторів, опосередковуються і усвідомлюються, топротягом життя людини від народження через період дитинства і юності відбуваєтьсяряд послідовних змін їх психологічної структури і відповідномозкової організації. Це й відображено в хроногенном принципі. Наприклад, у дітей,не володіють грамотою (до 5 - 6 років), мовленнєві процеси (розуміння усного мовлення іактивна мова) забезпечуються мозковими структурами як лівого, так і правогопівкуль. Поразка кіркових В«мовних зонВ» лівої півкулі не веде у них довираженим мовним розладам, як це буває у дорослих.
Принциплатеральної спеціалізації. Це принцип різної локалізації (або мозковоїорганізації) психічних функцій у лівому та правому півкулях мозку. Маєтьсядосить багато фактів, що підтверджують, що ліве і праве півкулі працюютьнеоднаково - у них по-різному відбувається обробка інформації. У лівомупівкулі (у правшів) сприйняття, збереження та оперування інформацієюздійснюються переважно словесно-логічним, а в правому -переважно образним шляхом. Є й інші відмінності.
Принципобов'язкової участі лобових відділів кори в мозковому забезпеченні вищихпсихічних функцій. У людини особливо потужний розвиток отримують лобові відділимозку. За цим показником він набагато перевершує всіх інших представниківтваринного світу. Лобові частки мозку у людини значно розвиваються вонтогенезі і остаточно формуються лише до 12-14 років. В«Лобовий мозокВ»відповідає за найбільш складні, довільні форми повед...
