МІНІСТЕРСТВООСВІТИ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РЕСПУБЛІКАНСЬКЕВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
"КРИМСЬКИЙІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "
Факультет психолого-педагогічний
Кафедра психології
Контрольнаробота
За Психологія особистості
Мотивиособистості
Студентки Микульський С.І.
р.Сімферополь
2008 - 2009уч. рік.
План
1. Поняття мотивуособистості
2. Структура,характеристики та функції мотиву
3. Класифікаціямотивів
4. Мотиваційніосвіти і мотиваційні риси особистості
5. Мотивація особистості
Література
1.Поняття мотиву особистості
Проблемамотивів особистості є складною психологічною темою, в ній можна виділитинаступні основні проблеми. Проблема власне мотивів, мотивації імотиваційної сфери особистості.
Взагалі,проблема мотивів і мотивації поведінки - одна із стрижневих і найбільш важкихв психології. "Труднощі тут полягає в тому, - писав Б. Ф. Ломов, - що вмотиви і цілі найбільш виразно проявляється системний характер психічного;вони виступають як інтегральні форми психічного відображення ". У свій часГегель так висловив своє розуміння людини: "Суб'єкт є діяльністьзадоволення потягів ". Не випадково тому багато психологівпідкреслювали, що потреби і мотиви становлять ядро ​​особистості людини.
Незважаючина видатну значимість самої проблеми, психологи донині не здатні навітьвизначитися в поняттях і співвідношеннях між ними. Справа деколи доходить до того,що пропонується взагалі зняти з порядку денного ту чи іншу психологічнукатегорію. Тому А, Н, Леонтьев із сумом констатував свого часу, щопроблема мотивації і мотивів нагадує йому мішок, куди зсипали самі різніпоняття.
Колишукають відповідь на питання, "що ж таке мотиви", потрібно пам'ятати, що цеодночасно відповідь на питання: "навіщо", "для чого","Чому", "чому людина поводиться саме так, а неінакше "? Найчастіше буває так, що те, що приймають за мотив, дозволяєвідповісти тільки на один або два з перерахованих питань, але ніколи на все.Це знижує пояснювальний потенціал даваемого визначення, і психологиприступають до пошуку іншого, більш адекватного поставленій задачі.
Дійсно,в якості мотиву називалися самі різні психологічні феномени. Це -наміри, уявлення, ідеї, почуття, переживання (Л. І. Божович);потреби, потяги, спонукання, схильності (X. Хекхаузен); бажання, хотіння,звички, думки, почуття обов'язку (П. А. Рудик); морально-політичні установки іпомисли (Г. А. Ковальов); психічні процеси, стани і властивості особистості(К. К. Платонов); предмети зовнішнього світу (А. Н. Леонтьєв); установки (А,Маслоу); умови існування (К. Вілюнас); спонукання, від яких залежитьцілеспрямований характер дій (В, С. Мерлін); міркування, по якомусуб'єкт повинен діяти (Ф. Годфруа),
ТимПроте більшість психологів сходяться на тому, що найчастіше мотив - цеабо спонукання, або мета (предмет), або намір, або потребу, абовластивість особистості, або її стан.
Мотивяк мета (предмет ). Поширеність цієї точки зоруобумовлена ​​тим, що прийняття мети (предмета) в якості мотиву відповідає напитання "навіщо" і "для чого" здійснюється поведінку, т.тобто пояснюється цілеспрямований, довільний характер поведінки людини.
Самепредмет надає цілеспрямованість спонукань людини, а самим спонуканнямсенс. Звідси випливає і змістотворних функція мотиву (А. Н. Леонтьєв).Однак, як підкреслює Л. І. Божович, якщо і можна погодитися з цією точкоюзору, то тільки в тій її частині, що предмет може стати побудникомпотреби, але не діяльності людини, Крім того, цей погляд на мотив навідповідає на питання: "чому вибрана саме ця мета і цей спосіб її досягнення?"
Мотивяк потреба . Ця точка зору на мотив, висловленаЛ. І. Божович, А, Г. Ковальовим, К. К. Платоновим, С. Л, Рубінштейном, даєвідповідь на питання "чому здійснюється активність людини",оскільки в самої потреби міститься активне прагнення людини наперетворення середовища з метою задоволення потреби. Таким чином, пояснюєтьсяджерело енергії для вольової активності, однак неможливо отримати відповіді напитання "навіщо" і "для чого" людина проявляє цюактивність.
Мотивяк намір . Знаючи наміри людини, можнавідповісти на питання: "чого він хоче досягти?", "що і як хочезробити? "і тим самим зрозуміти підстави поведінки. Наміри тодівиступають в якості мотивів, коли людина або приймає рішення, або колимета діяльності віддалена і її досягнення відстрочене. У намірі присутнійвплив потреби та інтелектуальної активності людини, пов'язана зусвідомленням засобів досягнення мети. Те, що намір має спонукальноїсилою - очевидно, однак воно не розкриває причини поведінки.
Мотивяк стійке властивість особистості . Подібний погляд намотив особливо характерний для західних психологів, які вважають, щостійкі риси особистості зумовлюють поведінку і діяльність людини тієїж мірою, що зовнішні стимули. Р. Мейли відносить до мотиваційним рисам особистостітривожність, агресивність, рівень домагань і опірність фрустрації.Подібної точки зору дотримується і ряд вітчизняних психологів, уЗокрема, К. К. Платонов, М. Ш. Магомед-Емінов, В. С. Мерлін. Однак, прийняттяза мотив стійких властивостей особистості не вирішує проблему цілком, оскільки вцьому випадку можна отримати відповідь на питання: чому вибрана саме ця мета,цей спосіб досягнення, але не можна отримати відповіді на інші, сформульовані вищепитання.
Мотивяк спонукання . Найбільш поширеною іприйнятої точкою зору є розуміння мотиву як спонукання.Оскільки мотивація детермінує не стільки фізіологічні, скількипсихічні реакції, то вона пов'язана з усвідомленням стимулу і наданням йомунебудь значущості. Тому більшість психологів вважають, що мотив - цене будь, а усвідомлене спонукання, що відбиває готовність людини до діїабо вчинку. Таким чином, побудником мотиву є стимул, а побудникомвчинку - внутрішнє усвідомлене спонукання. У цьому зв'язку В. І. Ковальов таквизначає мотив: мотиви - це усвідомлені спонукання поведінки і діяльності,виникають при вищій формі відбиття потреб, тобто їх усвідомленні.
Зданого визначення випливає, що мотив - це усвідомлена потреба.Спонукання розглядається як прагнення до задоволення потреби.
Зрозуміло,що прийняття в якості мотиву спонукання розкриває його енергетичнусторону, але не дає відповіді на інші питання. Зрозуміло й те, що спроба знайти привизначенні мотиву одну єдину детермінанту - це тупиковий шлях,оскільки поведінка як системне утворення зумовлено системою детермінант,в тому числі і на рівні мотивації. Тому Моністичні підходи до розуміння сутностімотиву не виправдовують себе, що змушує замінити його плюралістичним,
Вцьому зв'язку, як підкреслює Є. П. Ільїн, "всі перерахованіпсихологічні феномени ... можуть впливати на формування конкретного мотиву,але жоден з них не може підмінити мотив в цілому, так як вони є лишейого компонентами ". Невипадково тому останнім часом все частіше звучитьдумка про те, що детермінація поведінки людини здійснюється не окремими,нехай і досить істотними, але розрізненими чинниками, а їх сукупністю.
Томудля правильного розуміння психологічного змісту мотиву необхідновикористовувати всі перераховані вище психологічні феномени.
Отже,мотив особистості - це і потреба, і мета, і намір, і спонукання, івластивість особистості, що детермінують поведінку людини.
2.Структура, характеристики та функції мотиву
Структуракожного конкретного мотиву виступає як підстава дії, вчинку людини,Є. П, Ільїн виділяє в структурі мотиву 3 блоки:
-потребностнийблок, що включає в себе біологічні, соціальні потреби і повинність;
-блоквнутрішнього фільтра, який включає в себе перевагу за зовнішніми...