Міжособистісна комунікація та їїособливості
Міжкультурнакомунікація виявляється у формі міжособистісної комунікації. Міжособистіснакомунікація розуміється як процес одночасного взаємодії комунікантіві їх впливу один на одного. Для неї характерний цілий ряд особливостей,відрізняють її від інших видів комунікації. Міжособистісна комунікація можездійснюватися в різних формах, специфіка яких визначається числомучасників, їх соціоролевим статусом, комунікативною установкою, особливостямипростору і часу комунікації. Ідеальним зразком міжособистісноїкомунікації є неформальна бесіда двох людей. Характерними рисамицього виду комунікації є часта зміна тематики, домінування однієїсторони в силу її більшої активності і підпорядкування іншій, зміна комунікативноїустановки, можливість повернутися до колишньої тематиці, необов'язковістьзаключного етапу, так як бесіда може бути перервана випадковимиобставинами. При виникненні формальних ситуацій, як правило,використовуються тільки загальноприйняті норми комунікації (не можна, наприклад, підійтидо незнайомої людини і грюкнути його по плечу на знак вітання) іпевна послідовність висловлювань. [2, с.35]
Міжособистіснакомунікація протікає як процес одночасного мовного взаємодіїкомунікантів і їх вплив один на одного. Для міжособистісної комунікаціїхарактерний ряд особливостей, які складають її специфіку як типукомунікації.
Невідворотністьі неминучість міжособистісної комунікації пояснюються самими умовамилюдського буття - людина, як соціальний феномен не зміг би існуватибез спілкування, яке є його найважливішою потребою.
Незворотністьміжособистісної комунікації розуміється як неможливість знищити сказане("Слово не горобець").
Безпосереднязворотний зв'язок є неодмінною умовою здійснення міжособистісноїкомунікації.
Міжособистіснівідносини - визначальний фактор в поетапності процесу міжособистісноїкомунікації. Ці відносини складаються в процесі ділових і творчихконтактів - офіційних і неофіційних, в результаті здатності людейемоційно сприймати один одного - емпатії. Слід підкреслити, що порядз психологічним та соціальним факторами, велику роль в міжособистіснихвідносинах відіграє емоційний фактор. Поетапність, яка спостерігається врозвитку міжособистісних відносин (встановлення, підтримання, підйом, спад,припинення та можливе відновлення), безпосередньо пов'язана з характеромміжособистісної комунікації в плані її форми та змісту.
Всвою чергу, на характер міжособистісних відносин роблять вплив умови, вяких відбувається спілкування - взаємодія між незнайомими людьми (влітаку, залі для глядачів і т.п.), функціонально-рольове спілкування, особисте іінтимне спілкування.
Багатоканальністьє специфічною рисою актуалізації міжособистісної комунікації. Самепри міжособистісної комунікації можливе одночасне використання декількохканалів передачі і сприйняття інформації - можна не тільки чути і бачитиспіврозмовника, але і доторкнутися до нього рукою, вловити запах, який може повідомлятидодаткову інформацію про партнера, оцінити дистанцію між собою і партнеромяк показник міжособистісних відносин.
Спробизмоделювати процес міжособистісної комунікації робилися не раз наоснові різних підходів до розуміння її сутності та функцій. Складністьмоделювання пояснюється і тим, що міжособистісна комунікація актуалізуєтьсяв різних формах. Це може бути бесіда - безпосередня комунікація (звіч на віч або в присутності інших осіб) або опосередкована (через комп'ютернуабо телефонний зв'язок).
Міжособистіснакомунікація може здійснюватися у формі інтерв'ю, дебатів, публічних абосудових слухань. Це так звані структуровані форми, кожна зяких має свої особливості, зумовлені специфічними функціями такомунікативної ситуацією.
Вструктурних моделях в якості обов'язкових компонентів зазвичай виділяютьсянаступні: хто передає інформацію (відправник), що передається (змістінформації), кому передається інформація (одержувач), яким способом передаєтьсяінформація (канал), зворотний зв'язок (безпосередня або опосередкована). Вописових моделях виділяються ще два компоненти - результативністькомунікації та її ситуативна обумовленість (оточення, число учасників,часові та просторові характеристики і т.п.) Перший компонент не завждипіддається об'єктивному визначенню, оскільки результативність для кожногокомуніканта може мати свою оцінку. [3, с 180]
Міжособистіснакомунікація виконує ще одну специфічну функцію, звануВ«КонверсійноїВ» - изменяющей думка індивіда і його соціальні установки.
Ця функція була виявлена ​​досліднимшляхом. Рекламодавці в області економіки і політики виявили, що інодісоціологічні прогнози, які поширюються з допомогою засобів масовоїінформації, не збуваються. Виявилося, що деякі індивіди віддають перевагуВ«ПеревіритиВ» своє сприйняття інформації на міжособистісному рівні спілкування і вВнаслідок докорінно змінити свою думку і ставлення до рекламованого товару абополітичному В«іміджуВ».
Соціальназначущість деяких приватних функцій міжособистісної комунікації багато в чомувизначається соціологічними домінантами - основними категоріями соціальноїкомунікації. Так, наприклад, категорії соціального статусу та комунікативнихролей актуалізуються у функції соціальної орієнтації - передбаченнясоціоречевого поведінки партнера, що надзвичайно важливо для правильноїінтерпретації смислової і оцінної інформації. Категорія оцінної інформаціїактуалізується в приватних функціях спонукання, переконання за рахунок варіюванняфункціонально-стилістичних засобів комунікації. У реальній комунікаціїсоціологічні домінанти взаємодіють один з одним, але це взаємодіяне є стабільним, воно може видозмінюватися переконання за рахунок варіюванняфункціонально-стилістичних засобів комунікації. У реальній комунікаціїсоціологічні домінанти взаємодіють один з одним, але це взаємодіяне є стабільним, воно може видозмінюватися.
Умови,забезпечують ефективність міжособистісної комунікації
Ступінь ефективності міжособистісноїкомунікації визначається за результатами актуалізації двох основнихсоціально-значущих функцій - взаємодії і впливу. Ці результатизалежать від трьох основних умов, що визначають характер мовного спілкування: а)типу комунікативних особистостей, б) сприйняття смислової і оцінної інформаціїі в) цілеспрямованого впливу один на одного. Для ефективностіміжособистісної комунікації найбільш оптимальними варіантами цих умовє наступні: а) сумісність партнерів як комунікативних особистостей,б) адекватне сприйняття смислової і оцінної інформації, в) вплив черезпереконання.
Сумісність партнерів яккомунікативних особистостей припускає сумісність по всіх трьох параметрах.Наявність комунікативних потреб, навіть при розходженні комунікативнихустановок, сприяє встановленню контакту, що важливо для початкового етапукомунікації. Сигналом для контакту можуть служити як вербальні, так іневербальні засоби. Тут дуже важливо, щоб їх актуалізація відповідалаприйнятим соціальним нормам мовної поведінки. Це в значній міріполегшує мовне взаємодія. Найбільшу роль тут грає сумісністькогнітивних параметрів, які організовані у певному когнітивномупросторі у вигляді блоків ідентифікації, рефлексії, знань про вербальних іневербальних засобах комунікації та ін Незважаючи на те, що у кожногоіндивіда обсяг цих блоків і їх структура різні, оскільки вони формуютьсяна основі не тільки громадського пізнавального досвіду, але й особистого, незважаючина те. що вони залежать від особливостей роботи півкуль головного мозку,відрізняються асиметрією, наявність готових блоків дозволяє оперувати ними здостатньою ефективністю, щоб сприйняти і оцінити інформацію ісформулювати свою реакцію.
Відзначено, що вже на початковому етапіміжособистісної комунікації обидва партнера, спираючись на свій пізнавальний досвід,вирішують одночасно кілька завдань: 1) Що я думаю про себе - хто я такий? 2) Щоя думаю про партнера - хто ві...
