Зміст
Введення. 3
Вимоги до особистості консультанта. 4
Висновок. 14
Список літератури .. 15
Введення
Стрімкі зміни суспільства в економічній сфері, в системісоціальних інститутів, в міжособистісних відносинах стають сутніснимихарактеристиками життя в сучасному світі. Ступінь і швидкість цих змінпризводять до того, що людина переживає розгубленість, страх, труднощі вадаптації до нових, швидко мінливих умов життя; багато людей відчуваютьпочуття безвиході, незахищеності і невпевненості в завтрашньому дні. В результатівелике число людей потребує допомоги психологічних служб.
Широке впровадження психології в практику закономірно призводить до розвиткутих її областей, які традиційно позначаються як методи психологічноговпливу. Серед них одне з найважливіших місць безсумнівно належитьпсихологічному консультуванню.
Психологічне консультування - це відносно нова областьпрофесійної діяльності психолога, яка порівняно недавновиділилася в якості самостійної сфери діяльності поряд з традиційнимиформами роботи. Психологічне консультування - безпосередня робота злюдьми, спрямована на вирішення різного роду психологічних проблем,пов'язаних з труднощами в міжособистісних стосунках. Безсумнівно, це вимагає спеціальної,досить грунтовної особистісної та професійної підготовки, яку не можнапросто замінити знаннями та вміннями, хоча для психолога - консультанта і вонинеобхідні. Метою даної роботи є опис та аналіз особистісних іпрофесійних якостей практичного психолога (психолога-консультанта).
Вимоги до особистості консультанта
Особистість консультанта (психотерапевта) виділяється майже у всіхтеоретичних системах як найважливіший цілющий засіб у процесі консультування.Підкреслюються то одні, то інші її риси. Відомий англійський психоаналітикугорського походження М. Balint у 1957 р. говорив про повне забуття того,що психотерапія - це не теоретичне знання, а навички особистості. Йому вторитьне менш знаменитий представник гуманістичної психології С. Rogers (1961),підкреслюючи, що теорія і методи консультанта менш важливі, ніж здійсненняним своєї ролі. A. Gombs і співробіт. (1969; цит. По: George, Cristiani, 1990) напідставі кількох досліджень встановили, що процвітаючого консультантавідрізняють від невдахи риси особистості. S. Freud на питання про критеріїуспішності психотерапевта відповів, що психоаналітику не обов'язковомедична освіта, а необхідна спостережливість і уміння проникати вдушу клієнта. Отже, по суті основна техніка психологічногоконсультування - це "я-як-інструмент", тобто основним засобом,стимулюючим вдосконалення особистості клієнта, є особистістьконсультанта (A. Adber: "техніка лікування закладена в Вас").
A. Storr (1980) відзначає, що психотерапію і психологічнеконсультування прийнято вважати незвичайними професіями, оскільки багатьох людейважко уявити, як можна цілими днями вислухувати чужі історії пронещасного життя і труднощах. Тому представників цих професій вважаютьабо ненормальними, чи мирськими святими, що перебороли людськуобмеженість. Ні перше, ні друге не є вірним. Звідси питання:"ХТО ТАКИЙ КОНСУЛЬТАНТ, а точніше, ЩО ПРЕДСТАВЛЯЄ СОБОЮ КОНСУЛЬТАНТ ЯКЛЮДИНА, які вимоги пред'являються до нього як до особистості, ЩО РОБИТЬ ЙОГОПрофесійний помічник У заплутаних проблемах ІНШИХ ЛЮДЕЙ? "
Перш за все слід сказати, що ніхто не народжується психотерапевтом чиконсультантом. Необхідні якості не вроджені, а розвиваються протягом життя.Узагальнюючи сказане, підкреслимо, що ефективність консультанта визначаєтьсявластивостями особистості, професійними знаннями і спеціальними навичками. Коженз цих факторів забезпечує якісний консультативний контакт, який іє стрижнем психологічного консультування. У підсумку відконсультативного контакту залежить остаточний ефект консультування -зміна особистості клієнта в процесі конструктивних дій консультанта.Анітрохи не применшуючи значення теоретичної і практичної підготовки, ми все жсхильні віддати перевагу фактору особистості консультанта. У свій час М.Balint і Е. Balint писали: "Знання можна отримати з книг чи лекцій,навички здобуваються в процесі роботи, але їхня цінність обмежена безвдосконалення особистості психотерапевта. Психотерапія стає ремеслом,вимощеним добрими намірами, якщо її не піднімають на професійнийрівень відповідні якості особистості психотерапевта ".
Яким же повинне бути сполучення властивостей особистості, що найбільшоюступеня забезпечувало б успіх консультування?
Хоча досліджень у цій області досить багато, однак однозначноївідповіді про властивості особистості, що сприяють ефективній роботі консультанта, нажаль, немає. Дуже часто при описі процвітаючого консультанта якпрофесіонали, так і клієнти вживають побутові поняття: "відкритий","Теплий", "уважний", "щирий","Гнучкий", "терпимий". Робилися спроби виділитивластивості особистості, необхідні консультанту для роботи з профвідбору.Національна асоціація професійної орієнтації США виділяє наступнівластивості особистості (цит. за: George, Cristiani, 1990): прояв глибокогоінтересу до людей і терпіння в спілкуванні з ними. [М. Buber (1961) охарактеризувавцей фактор як інтерес до людей у ​​силу їхнього буття, а не тому, що деякі зних шизофреніки чи психопати]; чутливість до установок і поводженняінших людей; емоційна стабільність і об'єктивність; здатність викликатидовіру інших людей; повага прав інших людей.
У 1964 р. Комітет з нагляду і підготовки консультантів США установивнаступні шість якостей особистості, необхідних консультанту (цит. по: George,Cristiani, 1990):
В·довіра до людей;
В·повага цінностей іншої особистості;
В·проникливість;
В·відсутність упереджень;
В·саморозуміння;
В·свідомість професійногоборгу.
L. Wolberg (1954) акцентуємо такі особливості: чуйність, об'єктивність(Неотождествленіе себе з клієнтами), гнучкість, емпатію і відсутність власнихсерйозних проблем. До особливо шкідливого для консультанта рис відноситьсяавторитарність, пасивність і залежність, замкнутість, схильність використовуватиклієнтів для задоволення своїх потреб, невміння бути терпимим дорізним спонукань клієнтів, невротичну установку у відношенні грошей.
A. Gombs з співавт. у своєму дослідженні встановив, що процвітаючийконсультант зазвичай сприймає інших як здатних вирішувати власніпроблеми і приймати на себе відповідальність, як віддають перевагуототожнюватися з людьми, а не з предметами.
Н. Strupp з співавт. (1969; цит. По: Schneider, 1992), який досліджував риси"Хорошого консультанта" з позиції клієнтів, вказує науважність, вміння вислухати, теплоту, сердечність, досвідченість вдружніх радах.
На думку A. Storr (1980), ідеальним психотерапевтом чи консультантом устані бути симпатична людина, відвертий і відкритий почуттям інших;здатний ототожнюватися із самими різними людьми; теплий, але несентиментальний, що не прагне до самоствердження, однак повинен мати свою думку іздатний її захистити; вміє служити на благо своїм клієнтам.
Якщо продовжити огляд численних джерел літератури про властивостіособистості, що необхідні консультанту, щоб надавати допомогу, являтисобою каталізатор самопізнання, зміни й удосконалювання іншої людини,ми наблизимося до моделі особистості ефективного консультанта. Подібний перелікособистісних особливостей міг би послужити основою програми по підготовціконсультантів. Мова йде, звичайно, про "рухливу" модель, оскількикожен консультант має можливість її доповнити. Розглянемо фактори,здатні скласти ост такої моделі.
Автентичність. J. Bugental (1965) називає аутентичність стрижневоюякістю психотерапевта і найважливішою екзистенціальною цінністю. Він виділяєтри основних ознаки аутентичного існування:
В·повне усвідомлення дійсногомоменту;
В·вибір способу життя в даниймомент;
В·прийняття відповідальності за свійвибір.
Автентичність в якійсь мірі узагальнює багато властивостей особис...
