Зміст
Вступ 3
1.Особистість як триєдність 4
2."Логіка" несвідомого конфлікту 8
3.Структура особистості в дзеркалі психоаналізу Фрейда 11
Висновок 14
Література 15
Введення
Вісторії духовної культури, наукової творчості навряд чи можна знайти вчення,яке викликало б настільки різкі розбіжності в оцінках, ніж вчення австрійськоголікаря-психіатра і психолога З. Фрейда.
Творцяцього вчення часто порівнюють з Аристотелем, Коперником, Колумбом, Магелланом,Ньютоном, Гете, Дарвіном, Марксом, Ейнштейном, його називають ученим і провидцем,Сократом нашого часу, одним з великих основоположників сучасноїсоціальної науки, генієм у дії, які зробили вирішальний крок до справжньогорозуміння внутрішньої природи людини.
Вінвперше розвинув з майже художньої міццю закладені в людину драматичніелементи - цю судомну гру мелькань в сутінковому світлі підсвідомого,де нікчемний поштовх віддається віддалені наслідки і в самихдивовижних поєднаннях сплітаються минуле з сьогоденням - воістину цілий світ втісному кругообігу людського тіла, неозорий в своїй цілісності і все жчарівний як видовище, у незбагненній своє закономірності. А закономірне влюдину, - в цьому вирішальна переустановка фрейдівського вчення, - жодним чиномне піддається академічної схематизації, але може бути тільки пережито, викорененеспільно з ним і пізнане в процесі цього зживання, як єдинойому властивого.
Особистістьлюдини осягається не за допомогою застиглих формул, але виключно повідбитками посланих йому долею переживань; тому всяке лікування втісному сенсі цього слова, всяка допомога в розумінні моральному припускають, поФрейду, пізнання особистості, але пізнання затверджує, співчуваюче і в силуцього дійсно повне.
Томуповага до особистості, до цієї, в гетевський сенсі, "явленої таємницю"Тобто для нього непорушне початок всякої психології і всякого душевноголікування, і Фрейд, як ніхто інший, навчив нас зберігати це повага якпевний моральний закон. Лише завдяки йому тисячі й сотні тисяч дізналися проуразливості душі, особливо дитячої, і перед обличчям розкритих їм виявівпочали розуміти, що всяке грубе дотик, всяке безцеремонне залізання(Часто за допомогою одного лише слова!) В цю надчутливу, обдаровануфатальною силою пригадування матерію може зруйнувати долю і що, отже,всякі необдумані заборони, покарання, погрози і заходи примусу покладають накараючого невідому до того відповідальність.
Віннезмінно впроваджував у свідомість сучасності - школи, церкви, залу суду -повага до особистості, навіть на шляхах її відхилення від норми, і цим більшглибоким проникненням в душу насадив в світі більше передбачливості іпоблажливості.
Мистецтвовзаємного розуміння, це найбільш важливе в людських відносинах мистецтво,яке може сприяти виникненню вищої гуманності, у розвитку своємузобов'язане вченню Фрейда про особистості багато більше, ніж будь-якому іншому методусучасності; лише завдяки йому стали зрозумілими нашій епосі, в новому і дійсномурозумінні, значення індивідуума, неповторна цінність кожного людськогодуші.
1. Особистістьяк триєдність
ПоглядиФрейда можна розділити на три області - це метод лікування функціональнихпсихічних захворювань, теорія особистості і теорія суспільства, при цьому стержнемвсієї системи є його погляди на розвиток і структуру особистості людини.Його роботи висвітлили корінні питання влаштування внутрішнього світу особистості, їїспонукань і переживань, конфліктів між її прагненнями і почуттям обов'язку, причиндушевних надломів, ілюзорних уявлень людини про саму себе і оточуючих.
РозробленаЗ.Фрейдом теорія особистості представила людину не як істота розумна іусвідомлює свою поведінку, а як істота, що у вічному конфлікті,витоки якого лежать в іншій, більш широкій сфері психічного.
Взагальному плані психіка людини представляється Фрейду розщепленої на двіпротистоять один одному сфери свідомого і несвідомого, якіє істотними характеристиками особистості.
Алепід фрейдовській структурі особистості ці сфери представлені не рівнозначно:несвідоме він вважав центральним компонентом, складовим сутьлюдської психіки, а свідоме - лише особливою інстанцією, надбудовуєтьсянад несвідомим; своїм походженням свідоме зобов'язане несвідомомуі викристалізовується з нього в процесі розвитку психіки.
Хочауявлення Фрейда про структурних рівнях людської психіки і змінювалися наВпродовж його теоретичної діяльності, принципове поділ на сферисвідомого і несвідомого в тому чи іншому вигляді зберігалося у всіхстворених ним моделях особистості.
Однакна початку 20-х років минулого століття Фрейд переглянув свою концептуальну модельпсихічного життя і ввів в анатомію особистості три основних структури. Це булоназвано структурною моделлю особистості, хоча сам Фрейд був схильний вважати їхякимись процесами, ніж структурами.
СтворенаФрейдом модель особистості постає як комбінація трьох елементів, що знаходяться впевному супідрядність один з одним: свідомого (В«Над-ЯВ»),передсвідомого (В«ЯВ») і несвідомого (В«ВоноВ»), в яких і розташовуютьсяосновні структури особистості.
Прицьому зміст несвідомого на думку Фрейда не доступно усвідомленняпрактично ні за яких умов. Зміст предсознательного шару може бутиусвідомлено людиною, хоча це і вимагає від нього значних зусиль.
Внесвідомому шарі розташовується одна зі структур особистості - "Воно", якафактично є енергетичною основою особистості.
"Воно",в теорії Фрейда означає примітивні, інстинктивні й уроджені аспектиособистості, такі як сон, їжа, дефекація, копуляція і наповнює нашу поведінкуенергією. "Воно" має своє центральне значення для індивідуума наПротягом усього життя, воно не має жодних обмежень, хаотично. Будучивихідною структурою психіки, В«ВоноВ», виражає первинний принцип усьоголюдського життя - негайну розрядку психічної енергії, виробленоїпервинними біологічними спонуками, стримування яких призводить донапрузі в особистісному функціонуванні.
Підкоряючисьцим принципом і не відаючи страху чи тривоги, В«ВоноВ», в чистому його прояві,може становити небезпеку для індивідуума і суспільства.
В«ВоноВ»- Несвідоме (глибинні інстинктивні, в основному сексуальні таагресивні спонукання), грає головну роль, визначальну поведінку істан людини. У В«ВоноВ» містяться вроджені несвідомі інстинкти,які прагнуть до свого задоволення, до розрядки і таким чиномдетермінують діяльність суб'єкта.
Фрейдвважав, що існує два основних вроджених несвідомих інстинкту -інстинкт життя та інстинкт смерті, які знаходяться в антагоністичнихвідносинах між собою створюючи основу для фундаментального, біологічноговнутрішнього конфлікту. Неусвідомленість цього конфлікту пов'язана не тільки з тим,що боротьба між інстинктами як правило відбувається з несвідомому шарі, алеі з тим, що поведінка людини викликається як правило одночасною дієюобох цих сил.
Зточки зору Фрейда інстинкти є каналами, по яких проходить енергія,формує нашу діяльність. Лібідо, про який так багато писав і сам Фрейд тайого учні і є тією специфічною енергією, яка пов'язана з інстинктомжиття. Для енергії, що з інстинктом смерті і агресії Фрейд не даввласного імені, але постійно говорив про її існування. Він також вважав,що зміст несвідомого постійно розширюється, так як ті прагнення табажання, які людина не змогла по тим чи іншим причинам реалізувати в своїйдіяльності витісняються їм у несвідоме, наповнюючи його зміст.
Другаструктура особистості - В«ЯВ» на думку Фрейда також є вродженою ірозташовується як у свідомому шарі, так і в передсвідомості. Таким чином мизавжди можемо усвідомити усвідомити своє В«ЯВ», хоча це може бути для нас і нелегкою справою. Якщо зміст В«ВоноВ» розширюється, то зміст "Я", навпакизвужується, так як дитина народжується за висловом Фрейда з В«океанічнимпочуттям я В», включа...
