ЗМІСТ
ВСТУП
1 ВИНИКНЕННЯКОНФЛІКТІВ: ВИБІР СТРАТЕГІЇ РЕАГУВАННЯ
2 СПОСОБИ РЕАГУВАННЯ НАВИНИКАЮТЬ ПРОБЛЕМИ
2.1 Відхід від конфлікту
2.2 В«ПридушенняВ»(В«БоротьбаВ»)
2.3 Діалог
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Виникнення конфлікту передбачає не тільки сприйняття іусвідомлення протистояння, протиріччя, що виникає у взаємодії з самимсобою або з іншими людьми, але й розвиток активності, спрямованої наподолання цього протиріччя. Предметом нашої уваги буде те, щовідбувається з людиною, коли він стикається з проблемою протиріччя.
Вибір як результат усвідомленого прийняття рішення, що стосуєтьсястратегії реагування на виникле протиріччя, В«відстрочений вибірВ» єлише однією з можливих форм реакції людини, обумовлює той чи інший типповедінки. Зрозуміло, що в більшості випадків мова йде про фактичнонегайної реакції індивіда внаслідок миттєвої емоційної оцінкиситуації.
На думку фахівців в області соціального сприйняття, в оцінціситуації скоріше має місце цілісне В«схоплюванняВ» образу ситуації вафективних тонах. Дослідження, які використовують дані реєстрації фізіологічнихпараметрів, показують, що ми відчуваємо певні почуття по відношенню дочого-небудь за частку секунди до того, як починаємо про це розмірковувати. Такимчином, в цих випадках вибір способу реагування реально здійснюється В«безвибору В».
Універсальної реакцією людини на протиріччя, роздвоєність,дезінтеграцію (як в самому собі, так і у відносинах з іншими людьми) єподолання цієї дисгармонії. У роботі ми розглянемо поняття конфлікту таспособи реагування на нього.
1 ВИНИКНЕННЯ КОНФЛІКТІВ: ВИБІР СТРАТЕГІЇ РЕАГУВАННЯ
Однією з найважливіших характеристик людини на организмическойрівні вважається явище гомеостазу, яке у фізіологічному сенсі означаєВ«Сукупність скоординованих реакцій, що забезпечують підтримку або відновленнясталості внутрішнього середовища організму В»[1].Ці реакції виконують пристосувальну функцію, обмежуючи впливфакторів, здатних порушити внутрішню динамічну сталість організму,необхідне для його життєдіяльності. Порушення цілісності організмуявляє собою пряму загрозу його життю.
Як в повсякденній свідомості, так і в філософських, релігійних чипсихологічних уявленнях досягнення людиною зрілості, мудростіпов'язується зі станом, яке виражається формулою В«жити в мирі з самимсобою В»(як і вВ« світі В»з навколишнім світом в цілому).
У людини завжди існує тенденція до подолання внутрішньоїдисгармонії і напруги.
У психоаналізі внутрішні протиріччя розглядаються якпрояв патогенних конфліктів, що руйнують психіку людини, в рамкахкогнітивних побудов вони інтерпретуються як когнітивний дисонанс, і т. д. Всяпрактична психологія також розглядає внутрішні переживання людини, випробовуванеїм напругу, відчуття дисгармонії, втрати цілісності, відчуття роздвоєностіі т. д. як предмет своєї роботи, метою якої є в тому числі іповернення людини В«до самого себеВ». Досягнення внутрішньої гармонії може бутиідеальною метою і не може бути проблемою, вирішеною людиною для себе раз іназавжди.
2 СПОСОБИ реагування на виникаючі проблеми
Людина завжди реагує на пережиті труднощі у зв'язку зособливостями його життєвого світу. Якщо уявити собі індивіда, що живе підвнутрішньо простому і зовні легкому світі (В«інфантильному життєвому світіВ»),що керується єдино прагненням до В«тут-і-тепер задоволенняВ»,то будь-який стрес буде переживатися їм як криза. Суб'єкт В«реалістичногосвіту В»(внутрішньо простого і зовні складного) здатний до адекватної реакції настрес, але фрустрація як неможливість задоволення своїх простихпотреб стає для нього кризою.
Людина з подібним В«пристроємВ» життєвого світу позбавлений конфліктуяк В«розігрує в свідомості нерозв'язного в даний момент суперечностіміж двома мотивами В»: внутрішня простота життєвого світу в тому і полягає, щоу суб'єкта немає ні прагнення єдності свідомості, ні здатності психічногосполучення і взаімоучета декількох життєвих відносин. Виникаючіоб'єктивні протиріччя між різними життєвими відносинами не стаютьпредметом спеціальної психічної переробки, вони дозволяються не свідомимиі вольовими зусиллями суб'єкта, а механічним зіткненням спонукань. То зних, яке виявляється сильнішим в даний момент, захоплює владу над усімжиттєвим світом і монопольно володіє ним до тих пір, поки який-небудь іншийситуативно виник мотив не перевищить його по силі спонукальності В».
Своєрідність В«ціннісного життєвого світуВ» - в його внутрішньоїскладності. В«НосійВ» цього світу сприймає внутрішню цілісність як головнужиттєву необхідність, тому конфлікт як суперечність життєвих відносинперетворюється для такої особистості в кризу. Нарешті, людина В«творчогоВ»життєвого світу (внутрішньо складного і зовні важкого) диференційованопереживає всі типи критичних ситуацій - стрес, фрустрацію, конфлікт ікриза. Таким чином, одна і та ж ситуація в різних життєвих світахнабуває різний психологічний сенс і по-різному проживається суб'єктом.
Якщо перейти до більш конкретних форм реагування, то тутможна побачити певний збіг точок зору психологів щодопринципових можливостей реагування індивіда на конфліктну ситуацію. Так,наприклад, дослідження в області стресу виявили дві можливі формиповедінкової активності при стресовому впливі: активізація поведінковогореагування і пасивне поведінкове реагування. У спрямованостіадаптаційного процесу при стресі домінує або протидія, абопристосування, або відхід від стрессорного впливу [2].
Розрізняють 3 способи реагування на конфлікт: В«доглядВ», В«боротьбаВ» іВ«ДіалогВ».
Догляд від конфліктної взаємодії інтерпретується як уникнення,ігнорування конфлікту.
В«БоротьбаВ» з собою або з партнером являє собою спробу придушенняконфлікту.
Діалог в нашому розумінні об'єднує стратегії пошуку подоланняконфліктах допомогою вибору оптимальної альтернативи його рішення, інтеграціїконфронтуючих позицій або вироблення компромісу між ними.
2.1 Відхід від конфлікту
У дослідженнях реакцій людини на екстремальні обставининаводиться чимало прикладів свого роду В«ступоруВ», що виникає при сильномустресі, і фізичного відходу від необхідності прийняття рішень [3]. У психології широко відоміопису того, як в серйозних аварійних ситуаціях замість активного прийняттявідповідних заходів, професійно підготовлені до цього люди або впадали вВ«ЗаціпенінняВ» і пасивно очікували дій інших, або просто залишали своєробоче місце. Існують і фізіологічні механізми такого В«відходуВ», наприклад,у вигляді непритомності, В«відключаєВ» людини від стрессогенной реальності. Ту жфункцію виконують В«заміщають діїВ», зниження розумової активності,В«ЗастряванняВ» на другорядних роздумах і т. д. Таким чином, проблема«³дходуВ» як адаптивної або дезадаптивних форм реагування на складні ситуаціїне нова для психології.
Відхід від проблеми, яку створює конфлікт, може матинесвідомий чи свідомий характер.
Несвідомий відхід від виникаючих у людини проблем отримавнайбільшу висвітлення в психоаналітичної традиції. Нагадаємо, що відповідноз уявленнями класичного психоаналізу, в цьому випадку в психіці людиниі виникають ті несвідомі конфлікти, які, впливаючи на мотивацію,починають керувати його поведінкою [4].
До захисним механізмам особистості, що забезпечують охорону психіки здопомогою несвідомих психічних процесів, в класичному психоаналізівідносяться: сублімація, заміщення, витіснення, регресія, проекція,раціоналізація, реактивне утворення, ідентифікація і фіксація поведінки. А.Фрейд доповнила цей перелік наступними захисними механізмами: ізоляція(Відсторонюється асоціативні зв'язки у разі усвідомлення небезпеки); компроміс(Забезпечує лише часткову реалізацію хворобливих імпульсів); запереченняреальності ...
