Московськийгуманітарно-економічний інститут
Тверській філія
Кафедра прикладної психології
Реферат з дисципліни
В«Клінічнапсихологія В».
Тема: В«Класифікація психічногодизонтогенеза В.В. Лебединського В».
Твер 2009
Зміст
Введення
1. Поняття В«дизонтогенезВ» і основнітипи психічного дизонтогенеза
2. Класифікація психічногодизонтогенеза В.В. Лебединського
Висновок
Список літератури
Введення
Однією з найважливішихзавдань сучасної практичної психології є психологічна діагностикаі корекція відхилень дитячої поведінки і вневрачебная допомогу важким дітям.При дослідженні дитини з відхиленнями у розвитку в центрі уваги психологазазвичай стоїть питання про психологічної кваліфікації основних психічнихрозладів, їх структури і ступеня вираженості. Оцінка порушень розвитку удітей враховує також і відхилення від стадії вікового розвитку, на якійперебуває дитина, тобто особливості дизонтогенезу, викликаного болючимпроцесом, його наслідками.
У дитячому віцічутливість окремих сторін психіки до шкідливих впливіввизначається не стільки їх характером, скільки особливостями тієї віковоїстадії розвитку, на якій знаходиться дитина. Чим менша дитина, тим більшена перший план виступають ознаки порушення розвитку - дизонтогенеза. Чимраніше сталося ураження мозку, тим частіше в картині дізонтогенеза з'являєтьсякомпонент психічного недорозвинення. Крім загального недорозвинення в умоваххвороби процес онтогенезу характеризується явищами нестійкості,асинхронії, при яких своєчасно не виникають необхідні взаємодіїміж окремими системами. У цьому зв'язку вірогідна поява ознак ізоляції,патологічної акселерації, регресу ряду психічних функцій. Ці змінизатримують формування нових психічних процесів, ускладнюють прогресивніперебудови, необхідні для нормального розвитку.
До основних напрямківдіяльності психолога при роботі з аномальними дітьми відносяться в першучергу наступні.
1. Виявлення тасистематизація патологічної симптоматики та її психологічна кваліфікація.
2. Здійсненняструктурного аналізу розладів, виявлення первинних симптомів, пов'язаних зхворобою, а також вторинних симптомів, обумовлених аномальним розвитком вумовах хвороби.
3. Розробка програмипсихокорекційних заходів в залежності від характеру, походження таконкретного механізму порушень, спрямованої на їх попередження, зменшенняабо усунення.
4. Проведеннявідновного навчання дітей з порушеннями вищих психічних функцій,таких як мова, мислення, читання, рахунок, лист, конструктивна діяльність,мають місце при локальних ураженнях мозку.
Розглянемо в данійроботі, в чому ж сутність дізонтогеніі і основних видів психічногодизонтогенеза, а так само класифікацію психічного дизонтогенеза ЛебединськогоВ.В.
1.Поняття В«дизонтогенезВ» і основні типи психічного дизонтогенеза
Термін В«дизонтогенезВ»(Від грец., В«DysВ» - приставка, що означає відхилення від норми, В«ontosВ» - суще,істота, В«genesisВ» - розвиток) вперше було вжито Швальбе в 1927-му роцідля позначення відхилення внутрішньоутробного формування структур організму віднормального ходу розвитку. У вітчизняній дефектології дані стануоб'єднуються в групу порушень (відхилень) розвитку.
В даний часпоняття В«дизонтогенезВ» включає в себе також постнатальний дизонтогенез,переважно ранній, обмежений тими термінами розвитку, колиморфологічні системи організму ще не досягли зрілості. У широкому сенсіслова термін дизонтогенез-відхиляється від умовно прийнятої норми індивідуальнерозвиток. Психічний дизонтогенез - порушення психіки в цілому або її окремихскладових, а також порушення співвідношення темпів і строків розвитку окремихсфер і різних компонентів всередині окремих сфер.
Основними типамипсихічного дизонтогенеза є регресія, розпад, ретардація і асинхроннихпсихічного розвитку.
Регресія (регрес)- Повернення функцій на більш ранній віковий рівень, як тимчасового,функціонального характеру (тимчасова регресія), так і стійкого, пов'язаного зпошкодженням функції (стійка регресія). Так, наприклад, до тимчасової втратинавичок ходьби, охайності може призвести навіть соматичне захворювання вперші роки життя. Прикладом стійкого регресу може бути повернення до автономноїмови унаслідок втрати потреб у комунікації, спостережуваної при ранньомудитячому аутизмі. Схильність до регресу більш характерна для менш зрілоюфункції. У той же час регресу можуть бути піддані не тільки функції,знаходяться в сенситивний період, але також і функції, вже в достатній мірізакріплені, що спостерігається при більш грубому патологічному впливі: пришокової психічної травми, при гострому початку шизофренічного процесу.
Явища регресудиференціюють від явищ розпаду, при якому відбувається не повернення функції набільш ранній віковий рівень, а її груба дезорганізація або випадання. Чимважче ураження нервової системи, тим більш стійкий регрес і більш ймовірнийрозпад.
ретардації - Запізнювання або призупинення психічного розвитку. Розрізняють загальну(Тотальну) і часткову (парціальну) психічну ретардації. В останньомувипадку мова йде про запізнюванні або призупинення розвитку окремих психічнихфункцій, окремих властивостей особистості.
асинхронних ,як спотворене, диспропорційне, дисгармонійне психічний розвиток,характеризується вираженим випередженням розвитку одних психічних функцій івластивостей особистості, що формується і значним відставанням темпу і термінівдозрівання інших функцій і властивостей, що стає основою дисгармоническойструктури особистості і психіки в цілому. Асинхронний розвитку, як вкількісному, так і в якісному відношенні, відрізняється від фізіологічноїгетерохроніі розвитку, тобто різночасності дозрівання церебральнихструктур і функцій. Основні прояви асинхронного розвитку відповідно доуявленнями фізіології і психології у вигляді нових якостей виникають вВнаслідок перебудови внутрішньосистемних відносин. Перебудова і ускладненняпротікають в певній хронологічній послідовності, обумовленоїзаконом гетерохроніі-різночасністю формування різних функцій звипереджаючим розвитком одних по відношенню до інших. Кожна з психічнихфункцій має свою В«хронологічну формулуВ», свій цикл розвитку. Спостерігаютьсясенситивні періоди більш швидкого, іноді стрибкоподібного розвитку функції таперіоди відносної сповільненості її формування.
На ранніх етапахпсихічного онтогенезу спостерігається випереджальний розвиток сприйняття й мови прищодо уповільнених темпах розвитку праксису. Взаємодія сприйняття імови є в цей час провідною координацією психічного розвитку в цілому.Мова, за висловом Виготського, характеризується насамперед гностичноїфункцією, яка проявляється у прагненні дитини В«помічене відчуттяпозначити, сформулювати словесно В». Чим складніше психічна функція, тимбільше таких факультативних координацій виникає на шляху її формування. Впатології відбувається порушення міжфункціональних зв'язків. Тимчасованезалежність перетворюється на ізоляцію. Ізольована функція, позбавленавпливу з боку інших психічних функцій, стереотіпізіруется,фіксується, зациклюється в своєму розвитку. Ізольованою може виявитися нетільки пошкоджена, але і сохранная функція, що відбувається в тому випадку, колидля її подальшого розвитку необхідно координуючий вплив з бокупорушеної функції. Так, при важких формах розумової відсталості весь моторнийрепертуар хворої дитини може являти собою ритмічне розгойдування зсторони в сторону, стереотипне повторення одних і тих же актів. Подібніпорушення викликані не стільки дефектністю рухового апарату, скількинедорозвиненням інтелектуальної і мотиваційної сфер.
Асоціативні зв'язку вумовах органічної недостатності нервової системи характеризуються підвищеноюінертністю, в результаті чого виникає їх патологічна фікс...
