ЗМІСТ
1. ФОРМУВАННЯ Основи конфліктології
1.1 Накопичення знань про конфлікти
1.2 Становлення конфліктології як науки
2. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ конфліктології
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.ФОРМУВАННЯОснови конфліктології
1.1. Накопиченнязнань про конфлікти
Конфлікти якістотна сторона соціальних зв'язків, взаємодії і відносин людей, їхповедінки і вчинків завжди, з незапам'ятних часів притягували до себе допитливеувагу людини. Свідчення тому - міфологія і релігія різних народів,фольклор і пам'ятки давньої літератури, судження античних і середньовічнихмислителів, досягнення соціальних і гуманітарних наук.
Взяти, приміром, сюжет зВ«Яблуком розбратуВ» і В«судом ПарісаВ» в грецькій міфології. Це поетичнийрозповідь про те, як богиня розбрату і ворожнечі Ерида кинула на піршественний стілзолоте яблуко з лаконічним написом В«найгарнішоюВ» і як засперечалися, комупризначене яблуко, колишні серед бенкетуючих три впливові богині: Гера-дружинаЗевса, верховна олімпійська богиня; Афіна-богиня мудрості і справедливоївійни; Афродіта-богиня любові і краси. За вирішенням спору вони звернулися доПарісу-юному царевичу з Трої. Той віддав перевагу Афродіті, визнавши їїнайгарнішою з богинь ...
Вражає біблійнесказання про розбрат між Каїном і Авелем - синами Адама і Єви. Конфліктміж ними стався тоді, коли брати приносили жертви Богові кожен за своїмизанять: Каїн як хлібороб В«від плодів земліВ»; Авель як пастух В«з первороднихстада свого В». Бог прихильно поставився до дару Авеля, а В«Каїна і його дар незглянувся В». Ця обставина сильно засмутило останнього, викликало у ньогоревнощі і заздрість до брата. Сталася сварка, яка закінчилася трагічно - вбивствомАвеля ...
Можна згадати такожросійські билини. Відображаючи події, що відбувалися в пору
становлення Давньої Русі,вони барвисто оповідають про захист рубежів своєї землі від ворогів,суспільно-політичних конфліктах того часу, богатирських подвиги ІлліМуромця, Добрині Микитовича, Олексія Поповича, що здолали у важких протиборствах Солов'я-розбійника,Ідолище погане та інших чудовиськ ...
Здавна була намацаний зв'язокпояснення конфліктів з розумінням суті самої людини та суспільства. Тому-то коріння конфліктології йдуть у глибоку старовину, до витоківсоціальної філософії.
Так, Конфуцій -знаменитий мудрець Стародавнього Китаю - ще в VI ст.до н.е. в своїх висловах стверджував, що злобу ізарозумілість, а з ними і конфлікти породжують, в першу чергу, нерівність інесхожість людей. Він говорив: В«Важко бідняку ​​злоби не живити і легко багатомуне бути зарозумілим В». Шкодять нормальному спілкуванню також корисливість, неприборканепрагнення до вигоди, брехливість, лестощі, краснобайство. Навпаки, корисні сувореставлення до себе і поблажливість до інших, шанобливість до вищих істаршим, прихильність до простих і малим. Відповідаючи на питання про те, щоскладає людяність, Конфуцій пояснив: це означає В«тримати себе зшанобливістю вдома, благоговійно відноситися до справи і чесно поступати зіншими В»; вести себе однаково як з простою людиною, так і при зустрічі зважливою персоною; не робити іншим того, чого не хочуть собі; не викликати наріканняні в сімействі, ні в країні В»[2, C. 8-9].
В один час з Конфуціємспробу раціонально осмислити природу конфлікту зробили давньогрецькіфілософи. Анаксимандр (бл. 610-547 рр.. До н.е.) стверджував, що речі виникаютьз постійного руху В«апейронВ» - єдиного матеріального початку, що приводитьдо виділення з нього протилежностей. Античний філософ Геракліт (бл. 530-бл.470 рр.. до н.е.) прагнув зв'язати свої міркування про війни та соціальних конфліктахіз загальною системою поглядів на природу світобудови. Він вважав, що в світі всенароджується через ворожнечу і чвари, що єдиний закон, який панує в Космосі, -це війна - батько усього і цар усього. Одним вона визначила бути богами, а іншим- Людьми, одних вона зробила рабами, інших - вільними. Ці слова булиоднією з перших спроб раціонально обгрунтувати позитивну роль боротьби впроцесі суспільного розвитку [1, C.7].
конфлікту приділялиувагу і такі видатні уми античності, як Платон і Аристотель, що жили в V-IV ст. до н.е. Вони думали: людина за своєю природою істотасуспільне; окрема людина являє собою лише частина більш широкогоцілого - суспільства; закладене в людині суспільне начало надає йомуздатність до взаєморозуміння і співробітництва з іншими людьми. Не виключаласяпри цьому і схильність до ворожнечі, ненависті та насильства. У своєму трактатіВ«ПолітикаВ» Аристотель вказував на джерела чвар (конфліктів), які, пойого думку, полягають у нерівності людей за володінням майном і отриманнюпочестей, а також в нахабства, страху, зневазі, підступах, неподібності характерів,надмірному підвищенні одних і приниженні інших [2, C.10].
У середні віки ФомаАквінський (1225-1274 рр..) Розвивав думку, що війни допустимі в житті суспільства,визначив ще одну умову справедливої вЂ‹вЂ‹війни: повинна бути дана санкція збоку держави.
У період епохи Відродженнявідомі гуманісти виступали з різким засудженням соціальних зіткнень ісоціальних конфліктів: Т.Мор, Е.Роттердамскій, Ф.Рабле, Ф. Бекон.
Еразм Роттердамський(1469-1536 рр..) Вказував на наявність власної логіки розпочатого конфлікту,який розростається подібно до ланцюгової реакції, залучаючи в орбіту свого впливувсе нові і нові сили, верстви населення і країни. Він звертав увагу наскладність примирення протиборчих в конфлікті сторін навіть у тих випадках,коли обидві вони стоять на єдиних ідеологічних позиціях. Англійський філософ ФренсісБекон (1561-1626 рр..) Вперше піддав обгрунтованому теоретичному аналізусукупність причин соціальних конфліктів усередині країни, докладно розглянувматеріальні, політичні, психологічні умови соціальних заворушень, атакож можливі способи їх подолання.
У XVIII-XIX ст. з різкою критикою збройних конфліктів починають виступатианглійські демократи (Д. Прістлі), французькі просвітителі (Д.Дідро, Ж.Ж.Руссо,Вольтер), німецькі філософи (І. Кант, Г. Гегель). Іммануїл Кант (1724-1804 рр..)вважав, що стан миру між людьми, що живуть по сусідству, не єприродний стан ... Останнім, навпаки, є стан війни, тобто якщоі не безперервні ворожі дії, то постійна їх загроза. Отже,стан світу має бути установлена. Пір думку Георга Гегеля (1779-1831гг.), головна причина конфліктів криється в соціальній поляризації міжнакопиченим багатством, з одного боку, і прив'язаним до праці класом, -з іншого. Він вважав,що держава повинна представляти інтереси всього суспільства і регулюватиконфлікти [1, C.7-8].
XVIII в. - Вік Просвітництва - не приніссуттєвих змін в різноголосиці суджень щодо причин конфліктів ізаходів щодо їх подолання. Мабуть, дуже характерно в цьому плані думка АдамаСміта - родоначальника класичної політекономії. Він в своїй книзі В«Теоріяморальних почуттів В»виступив послідовним прихильником якоїсь міриегоїзму, тобто любові В«до себеВ», але при неодмінної гармонії своєкорисливихінтересів із загальними устремліннями людей до благополуччя і щастя. Сміт вважав,що основна причина, яка рухає людиною в прагненні поліпшити своєположення, підвищити соціальний статус, полягає в тому, щоб В«відзначитися,звернути на себе увагу, викликати схвалення, похвалу, співчуття або отриматисупроводжуючі їх вигоди В». Згодом в який став всесвітньо відомомуВ«Дослідження про природу і причини багатства народівВ» він замість моральнихвідносин між людьми в главу кута поставив економічні інтереси, вважаючи,проте головним, щоб пріоритетна турбота людини про власне матеріальномублагополуччі не була перешкодою на шляху до загального блага, щоб думка проблагоденстві всього суспільства переважала над особистими мотивами. Відзначаючи, щорозсудливість, справедливість, людяність - якості, що приносять людямнайбільшу користь, Сміт писав: В«Наше власне благополуччя спонукає нас дорозсудливості; благополуччя наших ближніх спонукає н...
