МОСКОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ВІДКРИТИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
>ФАКУЛЬТЕТ ПСИХОЛОГІЇ
>КУРСОВАЯ РОБОТА
На тему: «>ИЗУЧЕНИЕПРОЦЕССОВЗАПОМИНАНИЯ»
Виконала:
Студентка 2 курсу
>Заочного відділення
Факультету психології
Москва 2000 р.
>СОДЕРЖАНИЕ
Запровадження 3.
Глава1.Понятие пам'яті і механізму запам'ятовування 5.
Глава2.Методи вивчення запам'ятовування
>2.1.Исследование мимовільного запам'ятовування і
умов його продуктивності 22.
>2.2.Исследование динаміки процесу заучування 24.
>2.3.Исследование безпосереднього і
опосередкованого запам'ятовування 25.
Глава3.Обобщение і - оцінка результатів експерименту 27.
Укладання 32.
Література 34.
Додаток 35.
ЗАПРОВАДЖЕННЯ
Відомо, що кожен наше переживання, враження чи рух становлять відомий слід, котрі можуть тривати досить тривалий час, і за відповідні умови виявлятися знову і ставати предметом свідомості. Тому під пам'яттю ми розуміємозапечатление, збереження і наступне впізнавання і відтворення слідів минулого досвіду, що дозволяє накопичувати інформацію, не втрачаючи у своїй колишніх знань, відомостей, навичок.
Отже, пам';ять – це складний психічний процес, що з кількох приватних процесів, пов'язаних друг з одним. Пам'ять необхідна людині. Вона дозволяє йому накопичувати , удається зберігати й згодом використовувати особистий життєвий досвід. Усі закріплення знань і навиків належить на роботу пам'яті. Відповідно цьому перед психологічної наукою стоїть ряд складних проблем, які входять у розділ вивчення процесів пам'яті. Вона ставить собі завдання вивчення того, як вкарбовуються сліди, які фізіологічні механізми цього процесу, які умови сприяють цьомузапечатлению, які її кордону, які прийоми може дозволити вирішити обсяг зображеного матеріалу.
Психологія пам'яті ставить собі завдання запитання, як довго можуть зберігатися ці сліди, які механізми збереження слідів на короткі довгі відтинки часу, які ті зміни, які перетерплюють сліди пам'яті, перебувають у прихованому безпечному стані і як впливають на перебіг пізнавальних процесів людини. У розділі психології пам'яті включається також опис різної форми процесів пам'яті, починаючи з найпростіших видів мимовільного зйомки і спливання слідів, закінчуючи складними формамимнемической діяльності, що дозволяють людині довільно повертатися поваги минулому досвіду, застосовуючи ряд спеціальних прийомів, істотно розширювати обсяг утримуваної інформації та терміни її збереження.
Вивчення пам'яті було з перших розділів психологічної науки, де була застосований експериментальний метод: спробували виміряти студійовані процеси та описати закони, яких вони підпорядковуються. Ще 80- роках минулого століття німецький психолог РЭббингауз запропонував прийом, з допомогою якого , як він вважав, було можливе вивчити закони чистої пам'яті незалежно від діяльності мислення – це заучування безглуздих складів, у результаті він вивів основні криві заучування (запам'ятовування матеріалу).
Отже, процес запам'ятовування одна із властивостей пам'яті. Вивчення процесу запам'ятовування й застосування їх його властивостей практично дозволяє глибше зрозуміти психологію пам'яті людини. Тому тема запам'ятовування є дуже актуальною щодо психології пам'яті.
ГЛАВА 1.ПОНЯТИЕ ПАМ'ЯТІ ІМЕХАНИЗМАЗАПОМИНАНИЯ
Дослідженнями пам'яті нині зайняті представники різних наук: психології, біології, медицини, генетики, кібернетики та інших. У кожній із яких є свої питання, через які вони до проблем пам'яті, своя система понять і, свої теорії пам'яті. Але ці науки, разом узяті, розширюють наші знання про "пам'ять людини, взаємно доповнюють одне одного, дозволяють глибше зазирнути у це, одне з важливих і загадкових явищ людської психології.
Однією із перших психологічних теорій пам'яті, не втратила свого наукового значення до нашого часу, була асоціативна теорія. Вона в 17 столітті, активно розроблялася у 18-ти – 19 століттях., переважне поширення та визнання отримало Англії та у Німеччини.
У основі даної теорії лежить поняття асоціації – зв'язок між окремими психічними феноменами. Пам'ять у руслі цієї теорії сприймається як складна система короткочасних довгострокових, більш-менш стійких асоціацій за суміжністю, подобою, контрасту, тимчасової і просторової близькості. Завдяки цій теорії було відкрито й описані багато механізмів і закони пам'яті, наприклад закон забуванняГ.Эббингауза, поданий у вигляді кривою на мал.1. Відповідно до цим законом, якого вивів з урахуванням дослідів з запам'ятовуваннямтрехбуквенних безглуздих складів, забування після першого безпомилкового повторення серії таких складів йде спочатку досить швидко. Вже протягом першої години забувається до 60% всю отриману інформації, а ще через 6 днів залишається менше 20) від загальної кількості спочатку вивчених складів.
100
90
80
70
60
50
40
30
20
10
0 1 9 24 48 144
ЧАС ЗМОМЕНТАЗАПОМИНАНИЯ(в годиннику)
Мал.1. Крива забування по Р.Эббингаузу
Окремі елементи інформації відповідно до асоціативної теорії запам'ятовуються, зберігаються і відтворюються не ізольовано, а певних логічних, структурно-функціональних та смислових асоціацій коїться з іншими.
Згодом асоціативна теорія зіткнулася з поруч складних проблем, основне з яких стало пояснення вибірковості людській голові. Асоціації утворюються на випадкової основі, а пам'ять із усієї котра надходить і що зберігається у мозку людини вибирає завжди певну інформацію. Знадобилося вводити на теоретичне поясненнямнемических процесів ще одного чинника, яка пояснювала б характер відповідних процесів.
Проте асоціативна теорія пам'яті дала чимало корисного для пізнання її законів. У руслі цієї теорії було встановлено, як змінюється кількість пам'ятних елементів при різному числі повторень висунутого деяких обласних і залежно від розподілу елементів у часі, як зберігаються у пам'яті елементизапоминаемого низки залежно від часу, минулого між завчанням і відтворенням.
Наприкінці 19 в змінюють асоціативної теорії пам'яті прийшлагештальттеория. Для неї вихідним поняттям і водночас головними принципами, з урахуванням якого треба пояснювати феномени пам'яті, виступила не асоціація первинних елементів, які явна, цілісна організація – гештальт. Саме закони формуваннягештальта, на переконання прибічників цієї теорії, визначають пам'ять.
Знайшовши психологічне пояснення деяким фактам виборчої пам'яті, ця теорія, проте, зіткнулася з щонайменше складної проблемою формування та розвитку запам'ятовування людини уфило-и онтогенезі. Річ у тім, як і мотиваційні стану, які детермінуютьмнемические процеси в людини, й які самі гештальти мислилися як наперед задані, не розвиваючі освіти. Питання залежності розвитку запам'ятовування від практичної діяльності тут безпосередньо не ставився і вирішувалося.
У виконанні вітчизняної психології переважне розвиток одержало направлення у вивченні пам'яті, що зобщепсихологической теорією діяльності. У цієї теорії пам'ять постає як особливий вид психологічної діяльності, що включає систему теоретичних і практичних дій, підлеглих рішеннюмненмической завдання – запам'ятовування, збереження та відтворення різноманітної інформації. Тут уважно досліджується складмнемических діянь П.Лазаренка та операцій, залежність продуктивності пам'яті від цього, яке у структурі займають мета і засоби запам'ятовування (чи відтворення), порівняльна продуктивність довільного і мимовільного запам'ятовування залежно від організаціїмнеимческой діяльності (>П.Н.Леонтьев,П.И.Зинченко,А.А.Смирнов та інших.).
Ряд цікавих фактів, які розкривають особливості механізмів запам'ятовування, умови, у яких воно відбувається краще або гірше, знайшов у свої дослідженняА.А.Смирнов. Він встановив, що дії запам'ятовуються краще, ніж думки, серед дій, своєю чергою, міцніше запам'ятовуються ті, пов'язані з подоланням перешкод, зокрема самі ці перешкоди.
Розглянемо основні факти, здобуті руслі різних теорій пам'яті.
Німецький учений Р.Эббингауз один з тих, хто у у минулому столітті, керуючись асоціативної теорією пам'яті, одержав низку цікавих даних. Він, зокрема, вивів такі закономірності запам'ятовування, встановлених у дослідженнях, де для запам'ятовування використовувалися безглузді склади й інший слабко організований в сенсовому плані матеріал.
1. Порівняно прості події у життя, що виробляють особливо моє найбільше враження на людини, можуть запам'ятовуватися відразу міцно й казки надовго, і закінчення багато років з першої і єдиної зустрічі із нею виступати у свідомості з виразністю і ясністю.
2. Більше складні і менше цікаві події то вона може переживати десятки раз, але у пам'яті надовго незапечатляются.
3. При пильній увазі до події досить буває його однократного переживання, щоб потім саме і у властивому порядку відтворити з пам'яті його моменти.
4. Людина може об'єктивно правильно відтворювати події, але з усвідомлювати цього й, навпаки, помилятися, але бути впевненим, що відтворює їх правильно. Між точністю відтворення подій та впевненістю у цій точності який завжди існує однозначна зв'язок.
5. Якщо збільшить членівзапоминаемого низки до кількості, перевищує максимальний обсяг короткочасною пам'яті, то число правильно відтворених членів цього самого ряду після однократного його пред'явлення зменшується проти тим випадком, коли кількість одиниць назапоминаемом ряду, в точності одно обсягу короткочасною пам'яті. Одночасно зі збільшенням такого низки зростає й кількість необхідні його запам'ятовування повторень.
6. Попередньо повторення матеріалу, який підлягає заучування (повторення без заучування), заощаджує час з його засвоєння у разі, якщо число таких попередніх повторень вбирається у їхньої кількості, який буде необхідний повного заучування матеріалу напам'ять.
7. При запам'ятовуванні довгої низки найкраще з пам'яті відтворюється його початок і поклала край («ефект краю»).
8. Для асоціативної зв'язку вражень та його наступного відтворення особливо важливим видається то, є вони розрізненими чи становлять логічно пов'язане ціле.
9. Повторення поспільзаучиваемого матеріалу менш продуктивно щодо його запам'ятовування, ніж розподіл таких повторень протягом визначеного періоду часу, наприклад, протягом кількох годин чи днів.
10. Нове повторення сприяє кращому пам'ятанню те, що було виучено раніше.
11.С посиленням уваги узапоминаемому матеріалу число повторень, необхідні йоговиучивания напам'ять, то, можливо зменшено, причому відсутність достатньої уваги може бути відшкодовано збільшенням кількості повторень.
12. Те, ніж сама людина особливо цікавиться, запам'ятовується це без будь-якого праці. Особливо чітко ця закономірність проявляється у зрілі роки.
13. Рідкісні, дивні, незвичні враження запам'ятовуються краще, ніж звичні, часто які.
14. Будь-яка нова враження, отримане людиною, іншого у його пам'яті ізольованим. Будучи був переконливішим щодо одного вигляді, воно згодом може бути кілька змінитися, обійнявши асоціативну зв'язку з іншими враженнями, надавши ними вплив та, своєю чергою, змінившись під сумнів їхню впливом.
Одне з цікавих ефектів пам'яті, якому досі не знайдено задовільного пояснення, називається ремінісценцією.
Це – поліпшення згодом відтворенняученного матеріалу без додаткових його повторень. Найчастіше це явище спостерігається під час розподілу повторень матеріалу у його заучування, а чи не при запам'ятовуванні відразу напам'ять.
100
75
59,2(20 хв)
50
44,2 (1 годину)
33,7 (1 день)
25
●
>21,1(31день)
0
ЧАС
Рис.2.Гипотетические криві, що дають закони забування механічно заученого і осмисленого матеріалу (використані дані, отриманіГ.Эббингаузом іншими дослідниками і крива, що становить їх суму
Відстрочене кілька днів відтворення нерідко дає кращі результати, ніж відтворення матеріалу відразу післявиучивания.Реминисценция, мабуть, пояснюється лише тим, що з часом логічні, смислові зв'язку, оновлюються яснішими,отчетливими. Найчастіше ремінісценція відбувається на 2 – 3 деньвиучивания матеріалу. На рис. 2. з урахуванням явища ремінісценції показано крива забування Р.Эббингауза.
Зазначимо, що ремінісценція як виникає й унаслідок накладення друг на друга щодо справи двох різних законів, одні у тому числі характеризує забування осмисленого, а інший - безглуздого матеріалу.
Звернімося тепер до питання розвитку пам'яті, тобто. про те типових змінах, котрі її відбуваються принаймні соціалізації індивіда. Від самого дитинства процес розвитку запам'ятовування дитини йде з кількох напрямах. По-перше, механічна пам'ять поступово доповнюється і заміщується логічного. По-друге, безпосереднє запам'ятовування згодом перетворюється на опосередковане, що з активною і усвідомленим використанням для запам'ятовування і відтворення різнихмнемотехнических прийомів і коштів запам'ятовування і відтворення різнихмнемотехнических прийомів і коштів. По-третє, мимовільне запам'ятовування, домінуюче у дитинстві, в дорослої людини перетворюється на довільне.
Початкова форма запам'ятовування – зване ненавмисне чи мимовільне запам'ятовування, тобто. запам'ятовування без заздалегідь поставленої мети, без використання будь-яких прийомів. Це простезапечатление те, що
впливало, збереження деякого сліду порушення в корі мозку. Кожен процес, яке у корі мозку, залишає сліди по собі, хоча ступінь їх міцності буває різна.
Непроизвольно запам'ятовується багато речей, із чим людина є у життя: все довкола, явища, події повсякденні, вчинки людей, зміст кінофільмів, книжок, прочитаних зволікається без жодної навчальної мети, тощо. ,хоча усі вони запам'ятовуються однаково добре. Найкраще запам'ятовується те, що має життєво важливого значення в людини: усе, пов'язане з його інтересами і потребами, з цілями і завданнями своєї діяльності. Навіть мимовільне запам'ятовування має вибірковий характер, визначається ставленням до оточення.
Від мимовільного запам'ятовування треба відрізняти довільне запам'ятовування, що характеризується тим, що людина ставить собі певну мета – запам'ятати те, що заплановано, та "використовує спеціальні прийоми запам'ятовування.Произвольное запам'ятовування є особливу і складну розумову діяльність, підпорядковану завданню запам'ятати і що включає у собі різноманітні дії, що їх у тому, щоб краще досягнути цієї мети.
У процесі навчання довільне запам'ятовування нерідко набуває форми заучування, тобто. багаторазового повторення навчального матеріалу до і безпомилкового його запам'ятовування. Приміром, заучуючи вірші, визначення, закони, формули, історичні дати й т.д. Поставлене мета – запам'ятати – відіграє, визначаючи собою всю діяльність запам'ятовування. За інших рівних умов довільне запам'ятовування помітно продуктивніше мимовільного запам'ятовування.
Чимало з те, що сприймає життя велика кількість знову запам'ятовується нами, а то й поставлено завдання запам'ятати. І тоді водночас, якщо сформулювати собі це завдання і усе необхідне для реалізації дії, запам'ятовування протікає з відносно більшим успіхом і штучним виявляється досить міцним. Важливе значення у своїй має постановка як спільної справи ( запам'ятати те, що сприймається), але й приватних, спеціальних - завдань. У одних випадках, наприклад, поставлено завдання запам'ятати лише основне, головні думки, найважливіші факти, за іншими – запам'ятати дослівно, по-третє – точно запам'ятати послідовність фактів тощо.
Постановка спеціальних - завдань істотно впливає на запам'ятовування, під її впливом змінюється самий її процес. Проте, на думкуС.Л.Рубинштейна, основне значення набуває питання залежності запам'ятовування від характеру діяльності, у якої воно відбувається. Він, що у проблемі запам'ятовування визначеної залежності між довільним і мимовільним запам'ятовуванням. І переваги довільного запам'ятовування зі звий очевидністю виступають тільки погляд.
ДослідженняП.И.Зинченко у тому переконливо довели, що розпорядження про запам'ятовування, що робить його прямий метою дії суб'єкта, перестав бути як така вирішальної для ефективності цього процесу, мимовільне запам'ятовування може бути ефективніше довільного. Досліди Зінченка мимовільне запам'ятовування картинок під час діяльності, метою котрої була її класифікація (без завдання запам'ятати), виявилося точно вищими, ніж у випадку, коли перед піддослідним поставили завдання картинки запам'ятати.
Присвячений тієї самої проблеми дослідженняА.А.Смирнова підтвердило, що мимовільне запам'ятовування то, можливо продуктивніше, ніж довільне: те, що випробовувані запам'ятовували мимоволі, попутно у процесі діяльності, метою якої була не запам'ятовування, запам'ятовувалося міцніше, ніж те, що вони намагалися запам'ятати спеціально. Аналіз конкретних умов, у яких мимовільне запам'ятовування, тобто., сутнісно, запам'ятовування, включене на якусь діяльність, здається найбільш ефективним, розкриває характер залежності запам'ятовування від діяльності, під час якого вона відбувається.
Запам'ятовується, як і усвідомлюється передусім, що становить мета нашої дії. Але те, що ні включено в цільове зміст дії, під час якого відбувається мимовільне запам'ятовування, запам'ятовується гірше, аніж за довільному запам'ятовуванні, направленому саме у цей матеріал. У цьому потрібна враховувати, що переважна більшість наших систематичних знань виникає й унаслідок спеціальної діяльності, мету, якої – запам'ятати відповідний матеріал про те, щоб зберегти їх у пам'яті. Така діяльність, спрямовану запам'ятовування і відтворення утриманого матеріалу, називаєтьсямнемической діяльністю. Умнемической діяльності перед людиною поставлено завдання вибірково запам'ятати запропонований йому матеріал. В усіх випадках людина має чітко відокремити той матеріал, що йому запропонували запам'ятати, від усіх побічних вражень і за відтворенні обмежитися саме їм. Томумнемическая діяльність завжди має вибірковий характер.
Мнемическая діяльність є специфічно людське освіту, бо тільки в людини запам'ятовування стає спеціальної завданням, а заучування матеріалу, збереження їх у пам'яті свідоме звернення поваги минулому з метою згадування заученого матеріалу – спеціальна форма свідомої діяльності.
Завдання виміру обсягу пам'яті у її найчистішому вигляді було дозволено відомим німецьким психологомЭббингаузом. Для дослідження обсягу пам'яті він пропонував випробуваному ряд безглуздих складів, яка давала найменші змогу осмислення. Пропонуючи випробуваному запам'ятати 10 – 12 складів і зазначаючи число утриманих членів низкиЭббингауз прийшов до цього число за обсяг «чистої» пам'яті. Першим й головним результатом цього дослідження було встановлення середнього обсягу пам'яті, яке характеризувало людини. Виявилося, що у середньому людина легко запам'ятовує після першого читання 5 – 7 окремих елементів: їх кількість значно коливається, і якщо котрі мають поганий пам'яттю утримують лише 4 – 5 ізольованих елементів, то котрі мають хорошою пам'яттю можуть відразу після першого читання утримати 7 – 8 ізольованих і безсенсових елементів.
У цілому нині слід зазначити, що міра пам'яті, і міцність запам'ятовування залежать від багатьох умов. Так успіх запам'ятовування залежить від цього, якою мірою матеріал осмислюється людиною. При механічному запам'ятовуванні слова, предмети, події, руху запам'ятовуються точно настільки впорядковане, у якому вони сприймалися, без будь-яких перетворень. Механічне запам'ятовування спирається на просторову і тимчасову близькість об'єктів запам'ятовування. >Осмисленное запам'ятовування грунтується на розумінні внутрішніх логічних перетинів поміж частинами матеріалу. Воно спирається головним чином узагальнені зв'язку другою сигнальною системи. Доведено, що цілком осмислене запам'ятовування в багато разів продуктивніше механічного. Механічне запам'ятовування неекономно, потребує багато повторень. Механічно заучений людина який завжди може згадати до місця й вчасно.Осмисленное запам'ятовування жадає від людини значно менше зусиль і часу й ефективніше.
Спеціальні дослідження безпосереднього опосередкованої запам'ятовування у дитячому віці провівА.Н.Леонтьев. Він експериментально показав, одностайномнемический процес – безпосереднє запам'ятовування – із віком поступово заміщується іншим, опосередкованим. Це завдяки засвоєнню дитиною досконалішихстимулов-средств запам'ятовування і відтворення матеріалу. Рольмнемотехнических засобів у вдосконаленні пам'яті, на думкуА.Н.Леонтьева, у тому, що, «звертаючись до використання допоміжних засобів, ми цим змінюємо принципову структуру нашого акта запам'ятовування, колись пряме, безпосереднє наше запам'ятовування стаєопосредствованим».
У формуванні внутрішніх коштів центральна роль належить промови. «Не виключено, - помічаєА.Н.Леонтьев, - що перехід,совершающийся від зовні опосередкованої запам'ятовування до пам'ятанню, внутрішньо опосередкованого, полягає у найтіснішому в зв'язку зі перетворенням промови з суто зовнішньої функції до функцій внутрішню».
За підсумками дослідів, проведених дітьми різного віку і зі студентами як піддослідних,А.Н.Леонтьев вивів криву розвитку безпосереднього опосередкованої запам'ятовування (рис.3). Ця крива, названа «паралелограм розвитку запам'ятовування», показує, що з дошкільнят із віком поліпшується безпосереднє запам'ятовування, і його розвиток йде швидше, ніж розвиток опосередкованого запам'ятовування. Паралельно збільшується розрив голосів на продуктивності даних видів запам'ятовування на користь першого.
15
13,4
13,1
14
12,4
13
11,4
12
е
буд
10,1
11
10
8,1
р
в
9
7,9
7,2
8
6,3
б
7
6
4,7
5
2,9
2,2
4
3 а
2
1 ▲ ▲ ▲ ▲ ▲ ▲
>Рис.3. Розвиток безпосереднього (верхня крива ) і опосередкованого (нижня крива) запам'ятовування в дітей віком і юнаків (поА.Н.Леонтьеву).
Починаючи з шкільного віку іде процес одночасного розвитку безпосереднього опосередкованої запам'ятовування, та був і більше швидкого вдосконалення опосередкованої пам'яті. Обидві криві із віком виявляють тенденцію до зближення, оскільки опосередковане запам'ятовування, розвиваючись швидшими темпами, невдовзі за продуктивністю наздоганяє безпосереднє і, якщо гіпотетично продовжити далі зображені на рис.3 криві, має її зрештою обігнати. На користь останнього пропозиції свідчить те, що люди, систематично займаються розумовою і, отже, постійноупражняющие свою опосередковану пам'ять, за бажання і за відповідної розумової роботі дуже просто можуть пам'ятати матеріал, володіючи водночас дивовижно слабкої механічної пам'яттю.
Якщо в дошкільнят запам'ятовування, як свідчать аналізовані криві, переважно безпосереднє, те в дорослого воно переважно (і може бути, лише з зробленого вище пропозиції) опосередковане.
Істотну роль розвитку пам'яті грає мова, тому процес вдосконалення пам'яті людини йде рука разом з недостатнім розвитком його мови.
Останній із відзначених фактів – особливої ролі, яку відіграє промову на процесах запам'ятовування і відтворення, - дає зробити такі висновки:
1. Те, що ми можемо висловити словами, зазвичай запам'ятовується легше й краще, ніж те, може бути сприйнято лише зовні чи слух.
2. Якщо предметом запам'ятовування є текст, присутність заздалегідь продуманих і чітко сформованих запитань, яких вдасться знайти у процесі читання тексту, сприяє його кращому пам'ятанню.
3. Збереження і пригадування якмнемические відбуваються свої особливості. Багато випадків забування, пов'язані з довгострокової пам'яттю, пояснюються й не так тим, щовоспроизводимий матеріал ні як слідзапомнен, а й тим, що з спогаді щодо нього був утруднений доступ.
4. Якщо двох груп людей запропонувати запам'ятати однаковий список слів, які можна згрупувати за змістом, і якщо, ще, обидві групи людей забезпечити різними узагальнюючимисловами-стимулами, з допомогою яких можна полегшити пригадування, то виявиться, що кожна з них же в змозі згадати більше саме тих слів, пов'язані з запропонованою їйсловами-стимулами.
>Рис.4. Смислова структура організації матеріалу на кшталт «дерево»
5. Чим більший розумових зусиль ми докладаємо тому, щоб організувати інформацію, дати їй цілісну, осмислену структуру, тим вона потім пригадується. Одне з ефективних способів структурування запам'ятовування – це наданнязапоминаемому матеріалу структури типу «дерево» (рис.4).
6. Оскільки від посиленої уваги матеріалу безпосередньо залежить його запам'ятовування, будь-які прийоми, дозволяють привернути увагу, може стати корисними й у запам'ятовування.
7. На згадування матеріалу впливають і з ним емоції, причому у залежність від специфічно асоційованих з пам'яттю емоційних переживань цей вплив може виявлятися по-різному.
8. Емоційні стану, супроводжують процес запам'ятовування, є частиною відбитої у пам'яті ситуації, тому, що вони відтворюються, то асоціацію та ними відновлюється у поданнях і весь ситуація, пригадування полегшується.
9. На техніці поліпшення сприйняття матеріалу базуються різні прийоми навчання так званому «прискореному» читання.
ГЛАВА 2. МЕТОДИ ВИВЧЕННЯЗАПОМИНАНИЯ
2.1. Дослідження мимовільного запам'ятовування і умов його продуктивності
Непроизвольное запам'ятовування – процес запам'ятовування,протекающий і натомість діяльності, спрямованої влади на рішення
>немнемических завдань.Непроизвольное запам'ятовування – продукт і умова пізнавальних і практичних дій. Не випадковий, а закономірний процес, детермінований особливостями діяльності суб'єкта. Насамперед необхідною умовою мимовільного запам'ятовування є дію з предметом.
Для вивчення особливостей мимовільного запам'ятовування використовується ряд конкретних методик. Приміром,А.А.Смирнов для дослідження ролі активності у мимовільному запам'ятовуванні пропонував випробуваному пари фраз, з яких вони мали виводити певні орфографічні правила, та був придумувати приклади для цієї правила. Наступного дня, несподівано для піддослідних, їм пропонувалося відтворювати все пари фраз, якими вони оперували напередодні. Результати дослідів показали, що власні фрази запам'ятовуються втричі продуктивніше запропонованих експериментатором.
П.И.Зинченко вивчення впливу спрямованості діяльності на продуктивність запам'ятовування запропонував методику класифікації предметів і складання числового низки . За виконання обох з завдань предмети і кількості запам'ятовувалися мимоволі. Коли предмети і кількості були об'єктом діяльності піддослідних (класифікація предметів у першому досвіді та складання числового низки – у другому), вони запам'ятовувалися краще, ніж тоді коли служили лише фоновими подразниками. Проте й цьому разі запам'ятовування було результатом прояви із боку піддослідних будь-якої активності стосовно цих об'єктів, хоча вона виявлялася лише у формі випадкових орієнтованих реакцій.
Досвід 1
Класифікація зображень предметів
Методика П.І. Зінченка. Проводяться два групових досвіду: класифікація зображень предметів і впорядкування числового низки.
Мета досвіду: з'ясувати залежність продуктивності мимовільного запам'ятовування від характеру діяльності.
Процедура досвіду. Експериментальний матеріал – 15 карток, з кожної у тому числі зображений один предмет. 15 предметів легко класифікуються: тварини, фрукти, іграшки. Крім зображення предмета, з кожної картці (у правому верхньому розі) написано двозначне число.
Перед початком досвіду картки розташовуються на щиті у випадковому порядку і закриваються листом папери. У досвіді бере участь одна підгрупа піддослідних. Їм дається наступна інструкція. «З вами проведено досвід, у якому перевіряється вміння класифікувати предмети з їхнім спільним ознаками. Ваше завдання у тому, щобрасклассифицировать все картинки за групами та записати їх нинішнього порядку, ставлячи на початку групи що дослівно. Ті, хто завершить роботу до закінчення досвіду, повинен доповнити виділені групи предметами, що відносяться до тим самим класам».
Після закінчення досвіду його учасникам пропонують з пам'яті відтворити у кожному порядку спочатку предмети, зображені на картках, та був числа.
Досвід 2
Упорядкування числового низки
Експериментальний матеріал хоча б, як і досвіді 1. Бере участь друга підгрупа піддослідних.
Процедура досвіду: Картки розташовуються на щиті те щоб числа ними не утворювали натурального низки. Піддослідним пропонують намалювати в себе у зошитах сітку в 15 клітин (3 низки по 5). Їх завдання – розмістити все числа, наявні на картках, виключно за порядку номерів, те щоб найменше було вміщено у ліві клітину верхнього низки, а найбільше – в праву клітину низки. Помилково записані числа слід закреслювати і там писати багато.Завершившие роботу до закінчення досвіду повинні намалювати в себе у зошитах ще одне сітку і вписати у неї спочатку все парні числа, та був непарні.
Далі йде відтворити спочатку числа, та був назви предметів.
2.2. Дослідження динаміки процесу заучування
Запоминание – процес пам'яті, у результаті якого відбувається закріплення нового шляхом зв'язування його з роботи вже придбаним раніше.Запоминание є закономірний продукт дії суб'єкта з об'єктом. Характеристики запам'ятовування тієї чи іншої матеріалу визначаються мотивами, цілями і всіма засобами діяльності особистості. Залежність запам'ятовування від діяльності, у результаті якою вона досягається, характеризує одне із аспектів проблеми активності запам'ятовування. Інший аспект тієї ж виникли проблеми – розуміння самого процесу запам'ятовування як особливиймнемической діяльності. Важливу частина змістумнемической діяльності становлять розумові процеси, що здійснюються з метою запам'ятовування.
Істотну роль запам'ятовуванні грає повторення матеріалу. Проте повторення перестав бути способом, незмінно провідним до досягненнямнемического ефекту. У процесі запам'ятовування центральне місце належить організації дій суб'єкта з матеріалом. Саме дії угруповання, співвіднесення, складання планів призводить до відбору та формування певних зв'язків, повторення лише умова цих дій. Функцію ж закріплення зв'язків здійснює повторення, а акт правильного відтворення об'єкта, відповідність відтвореної образу об'єкту запам'ятовування.
Для дослідження процесу запам'ятовування використовують класичні методи: метод утриманих членів низки, метод заучування, метод вдалих відповідей та метод антиципації.
Досвід 3.
Дослідження швидкості механічного запам'ятовування
МетодикаЭббингауза
Мета: дослідження швидкості механічного запам'ятовування
Процедура досвіду: Тест і двох серій. Перша серія – дослідження швидкості механічного запам'ятовування. Друга – дослідження швидкості забування. Інструкція до першої серії: «Вам буде пред'явлено список із 20 безглуздих складів . Прочитайте його й запишіть, що запам'ятали. При неповному запам'ятовуванні прочитайте вкотре. Далі повторювати прочитання з наступною записами до запам'ятовування».
2.3. Дослідження безпосереднього опосередкованої запам'ятовування
Опосредствованная і безпосередня пам'ять – види пам'яті, різняться критерієм використання допоміжних засобів у процесі запам'ятовування. Під безпосереднім запам'ятовуванням розуміється запам'ятовування шляхом заучування, не що спирається на будь-які допоміжніопосредствующие прийоми.Опосредствованное запам'ятовування припускає використання певних більш-менш розгорнутих прийомів, коштів. Ведучи мову про безпосередньому запам'ятовуванні, слід пам'ятати, що воно не обходиться без спеціальних «внутрішніх» коштів, які важко шляхом спостереження чи інтроспективно.
Для дослідження опосередкованої запам'ятовування можна застосовувати класичні методи: метод парних асоціацій і метод антиципації. Та розроблені і спеціальні прийоми, до яких ставляться метод піктограм і метод подвійний стимуляції.
Досвід 4
>Пиктограмма
Мета: Дослідження особливостей опосередкованого запам'ятовування та її продуктивності , і навіть характеру мисленнєвої діяльності, рівня формування понятійного мислення.
Процедура: Тест і двох серій. Інструкція до першої серії: «Я прочитаю вам 20 абстрактних понять. Слухайте уважно їх і постарайтеся запам'ятати якнайбільше. Коли скажу «пишіть», то запишіть усе, що запам'ятали.
Інструкція до другої серії: Я знову прочитаю Вам 20 абстрактних понять. Після кожного слова ви буде 10-12 секунд щоб зробити малюнок (піктограму), яка допоможе вам запам'ятати це слово. Якість малюнка немає жодного значення. Писати слова, літери, цифри не можна. Коли ж ви зробите все малюнки, закрийте їх. Після невеликої розмови знову відкриєте малюнки й під кожним із них напишіть то слово, що він позначає.
ГЛАВА 3.ОБОБЩЕНИЕ І ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ЕКСПЕРИМЕНТУ
Експериментальні дослідження проводилися з методикам, описаним у розділі 2. У всіх експериментах брало участь 15 людина. Експерименти проводилися серед студентів у денний час, у приміщенні аудиторії. Вік піддослідних 20 – 25 років. Стан здоров'я всіх піддослідних нормальне.
Для проведення досвіду 1 й історичного досвіду 2 група піддослідних поділили на дві підгрупи . У першому досвіді брало участь 7 людина, у другому досвіді – 8.
Результати першої спроби наведені у таблиці 1, результати другого досвіду наведені у таблиці 2.
Таблиця 1. Таблиця 2.
Перевірюваний
Предмети
>Числа
Перевірюваний
Предмети
>Числа
1
14
1
1
1
8
2
13
-
2
2
10
3
11
2
3
-
11
4
15
-
4
1
10
5
12
2
5
2
12
6
14
-
6
1
9
7
12
1
7
1
12
8
2
13
Разом
91
7
Разом
10
85
Оброблені результати, наведені у таблиці 1,2 зведемо в таблицю 3.
Таблиця 3.
Завдання
Середнє число правильних відтворень
предметів
чисел
Класифікація предметів
13
0,7
Упорядкування числового низки
1,25
10,6
Порівнюючи отримані нами результати в досвіді 1 і досвіді 2 з результатами, отриманимиП.И.Зинченко під час проведення аналогічних дослідів з великої статистичному масиві піддослідних. Можна побачити, що результати наших дослідів близькі.
Дивися таблицю 4.
Таблиця 4.
Завдання
Середнє число правильних відтворень
предметів
чисел
Наш досвід
Зінченка
відхилення
Наш досвід
Зінченка
відхилення
Класифікація предметів
13
13,2
-0,2
0,7
0,7
0
Упорядкування числового низки
1,25
1,3
-0,05
10,6
10,2
0,4
Основне розбіжність у умови проведення нами дослідів 1,2 полягала у тому, що у першому досвіді предметом діяльності були картинки, тоді як у другому – числа. І це зумовило високу продуктивність їх запам'ятовування, хоча предмет діяльність у цих дослідах і самі діяльність були різні. Відсутність цілеспрямованої діяльності з відношення до цим самим об'єктах там, де їх виступали в дослідах у ролі лише фонових подразників, спричинило різке зниження їх запам'ятовування.
Цю відмінність можна зумовило різке розбіжність результатів запам'ятовування. Отже, причиною високої продуктивності запам'ятовування картинок у першому досвіді та чисел у другому є діяльність наших піддослідних стосовно ним.
У досвіді 3 піддослідним був представлений для запам'ятовування 20 безглуздих складів.
>БИВ
>ГЮД
>ЗЮГ
>КЕЛ
>ПЫС
>РИТ
>КЯМ
>ГЭЛ
>ВЫЗ
>ФЕР
>СЯМ
>ЦОВ
>ГАЛ
>ДИБ
ЗУГ
>ЛЕЖ
>МЫЧ
>РЯБ
ТОР
>СЮД
Оброблені результати запам'ятовування булиусреднени, результати їх зведені в таблицю 5.
Таблиця 5.
>Кол-во повторень
1
2
3
4
5
6
7
8
9
>Запомненно складів
5
7,5
10
12
17
18,3
19
19,2
20
Изобразим таблицю графічно (див. мал.5). Характер кривою , відображає результати проведеного нами досвіду збігаються з характером кривою, отриманоїЭббингаузом під час проведення аналогічного досвіду з великої кількості піддослідних, що свідчить про чистоті проведеного нами досвіду. Результати досвіду може бути хорошими, бо всі випробовувані провели трохи більше 9 повторень до повного запам'ятовування 20 складів.
20
19
18
17
16
15
14
13
12
11
10
9
8
7
6
5
4
3
2
1
0 1 2 3 4 5 6 7 8 9
Результат нашого досвіду
РезультатЭббингауза
>Рис.5. Крива запам'ятовування
За результатами досвіду можна дійти невтішного висновку, що ступінь запам'ятовування масиву інформації збільшується з кількістю повторень, причому зі збільшенням кількості повторень прирістзапоминаемого матеріалу зменшується. Найбільш інтенсивне запам'ятовування йде початковому етапі знають повторення.
Під час проведення досвіду 4 піддослідним було надано 20 слів, зміст яких був: характер діянь П.Лазаренка та категорій. Їм були прочитані слова, які випробовувані мали запам'ятати. З другого краю етапі піддослідним було надано 20 слів аналогічного характеру. Для запам'ятовування запропонували кожне слово позначити піктограмою. Обробка результатів досвіду дала таке. У першій серії досвіду, що вивчає безпосереднє запам'ятовування, середнє запам'ятовування – 10 слів з 20-ти, кількість помилково зазначених слів - 1,2. У другій серії ( що вивчає опосередковане запам'ятовування) досвіду кількість запам'ятовування збільшилася і становило 15 слів . У цьому кількість помилок також збільшилося.
За результатами досвіду можна дійти невтішного висновку, що опосередковане запам'ятовування продуктивніше.
>ЗАКЛЮЧЕНИЕ
У представленої курсової роботи тему: «Вивчення процесів запам'ятовування» було проведено огляд літератури, що стосується проблеми запам'ятовування як невід'ємну частину вивчення психології пам'яті.Приведени кілька методик вивчення процесу запам'ятовування та його практичне застосування виходячи з результатів яких було зроблено висновок і виведені графічні залежності між часом чи частої повторення і обсягом запам'ятовування. З поданого до курсової роботі матеріалу можна дійти невтішного висновку, що у наш пам'яті непросто нагромаджується розрізнений і поплутаний матеріал. Скло завжди знаходиться при б нас і ми пригадуємо його, що він потрібен великими робітниками групами, які відповідають напрямку інтересів.
Стало ясніше, чому, якщо ми знаємо, що з нас знадобиться буквальне і точне відтворення нам доводиться вдаватися до особливим прийомів, у яких спеціальні назви, наприклад, до «заучування напам'ять». З сказаного вище можна зрозуміти:
що чимало речі, що здаються безпосередньонаблюдаемими, фактично творяться у свідомості внаслідок минулого досвіду, тобто. згадуються,
що з запам'ятовуванні будь-якого матеріалу, особливо безглуздого, дуже багато матеріалу забувається невдовзі після запам'ятовування,
що з заучуванні матеріалу до певної міри можна накинути у протягом якого періоду буде можливо її точний збереження ,
що з запам'ятовуванні великого чи важкого словесного матеріалу розподілене повторення на стадії заучування зазвичай виявляється більш ощадливим, ніж концентроване.
Якщо спробуємо уявити, що уможливлює запам'ятовування у тому формі, яку звичайно приймає, ми мають представити собі матеріал, накопичений внаслідок минулого досвіду. Звичне запам'ятовування в значно більшому ступінь є реконструкція, ніж точним повторенням, що потребує застосування особливих прийомів заучування. Якщо під «хорошою пам'яттю» ми розуміємо запам'ятовування те, що є найкориснішим до вимоги, які висуваються нам життям, що його секрет залежить від організації минулого досвіду під впливом багатосторонніх інтересів, тісно пов'язаних між собою.
ЛІТЕРАТУРА
1.Аткинсон Р. Людська пам'ять та інформаційний процес навчання.М.,1980
2.Бартлет Ф. Психіка людини у праці і грі. М., 1959
3. ВиготськийЛ.С. Розвиток вищих психічних функцій.М.,1960
4. Зінченка П.І.Непроизвольное запам'ятовування. М., 1961
5. НємовР.С. Психологія.Кн.1.М., 1997
6. Норман Д. Пам'ять інаучение. М., 1985
7. Загальна психологія. Курс лекцій. М.,ВЛАДОС , 1995
8.Практикум із загальної експериментальної і прикладної психології під редакцією А.А. Крилова.С-Пб., 2000
9. РубінштейнС.Л. Основи загальної психології.М.,1995
10. Смирнов А.А. Проблема психології пам'яті. М. 1961
11.Эббингауз Р. Основи психології.С-Пб. 1912