Контрольна робота
по логопсіхологіі
на тему: "Вивчення осіб з вадами мовлення"
Рязань, 2009 рік
Зміст
Введення
Вивчення осіб з вадами мовлення
Вивчення осіб з вадами мовлення в психології
Психологічна характеристика дітей з порушеннями мови
Висновок
Список літератури
Введення
Мовна функція є однією з найважливіших психічнихфункцій людини. Оволодіння здатністю до мовного спілкування створює передумовидля специфічно людських соціальних контактів, завдяки якимформуються і уточнюються уявлення дитини про навколишній дійсності,удосконалюються форми її відображення.
На мій погляд, необхідно розрізняти поняття норми іпорушення мови. При нормальній мовної діяльності є схороннупсихофізіологічні механізми мовлення. Порушення мови визначається як відхиленняв мові говорить від мовної норми, прийнятої в даній мовному середовищі,обумовлене розладом нормального функціонування психофізіологічнихмеханізмів мовної діяльності. Етіологічні фактори, що викликають порушення мови,складні і поліморфні. Найбільш часто має місце поєднання спадковоїсхильності, несприятливого оточення і пошкодження або порушеннядозрівання мозку під впливом різних несприятливих факторів.
Вивчення осіб з вадами мовлення
В даний час у вітчизняній логопедії в обігузнаходяться дві класифікації мовних порушень: клініко-педагогічна тапсихолого-педагогічна (клінічна). Дані класифікації одні й ті жявища розглядають з різних точок зору, але вони доповнюють один одного, такяк орієнтовані на вирішення багатоаспектного логопедичного впливу.
Клініко-педагогічна класифікація: провідна роль відведенапсихолингвистическим критеріям, на основі яких мовленнєвий порушення описуєтьсяв термінах і поняттях, направляючих увагу логопеда на ті явища, якіповинні стати об'єктом логопедичного впливу. Виходячи з потреблогопедичного впливу, виділяють критерії, що дозволяють уявити, щопорушено в мові, і на основі цього відмежувати одне мовне порушення відіншого за принципом відмежування: порушення произносительной боку усніймови (браділалія, тахілалія, заїкання, дисфонія, дислалія, ринолалія, дизартрія)і структурно-семантичного ладу (алалія, афазія), порушення писемного мовлення (дислексія,дисграфія).
Що стосується психолого-педагогічної класифікації, топорушення мови в ній поділяються на 2 групи:
Фонетико-фонематичні недорозвинення мови - порушення процесівформування произносительной системи рідної мови у дітей з різнимимовними розладами, внаслідок дефектів сприйняття й вимови фонем (дислалія,дизартрія, ринолалія).
Загальне недорозвинення промови - різні складні мовнірозлади, при яких порушено формування всіх компонентів мовленнєвоїсистеми, що відноситься до звукової і смислової стороні (алалія, ЗПР (черезослаблення організму), діти інтелектуальною недостатністю, рідше з сенсорноюнедостатністю).
Вивчення осіб з вадами мовлення в психології
Небагато слів хотілося б сказати про особистість. "Особистість- Індивід як суб'єкт соціальних відносин і свідомої діяльності "("Психологія". 1990 г) слід зазначити, що поняття "особистість"вживається двояко. В одному випадку - як синонім психіки в цілому, щохарактерно для педагогів, які схильні відносити народження особистості до самихраннім стадіям розвитку людини. В іншому значенні - як синонім одного зтрьох системоутворюючих аспектів психіки поряд з інтелектом і діяльністю. Особистість- Це сукупність суспільних відносин, яка має свою структуру (К.К. Платонов):
Спрямованість: відображає індивідуально-переломленесуспільну свідомість.
Індивідуальна культура: тут особистість акумулюєісторичний досвід людини, набуває звички, уміння, навички.
Підструктура форм відображення: охоплює індивідуальніособливості окремих психічних процесів або психічних функцій, як формвідображення.
Біологічно обумовлена ​​структура: поєднує властивостітемпераменту, статеві і вікові властивості особистості і її патологічноорганічні зміни.
Ядром особистості є ціннісне (аксіологічні) організуючепочаток. Без спрямованості неможливі вищі психічні функції і свідомість. Томупри оцінці особистості велике значення надається емоціям.
Психологічна характеристика дітей з порушеннямимови
Також необхідно дати загальну психологічну характеристикудітей з порушеннями мовлення в залежності від різних функцій мозку.
Особливості розвитку пізнавальної сфери: визначальнезначення для розвитку мовленнєвої діяльності мають 3 перші роки життя, так якз'являється лепет. У дітей з алалією він відсутній або вкрай бідний, або більшпізні терміни його виникнення. Активно розвиваються невербальні засобиспілкування (міміка, жести). У дітей з ТНР відзначаються пізні терміни появиперших слів і фраз. Наприклад, при моторної алалії спостерігається низька мовнаактивність, при спробі вступу в мовний контакт з дитиною проявляєнегативізм. У дітей-алаликов пізніше розвиток локомоторних функцій: пізнопочинає ходити, артикуляційна моторика млява.
Відчуття і сприйняття: порушення фонематичного сприйняття відзначаєтьсяу всіх дітей з порушеннями мови. Зорове сприйняття дошкільнят з мовноїпатологією відстає в розвитку від норми і характеризується недостатньоюсформованість цілісного образу предмета. Спостерігається порушенняопорно-просторового Гнозис, необхідного для навчання грамоті у дітей зорганічними ураженнями мозку. Динаміка розвитку просторового сприйняттясприятлива у дітей з ЗПР і менш сприятлива у алаликов. Діти з ОНР маютьнизький рівень розвитку буквеного гнозису. Порушення орального і пальцевогостереогноза виражені у дітей з тяжкими порушеннями експресивної мови (алалія,дизартрія).
Увага: нестійке, низький рівень показниківдовільної уваги, труднощі в плануванні своїх дій, насилузосереджують увагу на аналізі умов, пошуку різних способів ізасобів у вирішенні завдань. У дітей з ОНР помилки уваги присутні наПротягом всієї роботи. Низький рівень довільної уваги у дітей з ТНР призводитьдо несформованість структури діяльності.
Пам'ять: обсяг зорової пам'яті практично не відрізняється віднорми, але присутні виражені порушення сприйняття форми, слабкістьпросторових уявлень. У дітей з ЗПР відмінностей в обсягах словесної ізорової пам'яті не спостерігається. У дизартриков парамнезіі не відзначені, але умоторних алаликов знижені слухова пам'ять і продуктивність запам'ятовування.
Мислення і уява: за станом невербальногоінтелекту діти з ОНР діляться на: розвиток невербального інтелекту яких відрізняєтьсявід норми, відповідає нормі і відповідає нижній межі норми, алехарактеризується нестабільністю. Відзначаються порушення самоорганізації, виявляєтьсянедостатній обсяг відомостей про навколишній, дуже швидко приступають довиконання завдання або, навпаки, із працею опановують синтезом, аналізом,порівнянням; більш низький рівень просторового оперування образами.
Мова і спілкування: бідність і недифференцированность словниковогозапасу, своєрідність пов'язаного висловлювання, що призводить до зниженняпотреби в спілкуванні, несформованості форм комунікації,незацікавленість у контакті, невмінню орієнтуватися в ситуації спілкування,негативизму. Комунікативні можливості відрізняються помітною обмеженістю інижче норми.
Особливості емоційно-вольової сфери: пасивність,Сензитивність, залежність від оточуючих, схильність до спонтанного поведінки,спостерігається більш низька працездатність. Що стосується усвідомлення мовногодефекту, ступеня фіксування на ньому, то в основному стосовно до заикающимсядітям та особам з порушеннями голосу виділяється 3 варіанти емоційноговідносини в даній дефекту: байдужість, помірно-стримане,безнадійно-відчайдушне; та 3 варіанти вольового зусилля в боротьбі з ним: відсутність,наявність м переростання в нав'язливі дії. В.І. Селіверстов виділяє 3ступеня фіксування на дефекті: нульова, помірна, виражена.
Особливості діяльності: є необхідною умовоювсебічного розвитку їх особистості та інтелекту; ослабленість умовно - рефлекторноїдіяльності, повільне утворення диференціювань, нестійкість пам'яті. Порушеннязагальної і мовної моторики (дизартрія) викликає швидке стомлення дитини в грі.Для алаликов зміст гри довго залишається недоступним. Заикающиеся діти вгрі боязкі, не вірять у свої сили. У дітей з патологією спостерігаються порушеннямоторики, що вказує на недостатній розвиток тактильно-моторних відчуттівє організаційним моментом будь-якої діяльності. У навчальній діяльностіу заїкуватих характерна слабкість перемикання, знижений самоконтроль.
Висновок
Таким чином, питання вивчення осіб з порушеннями мовибагатогранний і вимагає тривалого і різнобічного розгляду.
Список літератури
1.Логопедія: Підручник для студентів дефектол. фак. пед. вузів/За ред. Л.С.Волкової, С.Н. Шаховської. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998. - 680 с.
2.Парамонова Л.Г. Запобігає та усуває дисграфії у дітей. -СПб.: Лениздат;Видавництво "Союз", 2001. - 240 с. - (Корекційна педагогіка)
3.Правдіна О.В. Логопедія. Учеб. посібник для студентів дефектолог. фак-товпед. ін-тів. Вид. 2-е, доп. і перероб. - М., "Просвіта", 1973. - 272с. з іл.
4.Філічева Т.Б. та ін Основи логопедії: Учеб. посібник для студентів пед. ін-тівпо спец. "Педагогіка і психологія (дошк.)"/Т.Б.Філічева, Н.А. Чевелева, Г.В. Чиркина. - М.: Просвещение, 1989. - 223 с.: Іл.