Зміст
Введення
1 Співвідношення понять В«ідентифікаціяособистості В»таВ« ідентичність особистості В»
2 Механізм ідентифікації особистості в онтогенезі
3 Теорії ідентифікації особистості
3.1 Теоретичні уявлення зарубіжнихавторів
3.2 Концепції вітчизняній психології
Висновок
Список літератури
Введення
Термін В«ідентифікаціяособистості В», що походить від середньовічного латинського слова identifico -В«ОтотожнююВ», позначає механізм, робота якого заснована на існуванніемоційного зв'язку індивіда з іншими людьми, перш за все його батьками,приводить до уподібнення, найчастіше неусвідомленого, цим значимим іншим.Орієнтація на іншу людину як на зразок істотно підвищує показникисоціального вчення. За рахунок ідентифікації у маленької дитини відбуваєтьсяформування поведінкових стереотипів, що утворюють риси особистості, визначенняціннісних орієнтацій і статеворольової ідентичності, - це встановленийемпіричний факт.
Також ідентифікаціявиступає в якості одного з механізмів пізнання та розуміння іншоїлюдини. Існує багато експериментальних досліджень процесуідентифікації та з'ясування його ролі в процесі спілкування. Зокрема, встановленатісний зв'язок між ідентифікацією і іншим, близьким за змістом явищем -емпатією.
Феномен ідентифікаціївперше описаний в роботах 3. Фрейда в 1899 році і детально вивчаємо якпсихоаналітиками, так і біхевіористськи або когнітівістікі орієнтованимидослідниками. У радянській психологічній науці вивчення даного феноменаприсвячено чимало цікавих теоретико-емпіричних досліджень (Виготський Л.С., Кон І.С., Мухіна В.С., та ін)
Мета цієї роботи -розкрити поняття В«ідентифікація особистостіВ». Зазначена мета зумовлює вирішеннянаступних завдань:
1.Розглянут
испіввідношення понять В«ідентифікаціяВ» і В«ідентичністьВ»;
2.Описатимеханізм ідентифікації особистості в онтогенезі;
3.Датиуявлення про деяких вітчизняних і зарубіжних теоріях ідентифікаціїособистості.
1Співвідношення понять В«ідентифікація особистостіВ» та В«ідентичністьособистості В»
Поняття В« ідентифікація В»ввів австрійський невропатолог, психіатр і психолог Зигмунд Фрейд.
У сучасній психологіїце поняття охоплює наступні пересічні області психічної реальності[3]:
1. Ситуативнеуподібнення (як правило, неусвідомлене) себе значущому іншому (напр.,батькам) як зразку на підставі емоційного зв'язку з ним. За допомогоюмеханізму ідентифікації з раннього дитинства у дитини починають формуватисябагато рис особистості і поведінкові стереотипи, статева ідентичність іціннісні орієнтації. Ситуативна ідентифікація часто має місце під часдитячої рольової гри.
2. Сталийототожнення себе зі значимим іншим, прагнення бути схожим на нього.Розрізняють первинну і вторинну ідентифікацію. Первинна ідентифікація -це ідентифікація дитини (немовляти) спочатку з матір'ю, потім з батьком, статьякого дитина визнає своєю (статева ідентифікація). Вториннаідентифікація - це ідентифікація в більш пізньому віці з людьми, неякі є батьками.
3. Механізмпсихологічного захисту, що полягає в несвідомому уподібненні об'єкту,зухвалому страх або тривогу.
4. Ідентифікаціягрупова - стійке ототожнення себе з к.-л. (Великої чи малої)соціальною групою або спільністю, ухвалення її цілей і системи цінностей,усвідомлення себе членом цієї групи або спільності.
Синонімами поняттяВ«Ідентифікація особиВ» є В«аутоідентіфікацііВ», В«самоідентифікаціяВ».
Таким чином,ідентифікація (аутоідентіфікаціі) - психологічний процес самоототожнення,формування ідентичності, тобто ідентичність можна розглядати як результатдії механізму ідентифікації
У соціальній психології В« ідентичність В»- Розглядається як аспект В«ЯВ» і визначається як переживання і усвідомленняіндивідом само-тотожності, цілісності та неподільності в просторі, атакож сталості у часі (Е. Еріксон, 1986). Сьогодні проблема ідентичностіособистості вирішується дослідниками в соціально-психологічному ключіінтерсуб'єктивності макросоціального і макросоціального взаємодії.Розгляд проблеми В«ЯВ» в контексті вивчення конституирующей ролі значущих іузагальнених В«ІншихВ» в процесі досягнення ідентичності можна віднести до рядузарубіжних і вітчизняних дослідників, які вивчають роль інших людей упроцесі особистісного самосвідомості, самовідношення та самоідентифікації.Існуючі наукові розробки в тій чи іншій мірі оформляли впсихологічній науці загальний погляд на проблему ідентичності як результатідентифікаційних процесів особистості, що реалізуються в ході суб'єктивноїжиттєвої історії у взаємодії з індивідуальним психофізіологічнимпотенціалом та соціальним контекстом її існування.
Свідомість своєїідентичності для людини не просто знання себе, а динамічна установка,певне ставлення до себе [7].
Особливо важлива при цьомуідентифікація з тієї чи іншої соціальної (вікової, статевої, етнічної,економічної, професійної і т. д.) групою. Для розуміння самосвідомостіособистості вельми істотно, які саме ролі і групи людина називає присамохарактеристика.
Багатьма дослідникамивідзначається і такий аспект, що ідентифікація з іншим без збереженняпевної дистанції означала б розчинення в іншому, втрату власного Я.Гіпертрофія В«відчуженняВ», навпаки, означає нездатність до емоційноїблизькості, що припускає співчуття (буквально - спільне відчуття).
2 Механізмідентифікації особистості в онтогенезі
Для освітлення механізмуідентифікації особистості в онтогенезі перейдемо до розгляду робіт Мухіної В. С.
Виділяється два основнихетапу в розвитку самосвідомості [8]. Перший - привласнення структури самосвідомостічерез механізм міжособистісної ідентифікації. Структура характеризується основнимифеноменами: ім'ям, домаганням на визнання, з підлогою, баченням себе учасу. Другий етап - формування світогляду і системи особистісних смислів.Тут механізми ідентифікації і відособлення діють на емоційному та когнітивномурівнях. Розвинена особистість прогнозує себе в майбутньому, формує образ своєїжиттєвої позиції, В«зберігає своє обличчяВ» при взаємодії з іншими. Однакпередбачається, що в крайніх випадках природна відокремленість можепризвести до відчуження.
В.С.Мухинавідповідно передбачається три можливості розвитку: гіперболізованоюідентифікації з іншими індивідами, відокремлення від них, і гармонійноговзаємодії [там же].
Характеристики особистостіпри всіх можливих варіантах розвитку зазначених частин самосвідомості пропонуєA.Curle [цит. по 5] psylib.org.ua/books/ivanv01/refer.htm- S17.Слід зазначити, що його робота, присвячена головним чином загальним питаннямспіввідношення особистісної та соціальної ідентичностей, відрізняється високоюпропрацьованністю проблеми. Для позначення особистісної ідентичності вінвживає термін В«awareness - identityВ» - В«ідентичність усвідомленняВ», длясоціальної - В«ідентичність приналежності (belonging identity)В».
Перш за все, A.Curleхарактеризує ідентичність приналежності. Вона багато значить для збереження,стабільності людини, підтримує його status quo. Багатьом бракуєтрадиційних об'єктів для ідентифікації. Як наслідок ми швидше в розпачішукаємо нові види ідентичності. A.Curle говорить про те, що саме в цих пошукахвиникають клуби вболівальників футбольних команд, які через надлишоксолідарності здійснюють акти вандалізму. З тієї ж причини отримують розвитокбагато культи. Однак ідентичність приналежності має зворотний бік. Якщолюдина належить до деякої спільності, то і спільність психологічноналежить йому.
Ідентичність усвідомленнявідрізняється тим, що приймає себе, визнає недоліки без самозвинувачення, асвою силу без самопохвал. У той же час ідентичність приналежності вельмиболісно реагує на невідповідність ролі. У певному сенсі обидвіідентичності протидіють один одному. Однак їх протидія багато в чомузалежить від виразності кожної з ідентичностей.
