Зміст
Введення
1. Видиклініко-психологічної діагностики
1.1 Поняття клініко-психологічноїдіагностики
1.2 Видиклініко-психологічної діагностики
Висновок
Список літератури
Введення
Клінічна психологія - це галузьпсихології, головними завданнями якої є вирішення питань (як практичних,так і теоретичних), які стосуються попередження, діагностиці захворювань і патологічнихстанів, а також до психокорекційних формами впливу на процес одужання,реабілітації, рішенням різних експериментальних запитань і вивченню впливурізних психічних факторів на форму і перебіг різних захворювань.
Предметом клінічної психологіївивчення механізмів і закономірностей виникнення, стійких дезадаптивнихстанів. Таким чином, можна сказати, що клінічна психологія займається діагностикою,корекцією і відновленням рівноважного співвідношення індивіда і його життя, на основізнання виникаючих дезадаптациях.
Діагностичний процес - цепроцес розрізнення норми і патології. Він проводиться через аналіз різної інформаціїпро розвиток і життя людини з метою зробити висновки про природу і причини наявноїпроблеми. Діагностичний процес завершується постановкою діагнозу - визначеннямхарактеру розлади.
Клініко-психологічний діагнозявляє собою психологічний аналіз проблеми (оцінка поведінки, психічнихфункцій і емоцій, стану особистості і зовнішніх обставин порушення). Фактичноклініко-психологічний діагноз являє не просто правильне розпізнаванняі вибір відповідного назви розладу, а опис особливостей поведінки, думокі почуттів, характерних для того чи іншого психічного розладу.
У психологічній науці існуютьрізні підходи до визначення видів діагностики. Тим не менш, як показав аналіз,в деяких навчальних посібниках питання видів діагностики в клінічній психології опускається,а відразу пропонується опис методологічного інструментарію. Все вище сказанеобумовлює актуальність тему контрольної роботи В«Види клініко-психологічноїдіагностики В».
Мета самостійної роботи -вивчити види клініко-психологічної діагностики.
Завдання роботи:
-Провести огляд літературних і навчальних посібників по темі.
-Розкрити поняття діагностики в клінічній психології.
-Розглянути різні підходи до виділення видів клініко-психологічноїдіагностики.
1. Види клініко-психологічної діагностики
1.1 Поняття клініко-психологічної діагностики
Клінічна психологія - приватнапсихологічна дисципліна, предмет якої - психічні розлади (порушення)і психічні аспекти соматичних розладів/хвороб. Сюди відносяться такірозділи: етіологія, аналіз умов виникнення розладів, класифікація, діагностика,епідеміологія, інтервенція (профілактика, психотерапія, реабілітація, охорона здоров'я,оцінка) [Бауманн].
У клінічній психології діагностикаможе служити трьом цілям: віднесення якогось індивіда (ширше - якийсь одиниці)до якогось класу системи класифікації, пояснення труднощів і проблем, якіставляться в конкретному випадку, і підготовка терапевтичного рішення.
Діагностика як віднесення індивідадо елементу системи класифікації в науково-теоретичному відношенні являє собоюспостереження поведінки індивіда в релевантних для нього ситуаціях, орієнтуючись прицьому на достатні і необхідні закони маніфестації для окремих категоріальнихпонять. Бауманн
Якщо розглядати діагностикуяк пояснення, то можна спиратися на вже введені поняття пояснення. Пояснювальнийаргумент відповідає діагностичної систематизації, антецедентний умови утворюютьдіагноз. Коли в конкретному випадку шукають діспозіціонной або історико-генетичнепояснення якогось розладу, встановлення антецедентний умов завжди вимагає,щоб був поставлений діагноз. А коли в конкретному випадку ставиться діагноз, це завждипризводить до диспозиційних та/або історико-генетичному поясненню, яким би недосконалимвоно ні виявилося.
Діагностика не тільки прагнедо ідентифікації і поясненню, але рівним чином служить підготовці терапевтичнихрішень. Однак, аналізуючи цю функцію, ми виходимо за межі сфери клінічноїпсихології як науки і переходимо в область клінічної психології як технологіїі прикладної сфери.
Клініко-психологічна діагностикамає наступні функції: опис, класифікація, пояснення, прогноз, оцінка, якіможуть ставитися як до окремим індивідам, так і до міжособистісних системам (партнерам,сім'ям, групам, організаціям) і мають значення і для дослідження, і для практики.Залежно від функції і цілі вибираються різні діагностичні концепції та процеси,а також, не в останню чергу, різні методи обстеження.
Опис проблеми чи розладу(Головні і супутні ознаки; ступінь вираженості - тривалість, інтенсивність,частота виникнення і глибина проблеми; обставини, при яких відбуваєтьсявиникнення або загострення патологічного стану);
Формальна класифікація проблемиабо розлади (визначення типу);
Пояснення можливих причин абоумов виникнення проблеми або розлади;
Прогноз розвитку проблеми аборозлади (формулювання припущень про розвиток патологічного станув певних обставинах);
Загальна психологічна оцінка (дозволяєскласти подальший план дій і потім оцінити їх ефективність в процесі порівнянняоцінки до початку і після закінчення терапевтичних впливів)
1.2 Види клініко-психологічної діагностики
Аналіз літератури з проблемипоказав кілька підходів до визначення видів клініко-психологічної діагностики.
Так, автори навчального посібника [Бауманн]говорять про діагностику властивостей і діагностики поведінки. Розглянемо суть даного діленняв їх розумінні.
Діагностикавластивостей
Традиційна особистісна діагностикаявляє собою діагностику властивостей. Її мета - передбачити поведінку, грунтуючисьна базових властивостях особистості, значною мірою визначають поведінку конкретноголюдини. Гіпотеза про наявність властивостей, які ніяк не залежать від часу і ситуації,не потребує спостереженні і вимірюванні поведінки в різних життєвих ситуаціях. Теоретичнірамки для діагностики властивостей є, зокрема, в моделях особистості Кеттела і Айзенка;крім того, діагностика властивостей присутній в понятті В«чинники великої п'ятіркиВ».
У світлі концепції Павлика (Pawlik, 1976), діагностика властивостей значною мірою відповідаєпараметрами діагностики статусу, орієнтованої на норму діагностики, тестів та діагностиціяк вимірюванню. З'єднання тестових відповідей з властивостями (конструктами) відбуваєтьсянайчастіше формально, за допомогою факторного аналізу. Відносно теорії вимірювань,більшість методів підходу властивостей обгрунтовуються класичною теорією тестів.При діагностиці властивостей часто переважають формальні критерії якості (характеристикипунктів, об'єктивність, надійність); закріплення в поведінці дуже нетривке.
У клінічній практиці підхідвластивостей широко розповсюджений, перш за все, в дослідженні, а також у практиці дляопису і класифікації психічних ознак і для оцінки інтервенцій. Ля того,щоб компенсувати недоліки підходу властивостей, рекомендується комбінувати йогоз наведеної нижче діагностикою поведінки.
Діагностикаповедінки
У міру того як зростало значенняповедінкової терапії, розвивалася також діагностика поведінки, завдання якої -виходячи з точного аналізу проблеми і умов її маніфестації (аналізу поведінки)отримати відомості про виникнення, поясненні та підтриманні якогось поведінки,а також про можливості його зміни. При використанні підходів аналізу поведінкимова йде про евристиці, коли судження виноситься переважно по критеріям придатностіі в набагато меншому ступені - за формальними критеріями якісності або на підставінаукової перевірки.
Орієнтуючись на класичну лінійнумодель, Канфер і Саслов (Kanfer &Saslow;, 1965) запропонували так звану В«формулу поведінкиВ»,складається з наступних показників (див. рис. 1):
S - стомлений умови, O - мінлива організму, R - ...
