Введення
Щоб успішно вирішити різноманітні економічні та соціальні завдання, необхідно створити всі умови для швидкого зростання продуктивності праці, різкого підйому ефективності виробництва та поліпшення якість продукції.
Найважливішим засобом підвищення ефективності швейного виробництва є зростання продуктивності праці на підприємствах швейної промисловості на базі прискорення науково-технічного прогресу.
Науково-технічний прогрес являє собою процес всебічного і безперервного вдосконалення знарядь праці, технології, форм організації виробництва і управління, створення і застосування нових матеріалів, що забезпечують підвищення ефективності виробництва, значне зростання продуктивності праці та поліпшення якості продукції. Науково-технічний прогрес становить матеріальну основу безперервного прискорення розвитку швейного виробництва створює базу для його докорінної зміни. Науково-технічний прогрес забезпечує поліпшення якості продукції, зниження собівартості і підвищення рентабельності швейного виробництва.
Основними завданнями, стоять перед швейною промисловістю, є: значне поліпшення якості виробів, розширення їх асортименту, збільшення випуску виробів, користуються підвищеним попитом населення, підвищення ефективності виробництва на основі здійснення науково-технічного прогресу.
Прискорення науково-технічного прогресу вимагає від швейної промисловості швидкої хімізації виробництва і підвищення рівня механізації і автоматизації виробничих процесів.
1. Організація виробництва і праці в масовому пошитті одягу
1.1 Організація виробництво і праці, форми і методи
Організація виробництва - це система заходів, спрямований на раціональне поєднання в просторі та часі речових елементів і людей зайнятих у процесі виробництва.
Формами організації промислового виробництва є: концентрація, спеціалізація і кооперування, тісно пов'язані між собою і значною мірою обумовлюють діяльність один одного.
Концентрація виробництва означає процес його зміцнення, тобто зосереджень знарядь виробництва, робочої сили і випуску продукції на великих підприємствах. У швейній промисловості зміцнюються підприємства, створюються виробничі об'єднання з головними підприємствам, що включають в себе на правах філій родинні менш великі підприємства. Великі підприємства мають ряд переваги перед середніми і дрібними: створюються передумови для впровадження нової техніки, скорочуються управлінські витрати, підвищує продуктивність праці і знижується собівартість продукції.
Рівень концентрації в швейної промисловості визначається наступними показниками:
- обсягом продукції, вироблюваної за рік, або середньої річною виробничою потужністю одного підприємства;
- питомою вагою числа великих підприємств їх у загальному числі;
- питомою вагою продукції, вироблюваної великими підприємствами, в загальному обсязі продукції;
- питомою вагою основних виробничих фондів, зосереджених на великих підприємствах, в їх загальної вартості;
- питомою вагою чисельності виробничо - промислового персоналу на великих підприємствах, в їх загальній чисельності;
- питомою вагою споживання електроенергії на великих підприємствах в її загальній споживанні;
Концентрація виробництва є передумовою його спеціалізації. Завдання спеціалізації є досягнення максимально можливої вЂ‹вЂ‹технологічної однорідності виробництва і створення на цій основі необхідних умов для комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, застосування у великих масштабах високовиробничих обладнання. З ростом рівня спеціалізації зростають можливості раціональної організації виробництва і праці, поліпшення використання обладнання, виробничих площ, матеріалів, підвищення кваліфікації працівників.
Існує 3 форми спеціалізації : предметна, подетальна та технологічна (стадійна).
Предметна спеціалізація означає зосередження в певній галузі та на спеціалізованих підприємствах виробництва однорідних видів виробів (продукції) кінцевого споживання, тобто готових до споживання виробів.
Подетальна спеціалізація представляє собою зосередження підприємств та їх підрозділів на виробництві окремих деталей, напівфабрикатів готових виробів, а також виконання ними окремих технологічних процесів.
Технологічна (стадійна) спеціалізація - відокремлення окремих стадій виробничого процесу, тобто перетворення окремих фаз виробництва або операції у самостійні провадження.
Всі три форми спеціалізації властиві основним і допоміжному виробництву, проте не всі вони отримали однаково широке поширення. Переважною формою спеціалізації швейної промисловості є предметна.
Концентрація і спеціалізація виробництва створюють умови для розвитку кооперування. Поглиблення спеціалізації і надалі концентрація однорідних виробництв призводять до вимірювання економічних зв'язків між підприємствами, галузями, до збільшення обміну між ними виробами, напівфабрикатами, деталями, а отже, до розширення кооперованих зв'язків.
Економічне значення кооперування в промисловості полягає в тому, що в поєднанні зі спеціалізацією підприємств воно створює передумови для освоєння передових методів масового виробництва і застосуванням досконалої техніки і технології для підвищення продуктивності праці і зниження собівартості продукції.
Кооперація в швейної промисловості - це тісний виробнича зв'язок між спеціалізованими підприємцями для забезпечення потреби населення даного економічного району в необхідному обсязі та асортименті швейних виробів або раціональних внутрірайонних перевезеннях. Однак на швейних підприємствах найчастіше проводиться кооперування по філіям, цехам і дільницям.
Розвиток спеціалізації і кооперування є важливою умовою технічного прогресу, раціональної організації виробництва, зростання його економічної ефективності і значне поліпшення обслуговування населення.
1.2 Фактори, визначальні організаційні форми
виробництва і праці
Форми організації виробництва потоків, що застосовуються на швейних підприємствах, різноманітні. Можливість застосування тієї чи іншої форми залежить від поєднання багатьох виробничих факторів.
Факторами, визначальними форми організації потоків, є:
1) Ступінь поділу праці;
2) Ступінь механізації прогресу;
3) Характер і конструкція технологічного обладнання (машин і апаратів)
4) Фізичне стан і форма предмета праці;
5) Характер і порядок технологічних впливів на предмет праці;
6) організація контролю та регулювання (управління) виробничих операцій і виробничих процесів;
7) характер дії і конструкція транспортних засобів (транспортного устаткування);
8) складність конструкції виробів;
9) асортимент вироблюваної продукції;
10) форма організації роботи на операціях;
11) Розмір (Величина) завдання на випуск продукції;
12) стійкість і масовість попиту на ту чи іншу продукцію;
13) кваліфікація кадрів;
Всі фактори, визначальні організаційні форми виробничих потоків, взаємно ув'язані: посилення одних з них призводить до інтенсифікації інших, залежить ступінь механізації виробничих процесів; ступінь механізації сприяє вдосконаленню технологічних режимів; розширення асортименту продукції ускладнює організацію управління виробничими потоками і т.д. тому при побудові організаційних форм потоків необхідно комплексно вирішити питання вдосконалення технологічних режимів, конструювання застосовуваних засобів праці, організації праці та заробітної плати, визначення кваліфікації та ступінь спеціалізації виконавців продуктивних операці...
