наносити В.Р.
Одним з найважливіших ланок в технології розведення диких птахів в неводі є годування. Воно повинно грунтуватися на наукових методах і прийомах, що забезпечують нормальний ріст, розвиток та оптимальну життєдіяльність всього організму птахів. Застосування науково-обгрунтованих норм годівлі дозволить забезпечити надходження в організм всіх необхідних поживних речовин, що в кінцевому підсумку підвищить ефективність розведення птахів у неволі. Розробка наукових основ годування повинна базуватися на досвіді, накопиченому в промисловому птахівництві з урахуванням особливостей фізіологічного стану дикої птиці.
Нормоване годування диких птахів в інтенсивних умовах необхідно, як і в промисловому птахівництві, здійснювати з широкого комплексу поживних і біологічно активних речовин і обмінної енергії. При нормуванні поживних речовин виходять з розрахунку вмісту їх в 100 г сухої кормової суміші. Балансування поживних речовин в раціоні проводять по обмінній енергії, сирому протеїну, незамінним амінокислотам; по вітамінам: А, Д3, B1, B2, В3, B4, B5, B6, B12, К і С; основним мінеральним речовинам: кальцію, фосфору, натрію; мікроелементам: марганцю, заліза, міді, цинку і йоду.
В промисловому птахівництві вивчена потреба в поживних речовинах і розроблені норми годівлі сільськогосподарських птахів, є відомості про поживності кормів. Для більшості видів дикої птиці містяться в неволі такі відомості відсутня. У зв'язку з цим, належить провести дослідження в цьому напрямку. Для тих видів дичини, для яких немає ніяких відомостей по питання нормування поживних речовин, первинну роботу необхідно починати з вивчення поживної цінності тих кормів, які вона споживає в природі. Потім визначити, по можливості, зразковий добовий обсяг споживання корму і кількісне співвідношення окремих компонентів в ньому. На цій основі можливо буде визначити потребу в поживних речовинах і моделювати раціони з кормів, використовуваних в промисловому птахівництві. Ці матеріали носять орієнтовний характер і можуть служити як відправні дані для деталізації питань нормованої годівлі дичини в умовах неволі. В той же час переведення птиці в інтенсивні умови утримання і отримання від неї високої продуктивності викликає необхідність підвищення вмісту поживних речовин в раціоні порівняно з рівнем в природі. На підставі узагальнення всіх матеріалів дослідження представиться можливість моделювати склад кормосмесн з використанням компонентів промислового виготовлення. Поряд з цим, належить провести експериментальні дослідження з визначення перевариваемости кормів у дичини, розробити методику проведення балансових дослідів з урахуванням особливостей змісту дичини в неволі. Виникає необхідність визначення енергетичної цінності кормів по обмінній енергії, тому показники обмінної енергії в кормах, якими ми користуємося, були визначені на домашній птиці і вони не рівноцінні для дичини. Для уточнення впливу фону годування на фізіологічний стан птиці, виявлення недоліків у нормуванні по окремих живильних речовинах належить провести біохімічні дослідження крові, анатомо-морфологічні дослідження тушок дичини, якість яєць та ін Разом з тим, біохімічні дослідження дозволяють встановити орієнтовні норми годівлі за деякими поживним речовинам. Так, наприклад, вивчення амінокислотного складу м'язів птиці дасть можливість встановити норми по незамінним амінокислотам.
Важливим моментом є розробка спрямованого вирощування молодняку, призначеного для випуску на волю. У цьому питанні розробка фону і режимів годівлі по віковим періодам (встановлення термінів переходу на інший рівень поживності годування) має першорядне значення.
Широке застосування в практиці годівлі дичини в штучних умовах повинні знайти сухі повнораціонні комбікорми (в розсипному і гранульованому вигляді), збалансовані за основними поживними і біологічно активних речовин (вітаміни, мікроелементи та ін) При цьому слід враховувати, щоб для деяких видів дичини (наприклад для глухаря) в кормосуміші були введені традиційні корми, поїдається в природі. Поруч із сухими кормами, там, де є можливості, необхідно використовувати і місцеві корми (трав'яне борошно, різнотрав'я, коренеплоди та ін.)
Важливим моментом в організації раціональної годівлі дичини є контроль за станом птахів і розвитком молодняка. Основними показниками якості годування є жива маса, продуктивність дичини в племінний період (кількість відкладених яєць, їх інкубаційні якості і т.д.), стан посліду, кількість поїдається корму.
Розробка нормованої годівлі для дичини повинна носити комплексний характер, тобто проводитися в співдружності ряду наукових установ. Це дозволить в більш короткі терміни і на високому науковому рівні вирішити поставлені завдання.
Викладені принципи лягли в основу досліджень, проведених ЦНДЛ Главохоти РРФСР, в співдружності з ВНИИК, Мінхлібопродуктів СРСР, ВНІІпрірода Держагропрому СРСР, МВА, ВНИТИП, що дозволило скласти, апробувати і затвердити рецептуру і ОСТ на комбікорми для фазанів, крижнів, сірих куріпок. Аналогічні розробки ведуться по годівлі глухарів, дрохв і інших птахів.
Список літератури
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту .ex-situ.ru/
