ЗМІСТ
ВСТУП
ЗАСТОСУВАННЯ теорія рішення винахідницьких
ЗАВДАНЬ ПРИ СТВОРЕННІ НОВОЇ ТЕХНІКИ
1. Закон повноти частин системи
2. Закон В«енергетичної провідностіВ» системи
3. Закон узгодження ритміки частин системи
4. Закон збільшення ступеня ідеальної системи
5. Закон нерівномірності розвитку частин системи
6. Закон переходу в надсістему
7. Закон переходу з макрорівня на мікрорівень
8. Закон збільшення ступеня веполності
9. Якості творчої особистості
10. Теорія рішення винахідницьких завдань (ТРВЗ)
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТОК А
ВСТУП
Тема роботи В«Застосування теорії розв'язання винахідницьких завдань при створенні нової техніки В»з дисципліни В«Основи технічної творчостіВ».
У даній роботі розглядаються елементи теорії розв'язання винахідницьких завдань, які по ступеня трудомісткості зазвичай ділять на п'ять рівнів (класів).
Для найлегших завдань (Перший рівень) характерне застосування засобів (пристроїв), способів, речовин, які прямо призначені саме для даної мети. У завданнях цього рівня об'єкт (пристрій) не змінюється.
На другому рівні об'єкт змінюється, але не сильно.
На третьому рівні об'єкт змінюється сильно.
На четвертому рівні об'єкт вже змінюється повністю.
На п'ятому рівні міняється вся технічна система, в яку входить об'єкт.
Завдання вищих рівнів відрізняються від завдань нижчих рівнів не тільки числом проб, необхідних для виявлення вирішення, але й більшою складністю.
ЗАСТОСУВАННЯ ТЕОРІЇ РІШЕННЯ Винахідницьких завдань при створенні нової техніки
Шляхи вирішення винахідницьких задач наведені в таблиці 1.
Таблиця 1 - Шляхи вирішення винахідницьких завдань.
№ рівня
Межі рішення
I
Одна вузька спеціальність
II
Одна галузь техніки
III
Рішення в інших галузях техніки
IV
Рішення не в техніці, а в науці - серед малопріменяемих фізичних і хімічних ефектів і явищ
V
Рішення за межами сучасної науки; треба спочатку зробити відкриття, а потім спираючись на нього, вирішувати винахідницьку задачу
Для вирішення завдань вищих рівнів необхідно їх переводити на нижчі рівні. Тому треба вчитися звужувати пошукове поле.
Будь-яка задача стає винахідницької тільки в тому випадку, якщо для її вирішення необхідно подолати протиріччя. Тому треба знати прийоми, що дозволяють виявляти і усувати суперечності.
Отже, потрібні прийоми, що дозволяють виявляти і усувати протиріччя, що містяться в винахідницьких завданнях.
Існує досить багато прийомів для усунення цих протиріч. Перелік прийомів усунення цих протиріч наведений у додатку А. Але крім цих прийомів потрібні критерії для оцінки отриманих результатів, а так само закони розвитку технічних систем, які можна розділити на три групи: В«статикуВ», В«кінематикуВ» і В«динамікуВ».
Закони В«статикиВ» визначають початок життя технічних систем.
Будь-яка технічна система виникає в результаті синтезу в єдине ціле окремих частин, але не всяке об'єднання частин дає життєздатну систему.
Щоб система стала життєздатною, треба виконувати наступні закони.
1. Закон повноти частин системи
Необхідною умовою принципової життєздатності технічної системи є наявність і мінімальна працездатність основних частин системи. Кожна технічна система включає чотири основні частини: двигун, трансмісію (Передавальний орган), робочий орган і орган управління.
Слідство з 1 закону: Технічна система буде керованої тоді, коли хоча б одна її частина буде керованою. В«Бути керованоїВ» - це значить змінювати властивості так, як це потрібно тому, хто управляє.
2. Закон В«енергетичної провідності В»системи
Необхідною умовою принципової життєздатності технічної системи є наскрізний прохід енергії по всіх частинах системи. Будь-яка технічна система є перетворювачем енергії. Звідси очевидна необхідність передачі енергії від двигуна через трансмісію до робочого органу.
Слідство з 2 закону: Щоб частина технічної системи була керованою, необхідно забезпечити енергетичну провідність між цією частиною і органами управління.
3. Закон узгодження ритміки частин системи
Необхідною умовою принципової життєздатності технічної системи є узгодження ритміки (Частоти коливань, періодичності всіх частин системи).
Перші три закони відносяться до законів В«статикиВ».
До В«кінематиціВ» відносяться закони, що визначають розвиток технічних систем незалежно від конкретних і фізичних факторів.
4. Закон збільшення ступеня ідеальної системи
Розвиток усіх систем йде в напрямку збільшення ступеня ідеальності.
Ідеальна технічна система - це система, вага, об'єм і площа якої прагне до нуля, хоча її здатність виконувати роботу не зменшується.
5. Закон нерівномірності розвитку частин системи
Розвиток частин системи йде не рівномірно: чим складніше система, тим нерівномірніше розвиток її частин. Ця нерівномірність - причина виникнення суперечностей, отже, винахідницьких завдань.
6. Закон переходу в надсістему
Вичерпавши можливості розвитку, система включається в надсістему в якості однієї з частин, при цьому подальший розвиток йде на рівні надсистеми.
Далі йдуть закони В«ДинамікиВ».
7. Закон переходу з макрорівня на мікрорівень
Розвиток робочих органів технічних систем йде спочатку на макрорівні, а потім переходить на мікрорівень.
8. Закон збільшення ступеня веполності
Розвиток технічних систем йде в напрямку збільшення веполності.
Веполность - це два речовини і поле, необхідні і достатні для освіти мінімальної технічної системи.
ВЕПОЛЬ - це система трьох елементів: В1, В2, П.
Отже, маючи технічну задачу і встановивши властиве їй технічне протиріччя, слід потім шукати один із прийомів для його усунення. Як вказувалося в розділі 5 є 40 основних прийомів усунення технічних протиріч. Гарне знання цих прийомів помітно підвищує творчий потенціал винахідника.
9. Якості творчої особистості
Ретельний аналіз життєвого шляху багатьох винахідників дозволяє виділити шість якостей творчої особистості, тобто мінімально необхідний В«творчий комплексВ»:
а) насамперед потрібна гідна мета - нова (ще не досягнута), значна, суспільно корисна;
б) потрібен комплекс реальних робочих планів досягнення мети і регулярний контроль за виконанням цих планів;
в) висока працездатність у виконанні намічених планів;
г) хороша техніка вирішення завдань;
д) здатність відстоювати свої ідеї - В«вміння тримати ударВ»;
е) результативність.
Підводячи підсумки можна відзначити, що теорія рішення винахідницьких завдань (ТРВЗ) вчить вирішувати винахідницькі завдання В«за формуламиВ» і за В«правиламиВ».
10. Теорія рішення винахідницьких задач (ТРИЗ)
ТРИЗ дозволяє сьогодні вирішувати винахідницькі задачі на тому рівні організації розумової діяльності, який завтра стане нормою. ...
