ЗМІСТ
ВСТУП
ІНФОРМАЦІЙНЕ ВИРОБНИЦТВО У розширеного суспільного відтворення
1. Політична економія як наука про розширеному відтворенні
2. Особливості використання інформації в розширеному відтворенні
3. Інформаційне виробництво: визначення, класифікація, характеристика основних елементів
4. Основні етапи розвитку інформаційного виробництва
5. Організація інформаційної діяльності
6. Розвиток інформаційного виробництва в епоху інформаційного суспільства
7. Бібліотека як учасник інформаційного виробництва
ВИСНОВКИ
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Тема курсової роботи В«Інформаційне виробництво в розширеному суспільному відтворенні В».
Рубіж XX-XXI ст. примітний не тільки формальної зміною тисячоріч, в цей період відбулися радикальні зміни у багатьох сферах суспільних відносин. Вони торкнулися життя кожної людини, надали істотний вплив на його практичну діяльність, спектр наукових інтересів. У повній мірі це відноситься і до області інформації.
Минуле століття і, звичайно ж, друга його половина, стало знаменною віхою в еволюції інформаційної галузі багатьох держав світу, втом числі Росії. У нашій країні були створені ДСНТІ і її підсистеми, розроблені основи інформаційної діяльності, з'явилася нова наукова дисципліна - інформатика.
Розробка концепції розвитку інформаційного суспільства сприяла збільшенню соціальної значущості інформації, зростанням потреб в її оперативному отриманні за допомогою новітніх технічних засобів комунікації та нетрадиційних носіїв інформації. Можна констатувати, що до кінця XX в. суспільство досягло рівня, що забезпечує умови для формування повноцінного інформаційного середовища, в якій стало можливим компактно зберігати і переробляти з використанням комп'ютерів великі масиви даних і майже миттєво доводити інформацію до споживача.
У міру посилення залежності суспільної й особистої практики від інформаційної діяльності інформація ставала особливим самостійним чинником процесу виробництва, особливою сферою суспільного розподілу праці (інфосфери), особливим видом економічного ресурсу (інформаційний ресурс).
У глобальному постіндустріальному світі одні країни займаються розробкою інноваційних технологій, інші - виробництвом на їх основі матеріальних благ, які споживаються повсюдно. За рахунок інтелектуальної праці творчої частини населення розширюється інформаційно-знаннєвих поле. Інформаційні ресурси стають рушійною силою соціально-економічного, політичного, культурного розвитку держави, найважливішим фактором забезпечення його безпеки. У зв'язку з цим невипадково появу в сучасному ринковому господарстві поряд з ринками праці, грошей, цінних паперів, засобів виробництва і споживчих благ ринку інформаційних продуктів і послуг.
Зростаюча роль інформації в суспільстві викликала необхідність вивчення інформаційної діяльності, що представляє собою В«частина суспільного виробництва, пов'язану з підготовкою інформаційних продуктів і послуг, спрямованих на задоволення певної групи суспільних потреб В».
Виробництво, розподіл і споживання інформації характеризуються цілим рядом специфічних особливостей. Найбільш виразно вони проявляються в умовах ринкової організації процесу відтворення.
Що слід розуміти під інформаційним продуктом та послугами? Єдиного підходу до трактування цього терміна досі немає, оскільки фахівці по-різному тлумачать навіть такі поняття, як В«інформаціяВ», В«ДокументВ», В«інформаційні ресурсиВ», В«інформаційні масивиВ». Немає і чіткого визначення термінів В«інформаційна галузьВ», В«інформаційний бізнесВ». Нерідко допоміжні служби, призначені для забезпечення ефективності процесу збору, обробки та розповсюдження інформації (розробка програмного забезпечення, технічна реалізація, телекомунікаційні послуги і т. п.), розглядаються в якості головних структур інформаційної сфери, що виконують завдання власне інформаційних служб. Все це не дозволяє чітко розмежувати функції учасників ринку інформаційних продуктів.
Основна мета навчальної дисципліни В«Організація інформаційного виробництва В»полягає в тому, щоб дати знання та вміння, необхідні їм для організації в бібліотеці, інформаційному центрі роботи з накопичення інформаційних ресурсів і забезпечення доступу до них користувачів.
Інформація є знання для інших, відчужені від їх первісного носія (Генератора) і стали повідомленнями (в тій чи іншій мірі переробленими). До них відносяться знання, сконцентровані в статтях, книгах, патентних описах, усних повідомленнях (по телефону, радіо, телебаченню), в управлінських документах (звітах, планах, розпорядженнях і т. п.), проектної документації, моделях, алгоритмах, програмах і т. д. Книги, патенти, програми можна розуміти як знання, що стали повідомленнями. Все це і являє собою інформаційний ресурс людства (різного значення, різного ступеня доступності і готовності до використання).
Інформаційний ресурс, уявлення про яке вимагає нового розуміння інформаційного процесу, виступає наріжним поняттям інформатики як нової фундаментальної науки, по-своєму синтезуючої висновки теорії пізнання і висновки теорії інформації. Тільки поняття інформаційного ресурсу дозволяє правильно визначити предмет інформатики і співвіднести цю науку з теорією пізнання, семіотикою, теорією інформації і, звичайно, з кібернетикою (оскільки теорія інформації є розділ кібернетики).
Теорія інформатики базується на трьох взаємопов'язаних компонентах: людина - суспільство - інформація.
1.Політіческое економія як наука про розширеному відтворенні
Політична економія як наука про розширеному відтворенні дуже довгий час досліджувала однокомпонентні модель цього процесу. В якості єдиного компонента такої моделі виступало виробництво матеріальних благ - Матеріальне виробництво. Решта видів людської діяльності (наука, культура, освіта та ін) розглядалися як підлеглі матеріального виробництву види суспільної діяльності. Дотримуючись цієї моделі, політична економія справно служила економічній практиці, виявляючи закономірності руху матеріальних цінностей і виробляючи рекомендації для фахівців і організацій, які управляють економікою як на макро-, так і на мікрорівні.
В період становлення інформаційного виробництва під гаслом політичної економії переважна більшість населення займалося виробництвом матеріальних благ в інтересах матеріального забезпечення життя всіх людей. Перший наукова праця під назвою В«Теорія добробутуВ» був присвячений дослідженню процесів руху матеріальних благ. Під добробутом в ньому розумілося матеріальне благополуччя людини. Безумовно, основоположники політичної економії не могли не усвідомлювати значущості науки, винахідництва, творчості взагалі для розвитку матеріального виробництва, проте у своїй однокомпонентної моделі розширеного відтворення вони відводили вченим і винахідникам (яких тоді було дуже мало) роль хороших машин. Такий підхід був виправданий. Він підпорядковувався дії закону інформаційного тяжіння. Тоді переважав інтерес до відомостей про виробництві, розподілі, транспортуванні, зберіганні та споживанні матеріальних благ.
У XX в. з ростом обсягів інформаційного виробництва одно-компонентна модель суспільного відтворення перестала задовольняти теоретиків і тим більше практиків. Західні економісти відмовилися експлуатувати догмати марксистської політичної економії, націлені на обгрунтування теорії класової боротьби та невідворотність руху суспільства до комунізму. Вони зайнялися вивченням макропроцесів в економіці демократичного суспільства.
У свою чергу, в авторитарних країнах соціалістичного табору економісти намагалися зберегти постулати марксистської політекономії і піддавали критиці буржуазні екон...
