1. Вентиляція
1.1 Загальні сведенеія і призначення
Для життєдіяльності людини велике значення має якість повітря. Від нього залежить самопочуття, працездатність і в кінцевому підсумку здоров'я людини. Якість повітря визначається його хімічним складом, фізичними властивостями, а так само наявністю в ньому сторонніх часток. Сучасні умови життя людини вимагають ефективних штучних засобів оздоровлення повітряного середовища. Цій меті служить техніка вентиляції.
Взагалі вентиляцією (від лат. ventilatio - провітрювання), згідно загальноприйнятому визначенню, називають регульований повітрообмін в приміщенні, а також пристрої, які його створюють. Призначенням вентиляції є підтримка хімічного та фізичного стану повітря, яке задовольняє гігієнічним вимогам, тобто забезпечення певних метеорологічних параметрів повітряного середовища і чистоти повітря. До факторів, шкідливу дію яких усувається за допомогою вентиляції, відносяться: надлишкова теплота (конвекційна, що викликає підвищення температури повітря, і промениста); надлишкові водяні пари - волога; гази і пари хімічних речовин общетоксічние або дратівної дії; токсична і нетоксична пил; радіоактивні речовини.
1.2 Загальні вимоги та показники мікроклімату
Санітарні правила встановлюють гігієнічні вимоги до показників мікроклімату житлових, громадських і робочих місць виробничих приміщень з урахуванням інтенсивності енерговитрат проживають і працюють, часу виконання роботи, періодів року і містять вимоги до методів вимірювання та контролю мікрокліматичних умов.
Показники мікроклімату повинні забезпечувати збереження теплового балансу людини з навколишнім середовищем і підтримка оптимального або допустимого теплового стану організму. Показниками, що характеризують мікроклімат у приміщеннях, є:
- температура повітря;
- температура поверхонь;
- відносна вологість повітря;
- швидкість руху повітря;
- інтенсивність теплового опромінення.
При проектуванні, будівництві і експлуатації житлових будинків, підприємств комунально-побутового обслуговування, установ освіти, культури, відпочинку, спорту керуються вимогами Санітарно-епідеміологічних правил і нормативів СанПіН 2.1.2.1002-00 "Санітарно-епідеміологічні вимоги до житлових будівель та приміщень ".
Особлива увага приділяється до виробничих приміщенням. Оптимальні мікрокліматичні умови встановлені за критеріями оптимального теплового і функціонального стану людини. Вони забезпечують загальне і локальне відчуття теплового комфорту перебування протягом 8-годинної робочої зміни при мінімальному напрузі механізмів терморегуляції, не викликають відхилень у стані здоров'я, створюють передумови для високого рівня працездатності і є переважними на робочих місцях.
При проектуванні, будівництві і експлуатації виробничих приміщень керуються санітарними правилами нормами СанПиН 2.2.4.548-96 "Гігієнічні вимоги до мікроклімату виробничих приміщень".
Оптимальні величини показників мікроклімату необхідно дотримуватися на робочих місцях виробничих приміщень, на яких виконуються роботи операторського типу, пов'язані з нервово-емоційною напругою (в кабінах, на пультах і постах керування технологічними процесами, в залах обчислювальної техніки та ін.) Перелік інших робочих місць і видів робіт, при яких повинні забезпечуватися оптимальні величини мікроклімату визначаються Санітарними правилами по окремих галузям промисловості та іншими документами, погодженими з органами Державного санітарно-епідеміологічного нагляду в установленому порядку.
При проектуванні будинків і споруд згідно СНиП 41-01-2024 слід передбачати технічні рішення, що забезпечують:
а) нормовані метеорологічні умови і чистоту повітря в обслуговуваній зоні приміщень житлових, громадських, а також адміністративно-побутових будівель підприємств;
б) нормовані метеорологічні умови і чистоту повітря в робочій зоні виробничих, лабораторних та складських приміщень в будівлях будь-якого;
в) нормовані рівні шуму і вібрацій від роботи устаткування і систем теплопостачання, опалення, вентиляції та кондиціонування, а також від зовнішніх джерел шуму. Для систем аварійної вентиляції та систем протидимного захисту при роботі або випробуванні в приміщеннях, де встановлене це обладнання, допускається шум не більше 110 дБА, а при імпульсному шумі - не більше 125 дБА;
г) охорону атмосферного повітря від вентиляційних викидів шкідливих речовин;
д) ремонтопридатність систем опалення, вентиляції і кондиціонування
е) вибухопожежобезпеку систем опалення, вентиляції та кондиціонування.
1.3 Класифікація систем вентиляції
При всьому різноманітті систем вентиляції, обумовленому призначенням приміщень, характером технологічного процесу, видом шкідливих виділень і т.п., їх можна класифікувати за такими характерними ознаками: за способом створення тиску для переміщення повітря, за призначенням, по зоні обслуговування і за конструктивним виконанням.
За способом переміщення видаляється з приміщень і подається в приміщення повітря розрізняють вентиляцію природну (неорганізовану і організовану) і механічну (Штучну) .
Під неорганізованою природною вентиляцією розуміють повітрообмін в приміщеннях, що відбувається під впливом різниці тисків зовнішнього і внутрішнього повітря і дії вітру через нещільності огороджувальних конструкцій, а також при відкриванні кватирок, фрамуг і дверей. Повітрообмін, що відбувається так ж під впливом різниці тисків зовнішнього та внутрішнього повітря і дії вітру, але через спеціально влаштовані у зовнішніх огорожах фрамуги, ступінь відкриття яких з кожної боку будинку регулюється, є вентиляцією природною, але організованою. Цей вид вентиляції називається аерацією.
Механічної або штучної вентиляцією називається спосіб подачі повітря в приміщення або видалення з нього за допомогою вентилятора. Такий спосіб повітрообміну є більш досконалим, так як повітря, що подається в приміщення, може бути спеціально підготовленим щодо його чистоти, температури і вологості.
Вентиляцію з механічним спонуканням (механічну вентиляцію) слід передбачати:
а) якщо метеорологічні умови і чистота повітря не можуть бути забезпечені вентиляцією з природним спонуканням (природною вентиляцією);
б) для приміщень і зон без природного провітрювання.
Системи механічної вентиляції, автоматично підтримуючі в приміщеннях метеорологічні умови на рівні заданих незалежно від змінюються параметрів зовнішньої повітряного середовища, називаються системами кондиціонування повітря.
За способом організації повітрообміну в приміщеннях вентиляція може бути загальнообмінної, місцевої (Локалізуючої), змішаної, аварійної і протидимного . За призначенням системи вентиляції підрозділяються на припливні і витяжні. Системи вентиляції, що видаляють забруднене повітря з приміщення, називаються витяжними . Системи вентиляції, забезпечують подачу в приміщення зовнішнього повітря, що підігрівається в холодний період року, називаються припливними . Витяжні системи вентиляції в залежності від місця видалення шкідливих виділень, а припливні - від місця подачі зовнішнього повітря підрозділяються на загальнийобмінні, місцеві та змішані.
Загальнообмінна вентиляція передбачається для створення однакових умов повітряного середовища (температури, вологості, чистоти повітря і його рухливості) у всьому приміщенні, головним чином в робочій зоні. Коли-небудь шкідливі речовини поширюються по всьому об'єму приміщення або немає можливості або немає можливості вловити їх у місцях виділення. Загальнообмінна вентиляція може бути як припливної , так і ...
