курсова робота
на тему: Теоретичне значення
ефективності капітального ремонту автомобілів
і авторемонтне виробництво
ст.гр.А-51 Сидоров АНДРІЙ
2008
народногосподарське значення і ефективність капітального ремонту автомобілів
Найважливішою умовою високопродуктивної і безперебійної роботи рухомого складу автомобільного транспорту є забезпечення його сучасною виробничо-технічної базою з капітального ремонту автомобілів, агрегатів і відновленню зношених деталей. Головні завдання ремонтного виробництва полягають у подальшому розвитку централізованого ремонту машин та устаткування як найважливішої передумови впровадження прогресивних технологічних процесів, що забезпечують підвищення якості та ефективності ремонту складної сучасної техніки.
Перспективність авторемонтного виробництва обумовлюється об'єктивними постійно діючими факторами. Сучасні конструктивні, технологічні та економічні основи, на яких базуються конструювання, виробництво та експлуатація автомобілів, зумовлюють неоднаковість ресурсу окремих деталей вузлів і агрегатів і роблять їх одночасну заміну недоцільною.
В процесі експлуатації автомобіля його конструктивні елементи під впливом сил тертя і навколишнього середовища піддаються фізичному зносу. Для підтримки автомобілів в працездатному стані необхідно планомірне здійснення цілого комплексу заходів, що включають в себе технічне обслуговування, поточний та капітальний ремонт з періодичною заміною і відновленням зношених деталей і вузлів.
Особливе місце в сукупності заходів щодо підтримання машин і обладнання в експлуатаційному стані займає капітальний ремонт, завданням якого є відновлення втраченої споживчої вартості засобу праці у зв'язку зі зносом. Капітальний ремонт автомобілів є одним з найбільш істотних елементів системи організаційних і технічних заходів, покликаної забезпечити працездатність рухомого складу автомобільного транспорту.
Равноізносостойкость конструктивних елементів сучасних вантажних автомобілів не перевищує 45-50%. Нормативні співвідношення міжремонтних пробігів агрегатів автомобілів коливаються в межах 1:2 при працездатності деталей від 20 до 500 тис. км.
Техніко-економічна доцільність капітального ремонту забезпечується використанням натуральної споживчої вартості придатних деталей і вузлів машин. При проведенні капітального ремонту автомобілів в середньому 70% загальної кількості деталей взагалі не потребує відновлення - вони залишаються придатними для подальшої експлуатації.
На частку деталей, зазнають інтенсивного зносу, припадає лише 28-30% ваги і 26-49% вартості автомобіля. При цьому надходять в ремонт деталі дуже незначно відрізняються від нових своїми розмірами і формою. Майже 50% деталей в зоні робочих поверхонь мають знос від 0,01 до 0,07 мм, а решта - не більше 0,4 мм.
Всі основні деталі автомобілів вимагають великих витрат уречевленої праці, чорних і кольорових металів, у тому числі легованих сталей. Необхідно використовувати надалі деталі з допустимим зносом і підлягають відновленню, це значно підвищує виробничі можливості автомобілебудування та авторемонтного виробництва.
Проведення капітального ремонту автомобілів в економічно обгрунтованих межах істотно покращує використання металу в країні. Як свідчить техніко-економічний аналіз за діючими маркам автомобілів, втрати металу при переплавки становлять 21% і при прокаті ще 24% початкової ваги. При механічній обробці на заводах автомобільної промисловості втрати в стружці досягають 38% ваги заготовки, що зменшує вихідний вага ще на 20%. Отже, вага деталей, отриманих з зданого в переплавку автомобіля, не перевищує 35% ваги його металоконструкцій при одночасному перетворенні всіх якісних сталей в переробний чавун.
Матеріальні витрати на один автомобіль середньої вантажопідйомності при виробництві та капітальному ремонті відповідно складають: металу - 8000 і 700 кг; електроенергії - 4000 і 500 кВт Г— год; води - 700 і 12 м 3 ; повітря - 300 тис. та 2 тис. м 3 і т.д.
Питомі капітальні вкладення в розвиток авторемонтного виробництва за наведеними порівнянним показниками в середньому в 4,0 - 4,5 рази нижче відповідних показників по автомобільної промисловості.
Відновлення автомобільних деталей і здійснюване на авторемонтних заводах вторинне виробництво автомобілів забезпечують значну економію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів по відношенню до виробництва нових автомобілів, крім скорочення втрат металу при повторній переплавки і механічної обробці і пов'язаної з цим додаткової завантаженням виробничих потужностей металургійної та автомобільної промисловості.
Підсумовуючи вище сказане, можна сказати, що розвиток авторемонтного виробництва визначається об'єктивними техніко-економічними факторами:
1. Різна довговічність елементів автомобільних конструкцій;
2. Можливість відновлення втрачених експлуатаційних якостей автомобіля;
3. Велика кількість знаходяться в експлуатації автомобілів;
4. Економічна доцільність ремонту, що полягає в більш повному використанні ресурсу деталей;
5. Можливість підтримання чисельності автопарку на необхідному рівні при збільшенні темпів зростання автопарку країни в 2-2,5 рази;
6. Раціональне використання металу, енергоресурсів, технологічних матеріалів.
Враховуючи ці техніко-економічні фактори, модно визначити капітальний ремонт як об'єктивну економічну категорію, що забезпечує більш повне використання ресурсу складових частин автомобіля.
Разом з тим, незважаючи на перспективність авторемонтного виробництва, його сучасний організаційно-технічний рівень в країні не відповідає економічно обгрунтованим умовам капітального ремонту складної автомобільної техніки.
Це знаходить своє прояв у високій вартості капітального ремонту автомобілів. Пробіги капітально відремонтованих автомобілів і агрегатів значно нижче пробігів нових машин при істотному збільшенні витрат на їх технічну експлуатацію.
При існуючій організації капітального ремонту автомобілів авторемонтне виробництво не забезпечує достатньої ефективності виробництва і є малоефективною сферою виробничо-господарської діяльності. Випереджаюче технічний прогрес при виробництві автомобілів та підвищуються надійність і довговічність нових машин викликають знижується ефективність капітального ремонту машин. В даний час автомобілі нових конструкцій забезпечують пробіг до капітального ремонту 200-250 тис. км, тобто в 7-8 разів перевищує рівень довговічності автомобілів початкового етапу автомобілізації народного господарства. Між тим пробіг автомобіля після капітального ремонту перевищує рівень 1933 р. лише в 2-2,2 рази, тобто на кожні 100 км пробігу автомобіля на першому циклі експлуатації припадає в середньому лише 30-40 км подальшого міжремонтного пробігу.
Технічний рівень існуючого авторемонтного виробництва істотно відстає від автомобілебудування і не в змозі забезпечити параметри надійності та довговічності, близькі до відповідних параметрів нового автомобіля.
Низький рівень оснащеності авторемонтних підприємств виробничо-технологічним обладнанням та наявність значної частини застарілої техніки призвели до того, що трудомісткість відновлення одиниці поверхні деталей виявилася в 7-10 разів вище трудомісткості їх виготовлення.
Для існуючої організації авторемонтного виробництва характерний, по-перше, дефіцит ремонтних потужностей, нарощування яких відстає від потреб зростаючого парку, по-друге, низькі концентрація і спеціалізація виробництва, обмежують можливості ефективного використання діючих авторемонтних потужностей, і, по-третє, недостатнє технічне організаційний вплив суміжних по відношенню до авторемонтного виробництва галузей,...
