Зміст
Введення
1. Сутність токарної обробки. Основні види токарних робіт
2. Обробка конструкційних матеріалів на малогабаритному широкоуниверсальні верстаті
3. Правила експлуатації токарних верстатів. Типові відмови і методи їх усунення
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Токарна обробка є однією з різновидів обробки металловрезаніем. Вона здійснюється зрізанням з поверхонь заготовки певного шару металу (припуску) різцями, свердлами та іншими ріжучими інструментами.
Обертання заготовки, за допомогою якого відбувається процес різання, називається головним рухом, а поступальний переміщення інструмента, що забезпечує безперервність цього процесу, - рухом подачі. Завдяки певному поєднанню цих рухів на токарних верстатах можна обробляти циліндричні, конічні, фасонні, різьбові та інші поверхні.
При токарній обробці вимірювальні інструменти застосовуються для визначення розмірів, форми і взаємного розташування окремих поверхонь деталей як в процесі їх виготовлення, так і після остаточної обробки. В одиничному і дрібносерійному виробництві використовуються універсальні вимірювальні інструменти - штангенциркулі, мікрометри, нутроміри та ін, а у великосерійному і масовому - граничні калібри.
Метою даної роботи є визначення сутності та особливостей організації токарної обробки, характеристика основних видів токарних робіт, а також розгляд правил експлуатації токарних верстатів.
Теоретичною та методологічною основою роботи є аналіз навчальної, науково-практичної, соціально-економічної, а також довідкової літератури, список якої додається.
1. Сутність токарної обробки. Основні види токарних робіт
На токарних верстатах виконують обточування циліндричних поверхонь, підрізування торців, виточування зовнішніх канавок, відрізання металу, свердління, розсвердлювання, зенкерування, розгортання, розточування отворів та внутрішніх канавок, центрування, обробку, поверхонь фасонними різцями, нарізку різьби плашками, мітчиками, різцями, різьбонакатні головками, обробку конічних поверхонь.
Основними інструментами при токарній обробці є різці. Залежно від характеру обробки різці бувають чорнові і чистові. Геометричні параметри ріжучої частини цих різців такі, що вони пристосовані до роботи з великою і малою площею перетину зрізаного шару. За формою і розташуванню леза щодо стрижня різці поділяють на прямі (рис. 1, а), відігнуті (рис.1, б), та відтягнуті (рис.1, в). У відтягнутих різців ширина леза зазвичай менше ширини кріпильної частини. Лезо може розташовуватися симетрично
Рис.1. Різновиди токарних різців: а - прямі, б - відігнуті, в - вигнуті, г - відтягнуті по відношенню до осі державки різця або бути зміщений вправо або вліво.
По напрямку руху подачі різці поділяють на праві і ліві. У правих різців головна ріжуча кромка знаходиться з боку великого пальця правої руки, якщо накласти її на різець зверху (рис.1.2, а). У робочому русі такі різці переміщаються справа наліво (від задньої бабки до передньої). У лівих різців при аналогічному накладення лівої руки головна ріжуча кромка також знаходиться з боку великого пальця (рис.1, б). Такі різці в русі подачі переміщаються зліва направо. За призначенням токарні різці поділяють на прохідні, розточувальні, підрізні, відрізні, фасонні, різьбові і канавочні. Щоб забезпечити необхідну точність і якість поверхні деталі при збереженні високої продуктивності праці, необхідно правильно вибрати геометрію різця. Важливу роль тут відіграють кути в плані. Кутами в плані (рис.2) називаються кути між ріжучими крайками різця і напрямком подачі: (П† - головний кут в плані, П† 1 - допоміжний кут в плані, Оµ - кут при вершині (О• = 180 В° - (П† - (П†i). Кути П† і П†1 залежать від заточування і установлення різця, а кут Оµ - Тільки від заточування. При малому куті П† в роботі бере участь велика частина різальної крайки, поліпшується відведення теплоти, підвищується стійкість різця. При великому куті П† працює менша частина різальної крайки, тому стійкість різця знижується. При обробці довгою і тонкої заготовки, коли виникає небезпека її прогину, застосовують різці з великим кутом П†, так як при цьому віджимають зусилля буде менше. Для формозміни заготовок великого діаметра вибирають П† = 30 -45 В°, для тонких (нежорстких) - П† = 60 - 90 В°.
Рис.2. Кути різців в плані
Допоміжний кут П†1 - кут між допоміжною кромкою і напрямом подачі. Якщо П†1 малий, то через деякого віджимання різця допоміжна кромка врізається в оброблену поверхню і псує її.
Рис.3. Типи токарних різців: про - прохідні прямі і б - прохідні відігнуті, у - Прохідні упорні, г, д - підрізні, е - розточувальні прохідні, ж - розточувальні затяті, а - відрізні, і - фасонні, до - різьбові
Великий кут П† 1 неприйнятний через ослаблення вершини різця. Зазвичай П†1 = 10 - 30 В°. Прохідні прямі (рис.3, а) і відігнуті (рис.3, б) різці застосовують для обробки зовнішніх поверхонь. Для прямих різців зазвичай головний кут в плані П† = 45 - 60 В°, а допоміжний П†1 == 10-15 В°. У прохідних відігнутих різців кути в плані П† = П†1 = 45 В°. Ці різці працюють як прохідні при поздовжнім русі подачі й як підрізні при поперечному русі подачі. Для одночасної обробки циліндричної поверхні і торцевої площині застосовують прохідні упорні різці (рис.3, в), працюють з поздовжнім рухом подачі. Головний кут в плані П† = 90 В°. Підрізні різці застосовують для підрізання торців заготовок. Вони працюють з поперечним рухом подачі у напрямку до центру (рис.1.4, г) або від центру (Рис.3, д) заготовки. Розточувальні різці використовують для розточування отворів, попередньо просвердлених або отриманих штампуванням або литтям. Застосовують два типи розточувальних різців: прохідні - для наскрізного розточування (Рис.3, з), наполегливі - для глухого (рис.3, ж). Вони розрізняються формою леза. У прохідних розточувальних різців кут в плані П† = 45-60 В°, а у наполегливих - кут П† дещо більше 90 В°. Відрізні різці застосовують для розрізання заготовок на частини, відрізання обробленої заготовки та протачіванія канавок. Вони працюють з поперечним рухом подачі (рис.3, з). Відрізний різець має головну ріжучу кромку, розташовану під кутом П† = 90 В° і дві допоміжні з кутами П†1 = 1-2 В°. Фасонні різці застосовують для обробки коротких фа сонних поверхонь з довжиною твірної лінії до 30-40 мм. Форма ріжучої кромки фасонного різця відповідає профілю деталі. По конструкції такі різці підрозділяють на стрижні ші, круглі, призматичні, а по напрямку руху подачі - на радіальні і тангенціальні. На токарновінторезних верстатах фасонні поверхні обробляють, як правило, стрижневими різцями, які закріплюють в резцедержателе верстата (рис.3, і). Різьбові різці (рис.3, к) служать для формування зовнішніх внутрішніх різьблень будь-якого профілю: прямокутного, трикутного, трапецієвидного. Форма їх ріжучих лез відповідає профілю і розмірами поперечного перерізу нарізають різьблень.
По конструкції розрізняють різці цільні, виготовлені з однієї заготовки; складові (з нероз'ємним з'єднанням його частин); із припаяними пластинами; з механічним кріпленням пластин (рис.4).
Рис.4. Типи токарних різців по конструкції: цільні (а, б) складові з припаяними (в) або з механічним кріпленням (г) пластинами
Державки різців зазвичай виготовляють з конструкційних сталей 40, 45, 50 і 40Х з різним перетином: квадратним, прямокутним, круглим і ін Різці з механічним кріпленням твердосплавних пластин мають значні переваги перед напайнимі різцями, так як при такій ...
