Реферат Технічне обслуговування та ремонт електровимірювальних приладів (мілівольтметра)

Завдання дипломної роботи:

- провести аналіз літератури з досліджуваної проблеми;

- розглянути основні поняття та загальні відомості з теорії вимірювань;

- виділити класифікацію електровимірювальних приладів;

- проаналізувати поняття про погрішності вимірів, класи точності і класифікації засобів вимірювань;

- розглянути призначення, структуру, технічні дані, характеристики та принцип дії мілівольтметри, його експлуатаційну перевірку компенсаційним методом;

- проаналізувати технічне обслуговування та ремонт електровимірювальних приладів, в тому числі мілівольтметра, а саме: розбирання та складання вимірювального механізму; регулювання, градуювання і перевірку; температурну компенсацію;

- розглянути організацію ремонтної служби КВПіА, структуру ділянки ремонту засобів КВПіА, організацію робочого місця слюсаря КВПіА;

- зробити відповідні висновки.

Глава 1. Електровимірювальні прилади

1.1 Основні поняття і загальні відомості з теорії вимірювань

Показання (сигнали) електровимірювальних приладів використовують для оцінки роботи різних електротехнічних пристроїв і стану електрообладнання, зокрема стану ізоляції. Електровимірювальні прилади відрізняються високою чутливістю, точністю вимірів, надійністю і простотою виконання [2, c. 54].

Поряд з вимірюванням електричних величин - струму, напруги, потужності електричної енергії, магнітного потоку, ємності, частоти і т. д. - з їх допомогою можна вимірювати і неелектричні величини.

Показання електровимірювальних приладів можна передавати на далекі відстані (Телевимірювання), вони можуть використовуватися для безпосереднього впливу на виробничі процеси (автоматичне регулювання); за їх допомогою реєструють хід контрольованих процесів, наприклад шляхом запису на стрічці і т. д. [7, c. 23]

Застосування напівпровідникової техніки істотно розширило область застосування електровимірювальних приладів.

Виміряти яку фізичну величину - це означає знайти її значення дослідним шляхом з допомогою спеціальних технічних засобів [10, c . 13].

Для різних вимірюваних електричних величин існують свої засоби вимірювань, так звані заходи. Наприклад, заходами е.. д. з. служать нормальні елементи, заходами електричного опору - вимірювальні резистори, заходами індуктивності - вимірювальні котушки індуктивності, заходами електричної ємності - конденсатори постійної ємності і т. д.

На практиці для вимірювання різних фізичних величин застосовують різні методи вимірювання. Всі вимірювання від способу отримання результату діляться на прямі і непрямі. При прямому вимірюванні значення величини отримують безпосередньо з досвідчених даних. При непрямому вимірюванні шукане значення величини знаходять шляхом підрахунку з використанням відомої залежності між цією величиною і величинами, одержуваними на підставі прямих вимірювань. Так, визначити опір ділянки кола можна шляхом вимірювання протікає по ньому струму і прикладеної напруги з подальшим підрахунком цього опору із закону Ома [4, c. 43].

Найбільше поширення в електровимірювальної техніці отримали методи прямого вимірювання, так як вони зазвичай простіше і вимагають менших витрат часу [7, c. 76].

У електровимірювальної техніці використовують також метод порівняння, в основі якого лежить порівняння вимірюваної величини з відтворюється мірою. Метод порівняння може бути компенсаційним і мостовим. Прикладом застосування компенсаційного методу служить вимір напруги шляхом порівняння його значення зі значенням е.. д. з. нормального елемента. Прикладом мостового методу є вимірювання опору за допомогою четирехплечной мостової схеми. Вимірювання компенсаційним і мостовим методами дуже точні, але для їх проведення потрібна складна вимірювальна техніка.

При будь-якому вимірі неминучі похибки, тобто відхилення результату вимірювання від істинного значення вимірюваної величини, які обумовлюються, з одного боку, непостійністю параметрів елементів вимірювального приладу, недосконалістю вимірювального механізму (Наприклад, наявністю тертя і т. д.), впливом зовнішніх факторів (наявністю магнітних і електричних полів), зміною температури навколишнього середовища і т. д., а з іншого боку, недосконалістю органів чуттів людини та іншими випадковими факторами. Різниця між показанням приладу А П і дійсним значенням вимірюваної величини А Д , виражена в одиницях вимірюваної величини, називається абсолютною похибкою вимірювання:

(1)

Величина, зворотна по знаку абсолютної похибки, носить назву поправки:

(2)

Для отримання істинного значення вимірюваної величини необхідно до виміряного значенням величини додати поправку:

(3)

Для оцінки точності виробленого виміру служить відносна похибка Оґ , яка являє собою відношення абсолютної похибки до істинного значення вимірюваної величини, виражене звичайно у відсотках [9, c. 67]:

(4)

Слід зазначити, що по відносним погрішностей оцінювати точність, наприклад, стрілочних вимірювальних приладів досить незручно, так як для них абсолютна похибка уздовж всієї шкали практично постійна, тому зі зменшенням значення вимірюваної величини зростає відносна похибка (4). Рекомендується при роботі зі стрілочними приладами вибирати межі вимірювання величини так, щоб не користуватися початковою частиною шкали приладу, тобто відраховувати свідчення у шкалою ближче до її кінця.

Точності вимірювальних приладів оцінюють за наведеними погрішностей, тобто по вираженому у відсотках відношенню абсолютної похибки до нормуються значення А H :

(5)

нормуються значення вимірювального приладу називається умовно прийняте значення вимірюваної величини, що може бути рівним верхній межі вимірювань, діапазону вимірювань, довжині шкали та ін

Похибки приладів підрозділяють на основну, властиву приладу при нормальних умовах застосування внаслідок недосконалості його конструкції і виконання, і додаткову, обумовлену впливом на показання приладу різних зовнішніх факторів [...