Зміст
Введення
1 Сутність процесу прокатки
2 Пристрій і класифікація прокатних станів
2.1 Класифікація станів за типом робочих клітей
2.2 Класифікація станів за призначенням
3 Основи технології прокатного виробництва
4 Технологія виробництва окремих видів прокату
Висновок
Література
Введення
Виробництво металу має велике значення для розвитку народного господарства і зростання добробуту людей. Від успішного розвитку металургії в значній мірі залежить забезпечення металом машинобудування, машинобудівництво, транспорту, сільського господарства та інших галузей народного господарства. Технологічний процес отримання готового прокату є завершальною стадією металургійного виробництва. Через прокатні цехи проходить майже вся сталь, виплавляється в сталеплавильних цехах, тому поряд із збільшенням виробництва прокату існує проблема підвищення ефективності прокатного виробництва і якості готового продукту. Особливістю розвитку прокатного виробництва є перехід до безперервним процесам прокатки. Це дозволяє істотно збільшити продуктивність прокатних станів і якість їх продукції. Забезпечення безперервної схеми прокатки вимагає істотного підвищення рівня автоматизації технологічних процесів і забезпечення оптимальності управління.
Управління технологічним процесом, проблема вибору оптимальної технології пов'язані з вибором критерію оцінки якості. Завдання вибору таких критеріїв можна визначити як задачу визначення якості технологіческогопроцесса.
Актуальність теми реферату полягає в тому, що із збільшенням виробництва прокату існує проблема підвищення ефективності прокатного виробництва і якості готового продукту. Таким чином, процес прокатки є.
Метою даної роботи є вивчення та узагальнення теоретичної літератури з даної теми.
1 Сутність процесу прокатки
Прокатний стан - це сукупність приводу, шестеренної кліті, однієї або декількох робочих клітей. Прокатні стани класифікують за трьома основними ознаками: за кількістю та розташуванню валків; по числу і розташуванню робочих клітей; за їх призначенням.
Прокатка металу здійснюється при проходженні його між валками, що обертаються в різних напрямках (рис. 21.1). При прокатці метал обжимається, в результаті чого товщина смуги зменшується, а її довжина і ширина збільшуються. Різниця між вихідною h 0 . і кінцевої h 1 , толщинами смуги називають абсолютним обтисненням:
О”h = h 0 - h 1
Різниця між кінцевою b 1 і вихідної b 0 ширинами смуги називають абсолютним уширением
О”b = b t - b 0 .
Величину деформації смуги при прокатці характеризують наступні показники (Коефіцієнти):
відносне обтиснення - відношення абсолютного обтиску до початкової товщині смуги;
Оµ = О”h/h 0 , або Оµ = (О”h/h 0 ) 100%;
коефіцієнт обтиснення - Відношення вихідної товщини до кінцевої
Оµ = h 0 /h 1
коефіцієнт витяжки - відношення довжини смуги після прокатки l 1 до вихідної довжині l 0 :
Ој = l 1/ l 0
Оскільки обсяг металу в процесі прокатки не змінюється, то
h 0 b 0 l 0 = h 1 b 1 l 1 , звідси
Ој = l 1/ l 0 = h 0 b 0 /h 1 b t = F 0 /F 1
Таким чином, довжина смуги при прокатці збільшується пропорційно зменшенню її поперечного перерізу. Коефіцієнти обтиснення, витяжки та уширення характеризують висотну, поздовжню і поперечну деформацію металу.
Метал стикається з кожним з валків по дузі АВ (рис. 1.), яку називають дугою захоплення. Кут а, відповідний цій дузі, називають кутом захоплення.
Рис.1. Схема прокатки металу
Обсяг металу, обмежений дугами захоплення АВ, бічними гранями смуги і площинами входу АА металу у валки і виходу ВВ металу з них, називають вогнищем деформації металу. Довжина цього вогнища
l = в€љ RО”h
Кут захоплення визначають за формулою
h 0 - h 1 О”h
Рис. 21.2. Осередок деформації і кут захоплення при прокатці
Ця формула виражає залежність між кутом захоплення а, обтисненням Ah і діаметром валків D.
Процес прокатки металу забезпечується тертям, що виникають по контактним поверхням валків з прокатуваної смугою. У момент захоплення з боку кожного валка на метал діють дві сили (рис. 21.3): нормальна (радіальна) сила N і дотична (тангенціальна) сила Т. З механіки відомо, що при відносному русі двох тіл сила тертя дорівнює нормальній силі, помноженої на коефіцієнт тертя
T = Nf.
Відношення сили тертя до нормальної силі одно тангенсу кута тертя ОІ
T/N = tg ОІ = f
Для здійснення захоплення металу валками необхідно, щоб дотримувалася умова: f> tga, tg ОІ> tga, ОІ> a.
Максимально допустимий кут захвату при прокатці залежить від матеріалу валків і прокочується смуги, стану їх поверхні, температури і швидкості прокатки. Зазвичай при прокатці блюмів і великих заготовок максимальний кут захоплення становить 24 .. .32 В°, при гарячій прокатці листів і смуг-15. .. 20 В°, при холодної прокатки листів і стрічок зі змазкою-2. .. 10 В°.
При розрахунку на міцність валків і інших деталей робочої кліті прокатного стану і при визначенні потужності двигуна стана необхідно знати зусилля прокатки, яке визначають за формулою
P = pc P F,
Де pc P - середній тиск прокатки; F - горизонтальна проекція контактної площі металу з валком.
При прокатці простих профілів (листів, смуг і заготовок прямокутного і квадратного перерізів) контактна площа визначається добутком середньої ширини смуги у вогнищі деформації на довжину осередку деформації. При прокатці складних профілів (кутників, швелерів, балок, рейок і т. п.) контактну площу визначають графічно або по наближеним формулами. Середній тиск прокатки розраховують за формулами або знаходять дослідним шляхом.
2 Пристрій і класифікація прокатних станів
Головна лінія прокатного стану складається з наступних основних вузлів: робочої кліті 1, шпинделів 2, шестеренної кліті 3, корінний муфти 4, редуктора 5, моторної стеренной кліті 3, корінний муфти 4, редуктора 5, моторної муфти 6, електродвигуна 7. У робочій кліті здійснюється прокатка металу. Вона складається (ріс.21.5) з двох станин 1, призначених для установки в них валків 2 і для сприйняття зусилля прокатки, переданого через опори шийок. Станини в верхній частині з'єднуються траверсою 3. Прокатні валки 2 зміцнені в подушках з підшипниками кочення 5. Механізм 4 для установки верхнього валка розташований в верхній частині станин.
Прокатні валки обжимають метал і надають йому необхідну форму. Прокатний валок (рис. 21.6) складається з бочки 3 (гладкою або з струмками 4), шийок 2, розташованих з обох сторін бочки і спираються на підшипник валка, треф 1, призначених для з'єднання валка зі шпинделем. Валки виготовляють з чавуну і сталі. М'які чавунні валки застосовують при чорновій гарячої прокатці стали. На блюмінгах, слябінг, обтискних клітях сортових станів і на станах холодної прокатки листів застосовують литі або ковані сталеві валки. Ковані валки кілька міцніше литих, але дорожче в 1,5. .. 2 рази, тому їх застосовують рідше. Для листових станів застосовують валки з легованої сталі (хромоникельовой і хромомолібденової).
