Вступ
Головне завдання швейної промисловості це задоволення зростаючих потреб людей в одязі високої якості і різноманітного асортименту. Розширення цієї задачі здійснюється на основі підвищення ефективності прогресу, зростання продуктивності праці, всесвітнього поліпшення якості роботи, вдосконалення праці і виробництва.
Для підвищення якості швейних виробів велике значення мають методи прогнозування якісних показників сполук, які дозволяють встановити оптимальні способи з'єднань, їх параметри і необхідні методи обробки, також заздалегідь визначити гарантовані строки експлуатації одягу. Особливо це важливо для спортивної, робочої, спеціального, форменого одягу і деяких видів побутових швейних виробів.
До теперішнього часу рівень розвитку технології одягу, заснований на нових науково-технічних досягненнях, значно підвищився. Велика роль в підвищенні ефективності виробництва та виживання до конкурентної боротьбі зараз належить інформаційним технологіям, які все масштабніше проникають у сферу виробництва одягу.
Великі можливості має, що одержала широке поширення в Останнім часом, малоопераціонная технологія, що дозволяє за один прохід виконувати кілька неподільних операцій або здійснювати монтаж вузлів, минаючи попереднє з'єднання окремих деталей.
Основні шляхи зростання продуктивності праці на ділянках заготовки і оздоблення будуть пов'язані з подальшою автоматизацією процесів, і на монтажних ділянках по новим методам комплектування операцій послідовності їх виконання і зміцнення, а також на широкому застосуванні універсальних машин (Стачівающе-обметочниє, сточують та ін) виконують набір автоматичних функцій.
Велике значення для вдосконалення технологічних процесів мають створення комплексно-механізованих і автоматизованих машин, які оснащені комплектами спеціалізованого обладнання для виконання, майже всіх конкретних технологічних операцій.
Виробництво одягу постійно відчуває потребу у висококваліфікованих кадрах, здатних працювати творчо і високопродуктивно, вміло використовувати новітню техніку.
Завданнями курсового проекту є: закріплення, поглиблення знань і вироблення вміння застосовувати теоретичний матеріал для розв'язання конкретних практичних завдань.
Метою проекту є: систематизувати та закріпити знання, отримані при вивченні спеціальних дисциплін, навчитися застосовувати їх у практичній роботі при вирішенні конкретних завдань навчання і виховання, проводити розрахунки, описи, використовувати досягнення науки, техніки, технології, методології, передового досвіду, навчитися самостійно працювати зі довідковою літературою відповідно до рекомендацій ЕСКД і ЕСТД, чітко і акуратно виконувати схеми, малюнки і таблиці.
Розрахунок потоків
Попередній розрахунок потоку
Попередній розрахунок потоку виконують як при проектуванні нових, так і при реорганізації діючих потоків. Мета попереднього розрахунку полягає в тому, щоб на початковій стадії проектування, на основі аналізу вихідних даних і показників роботи потоків справити розміщення їх у цеху, визначити найбільш доцільні та ефективні форми організації потоків.
Спочатку розраховують показники роботи основного потоку, а потім інших потоків.
Попередній розрахунок виконують за даними технічного завдання на проектування, в якому зазначені площа цеху, асортимент виробів і потужність потоку. При цьому визначають його основні параметри: такт потоку (П„), випуск виробів за зміну (М) і кількість робочих (Оќ). Ці параметри розраховуються за формулами наведеними нижче [1].
М - потужність потоку нам відома - 450 од. в см;
Такт потоку в залежності від його потужності визначається за формулою:
П„ == 64 с.
де R - тривалість зміни (28800), с.;
Визначаємо кількість робітників у потоці за формулою:
Оќ == 64,14.
Вибір організаційної форми потоку
При виборі організаційної форми потоку враховується: поділ і організація праці; потужність обладнання; випуск виробів за зміну; ступінь переривчастості; кількість одночасно виготовлених моделей; ритм потоку; спосіб запуску напівфабрикату в потік; вид передачі напівфабрикату між змінами.
Попередній вибір потоку дозволить максимально використовувати вживане обладнання і індивідуальні здібності робітників, забезпечити раціональну розстановку робочих місць і безперервність обробки, скоротити втрати робочого часу при запуску в потік виробів нового виду або фасону.
При виборі слід враховувати конкретні умови: асортимент, частоту змінюваності моделей, площу і конфігурацію приміщення, рівень техніки, технології. Враховується поділ послідовності обробки на заготівлю, монтаж і обробку вироби [1].
Складання технологічної схеми потоку
Технологічна схема потоку є основним технологічним документом потоку, на основі якого проводиться розстановка устаткування, робітників, оснащення робочих місць інструментами, пристосуваннями, забезпечення допоміжними матеріалами, а також контроль процесу, розрахунок заробітної плати.
Для складання технологічної схеми необхідно провести комплектування технологічно неподільних операцій в організаційні, час виконання яких дорівнює або кратно такту.
При проектуванні технологічно неподільних операцій в організаційні не завжди можна досягти точного узгодження часу, витрачається на виконання організаційної операції, з встановленим тактом. Тому тривалість організаційної операції може мати відхилення від такту в певних межах. Величина допустимих відхилень від такту залежить від типу технологічного потоку.
Для складання технологічної схеми потоку необхідно розрахувати основна умова узгодження тривалості організаційних операцій з тактом потоку [1, 2].
Умова узгодження залежить від типу технологічного потоку. Допустимі відхилення часу організаційних операцій від такту для потоків з регламентованим ритмом складають В± 5% в потоках з вільним ритмом відхилення від такту можуть становити В± 10%. Ця умова виражено наступним рівнянням:
- для потоків з вільним ритмом:
ОЈtp = (0,90 Г· 1,10) Г— П„ Г— k.
ОЈtp = (0,90 Г· 1,10) Г— 64 Г— 1 = 57,6 Г· 70,4
ОЈtp = (0,90 Г· 1,10) Г— 64 Г— 2 = 115,2 Г· 140,8
ОЈtp = (0,90 Г· 1,10) Г— 64 Г— 3 = 172,8 Г· 211,2
ОЈtp = (0,90 Г· 1,10) Г— 64 Г— 4 = 230,4 Г· 281,6
Технологічну схему поділу праці розробляємо на основі технологічної послідовності обробки виробу (додаток) та оформляємо в вигляді таблиці 1, 2.
При складанні технологічної схеми потоку необхідно керуватися вимогами: - номер технологічно неподільної операції повинен відповідати номеру операції в технологічній послідовності обробки виробу; - зміст організаційної операції складається з опису ТНО, що входить в дану організаційну операцію; - розряд роботи встановлюється по тарифно-кваліфікаційного довідника і повинен відповідати розряду робіт в технологічній послідовності обробки вироби з ТНО; - спеціальність визначається видом роботи, виконуваної за кожної ТНО, і має своє умовне позначення; - витрата часу на виконання організаційної операції складається з суми часу на виконання ТНО, що входять до склад організаційної операції; - розрахункова кількість робочих розраховується по кожній організаційній операції шляхом ділення часу виконання організаційної операції (ОЈtp) на такт потоку (П„) з точністю до сотих часток:
Np =;
- фактична кількість робітників встановлюється по розрахунковому кількості робочих із застосуванням правила округлення для кожної організаційної операції; - норма виробітку за зміну визначається діленням тривалості робочої зміни (R) на час виконання організаційної операції:
Нвир =; -
розцінка (Ро.о) по організаційній операції встановлюється множенням секундної тарифної ставки (ПЃ) на час виконання організаційної операції:
Ро.о = [3, ...
