Перш все, необхідно виділити сторони виконавчого провадження (ст. 29) - стягувач і боржник - це особи, матеріально зацікавлені в результатах виконавчих дій, здійснюваних ними і судовим приставом-виконавцем при виконанні зазначеного в законі В«Про виконавче провадженняВ» виконавчого документа.
Сторони як основні учасники виконавчого провадження наділяються широкими правами, в тому числі і розпорядчими, які пов'язані з порушенням, розвитком і припиненням виконавчого провадження. Наприклад, його збудження, як правило, здійснюється шляхом пред'явлення стягувачем виконавчого документа до виконання, стягувач має право просити про відкладення виконавчих дій, про повернення виконавчого документа, відмовитися від стягнення; боржник може добровільно виконати виконавчий документ повністю або частково; у сторін є можливість укласти мирову угоду.
Стягувачем у виконавчому провадженні є громадянин або організація, на користь або в інтересах яких видано виконавчий документ. Ці особи домагаються примусового здійснення свого суб'єктивного права, підтвердженого судовим актом або актом іншого органу. Стягувача необхідно відрізняти від його представника, який діє від імені стягувача та на підставі наданих йому повноважень. Він може вимагати примусового виконання судового акта, отримати присуджене майно або гроші, якщо ці повноваження спеціально обумовлені в довіреності, але і в цьому випадку виконавчі дії вчиняються на користь або в інтересах стягувача, а не його представника. При виконанні судових актів стягувачем, як правило, є позивач, а боржником - Відповідач. Однак у випадку відмови позивачу в позові судові витрати стягуються з позивача на користь відповідача, який у виконавчому провадженні буде стягувачем, а позивач - боржником.
Не можна не враховувати і того, що у виконавчому провадженні поняття "Стягувач" значно ширше поняття "позивач". Це пояснюється тим, що виконуються не тільки судові акти, але й акти інших органів (постанови органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, судового пристава-виконавця та ін.)
Боржником у виконавчому провадженні може бути громадянин або організація. Боржник в відміну від стягувача - це особа, яка зобов'язана здійснити за виконавчим документом певні дії або утриматися від їх вчинення. З нього стягуються виконавський збір і, як правило, витрати по вчиненню виконавчих дій, він може бути притягнутий до адміністративної та кримінальної відповідальності за невиконання виконавчого документа.
В виконавче провадження можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Співучасть - це участь в одному провадженні кількох стягувачів або кількох боржників, права або обов'язки яких не виключають одне одного.
Участь неповнолітніх у виконавчому провадженні (ст. 30). Громадяни за досягненні ними віку 18 років можуть здійснювати свої права та виконувати обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Неповнолітні ж громадяни за загальним правилом можуть здійснювати свої права через законних представників - батьків, усиновителів, опікунів або піклувальників. І тільки у випадках, передбачених ст. 30 Закону В«Про виконавче провадженняВ», неповнолітні можуть брати участь у виконавчому провадженні самостійно. Так, згідно з п. 1 цієї статті самостійно у виконавчому провадженні може брати участь неповнолітній, який досяг віку 16 років, якщо він оголошений повністю дієздатним. Оголошення неповнолітнього повністю дієздатним (Емансипація) проводиться за рішенням органу опіки та піклування - з згоди обох батьків, усиновителів чи піклувальника або за відсутності такої згоди - за рішенням суду (ст. 27 ГК РФ).
В Відповідно до п. 3 ст. 30 Закону неповнолітні можуть самостійно брати участь у виконавчому провадженні, зокрема, при виконанні виконавчих документів, виданих на підставі судових актів у справах, виникають з розпорядження ними своїм заробітком і стипендією, із здійснення ними свого права автора твору науки, літератури чи мистецтва, винаходи чи іншого охороняється законом результату своєї інтелектуальної діяльності та ін (п. 2 ст. 26 ЦК).
Розглядаючи питання про осіб беруть участь у виконавчому провадженні необхідно розглянути і правонаступництво у виконавчому провадженні (ст. 32). Воно являє собою заміну однієї зі сторін у разі її вибуття у процесі виконання виконавчого документа іншою особою - правонаступником. Правонаступництво у виконавчому виробництві обумовлено правонаступництвом в матеріальному, зокрема цивільному, праві. Підстави правонаступництва у виконавчому провадженні ті ж, що і в матеріальному праві (смерть громадянина, реорганізація юридичної особи, уступка вимоги, переведення боргу). Якщо можливий перехід прав від одного особи до іншої в матеріальному праві, то можливо правонаступництво і в виконавче провадження.
Правонаступництво не допускається, якщо воно не може мати місця в матеріальному праві. Так, оскільки виключається правонаступництво у трудових правовідносинах у справах про поновлення на роботі, його не може бути у відповідних справах і в виконавче провадження.
Про допуск правонаступника в виконавче провадження судовий пристав-виконавець повинен винести постанову. Для правонаступника, допущеного у виконавче провадження, всі дії, вчинені до його набрання виконавче провадження, обов'язкові в тій мірі, в якій вони були обов'язкові для сторони, яку правонаступник замінив.
Можливо участь у виконавчому провадженні представників сторін (ст. 33). Під представництвом у виконавчому провадженні слід розуміти діяльність однієї особи (представника), здійснювану на підставі наданих йому повноважень у виконавчому провадженні від імені та в інтересах іншої особи (Яку представляють) в цілях захисту його прав, а також для надання акредитуючій допомоги в реалізації ним своїх прав при виконанні виконавчих документів судовим приставом-виконавцем.
Необхідність в представництві у виконавчому провадженні обумовлена ​​різними обставинами, в тому числі об'єктивного характеру. Так, не всі боки, беруть участь у виконавчому провадженні, мають дієздатністю (Неповнолітні, особи, визнані судом недієздатними, не можуть особисто вести свої справи у виконавчому провадженні - вони беруть участь через представників).
Представництво у виконавчому провадженні допускається при виконанні як судових актів, так і актів інших органів. Для виконання поставлених завдань представник вступає в різні стосунки з судовим приставом-виконавцем. Ці відносини регулюються нормами Федерального закону "Про виконавче виробництві ". Відносини ж, що виникають між представником і акредитуючою, регулюються нормами матеріального права (цивільного, сімейного, трудового та ін.) Так, відносини, що виникають з договору доручення, є цивільно-правовими, відносини між батьками та дітьми - сімейно-правовими.
Представником у виконавчому провадженні може виступати тільки дієздатна фізична особа (громадянин). Представник у виконавчому провадженні завжди виступає від імені акредитуючої. Формула "виступ від імені представляється "означає правомірні дії представника в виконавче провадження, що здійснюються в межах його повноважень по відношенню до судового пристава-виконавця і спрямовані на отримання певних правових результатів для подається. Через представників у виконавчому виробництві можуть виступати громадяни і організації.
Пункт 1 ст. 33 надає громадянам широкі можливості. Вони можуть брати участь у виконавче провадження: 1) особисто, не вдаючись до допомоги представника; 2) паралельно з представником; 3) тільки через представника, не беручи участь особисто у вчиненні виконавчих дій. З цього загального правила Закон робить в відносно боржників одне виключення: якщо за виконавчим документом на боржника покладені обов'язки, які він може виконати тільки особисто, при їх виконанні боржник не вправі діяти через представник...