Чигаріні Т.Г.
Авторське право - право витягувати вигоди з створінь розумової праці [1].
Авторське право - панування особи над твором.
Щорічно студенти багатьох сотень і тисяч навчальних закладів Російської Федерації виконують курсові та дипломні роботи, а також беруть участь у створенні інших творів (Творчих проектів). Курсова та дипломна робота - кваліфікаційні роботи (Проекти) представляють собою працю студентів по вивченню конкретної області знань (науки і т.д.). Рівень сучасних робіт з кожним роком зростає і В«Багато дипломні роботи близькі до рівня кандидатських дисертацій - і по обсягом, і за змістом В»[2].
Є Чи курсова або дипломна робота об'єктом авторського права? Однозначну відповідь на дане питання - Так. Проте є одне В«якщоВ». А саме, якщо робота (курсова або дипломна) являє собою об'єкт авторського творчості (студента), а не є плагіатом. Тим часом з авторськими правами на творчість студентів створюване в рамках навчального процесу пов'язана маса питань: Кому належать майнові права на створювані авторські роботи? Як повинні бути побудовані авторські правовідносини між вузом (навчальним закладом) та студентом? Чи розглядати в якості співавтора наукового керівника?
Отже, проаналізуємо проблематику змісту та реалізації, авторських прав на курсові і дипломні роботи. Перш за все, відзначимо, що дана тема фактично не зачіпається в сучасній юридичній літературі, або ж досліджуваний питання розглядається лише поверхово [3].
Закон В«Про авторське право і суміжні праваВ» [4] (далі по тексту - ЗоАП) питання авторства студентів (учнів) на створювані труди не приділяє спеціальних норм, а значить, на дані авторські правовідносини поширюються загальні правила В«авторського законодавстваВ».
Складність однозначних відповіддю на поставлені вище питання порозуміються тим, що в розглянутих авторських правовідносинах беруть участь кілька суб'єктів: автор (Студент), науковий керівник (викладач), вуз (навчальний заклад). Здавалося б, що на обличчя службові правовідносини, коли вуз (в особі наукового керівника) дає завдання на виконання певної авторської роботи. Однак це не так.
Як зазначають автори посібника В«Авторське правоВ», ці об'єкти (курсові та дипломні роботи - Т.Г.) не є службовими, авторське право на них виникає у їх творців - студентів, використання цих творів можливе лише за їх згоди, науковий керівник за загальним правилом не є співавтором таких творів [5].
Отже, авторські права належать студентам. Між тим, на практиці, ВНЗ та інші навчальні заклади часто публікують роботи студентів. Наприклад, в даний час, часто публікуються збірники кваліфікаційних робіт студентів (В«Збірник кращі дипломні роботи з економіки за 2003 рік В»). У кращому випадку студента сповіщають про те, що його робота буде опублікована, між тим автору ніякого гонорару не виплачується, авторського договору з ним не укладається, знову таки в кращому випадку ім'я та прізвище автора буде вказана поруч з авторським працею. Якщо ж звернутися до чинної редакції ЗоАП, то як випливає з абз.2 п.1 ст.11 Закону, укладач користується авторським правом за умови дотримання ним прав авторів кожного з творів, включених до складеного твору.
Ще один яскравий (і навіть традиційна) приклад злісного правопорушення авторських прав студентів - це використання їх творчості в роботах наукових керівників. Скажімо, доцент Іванов пише чергову монографію, присвячену питанню Державного підприємництва. Щоб прискорити процес написання він ряду студентів дає завдання на виконання курсових робіт пересічних з його монографією. Після здачі та захисту робіт студентами, доцент Іванов бере авторський праця студентів і включає в якості певних глав у свою монографію. При цьому себе він виправдовує тим, що він є науковим керівником, що він сам дав завдання студентам, що дав їм списки літератури та т.д. Природно студентів він в якості співавторів глав або монографії не вказує і тим більше не В«ділитьсяВ» гонораром. Між тим, ЗоАП закріплює авторське право на твір, створений спільною творчою працею двох або більше осіб (співавторство), належить співавторам спільно незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких має самостійне значення (п.1 ст.10). Право на використання твору в цілому належить співавторам спільно (п.2. ст.10 ЗоАП).
Саме незнання автора про його права, ігнорування ВУЗами (зацікавленими особами, найчастіше науковими керівниками) авторських прав студентів призводять до правопорушенням.
Цікаво було б існування судових прецедентів на розглянуту тему. Якщо повернуться до нашого прикладу - це може бути груповий позов до ВУЗу від авторів, чиї твори були опубліковані. Між тим, в практиці вже є приватні приклади, так В«студентка Хабаровського педагогічного інституту виконала курсову роботу, виготовивши художнє панно, яке згодом було подаровано ректором вузу китайському колезі. Студентка подала позовну заяву до суду, виграла справу і отримала компенсацію за використання авторської роботи без згоди автора В»[6].
Розглянемо дане питання з іншого боку. Скажімо, що при вступі до ВНЗ студента зобов'язують підписати угоду про те, що всі його твори створені в цілях проходження навчальної програми є службовими творами, і майнові права на такі твори належать виключно ВУЗу. В такому випадку відносини студента й вузу можна співвіднести з трудовими правовідносинами, коли В«виключні права на використання службового твори належать особі, з якою автор перебуває у трудових відносинах (Роботодавцю), якщо в договорі між ним і автором не передбачено інше В»(п.2 ст.14 ЗоАП). Чи правомірно зобов'язувати студента вступати в таку угоду? На наш погляд - ні. По-перше, в наявності порушення принципу В«свободи договоруВ» (Ст.421 ГК РФ), по-друге, предметом авторського договору не можуть бути права на використання творів, які автор може створити в майбутньому (п.5 ст.31 ЗоАП).
Ще одне питання: можна розглядати відносини між вузом (науковим керівником) і студентом як договір замовлення? Прихильники такої точки зору можуть акцентувати увагу на тій обставині, що вуз (науковий керівник) дає завдання студенту, і авторський праця є результатом завдання, а не результатом вільної творчості студента. Тим часом праця студента носить творчий (авторський характер), так являє собою не просто механічну роботу по систематизації і викладі певного матеріалу, а саме творчу (індивідуальну) роботу.
Таким чином, за загальним правилом, авторські права (як особисті, так і майнові) на студентські твори належать їх авторам - студентам.
Список літератури
[1] Народна енциклопедія наукових і прикладних знань. Том 11. Суспільно-юридичний. М.: 1911.
[2] Інтерв'ю з доктором юридичних наук, професором, завідувачем кафедри цивільного права, деканом юридичного факультету МДУ ім. М.В. Ломоносова Е.А. Сухановим// Законодавство. - 1998. - № 10.
[3] См.напрімер: Моргунова О.О., Рузанова О.А. Авторське право: Коментар законодавства. Зразки документів. Питання та відповіді. - М.: Іспит; Право і закон. - 2004.
[4] Закон РФ від 9 липня 1993 р. N 5351-I "Про авторське право і суміжні правах "//Відомості З'їзд народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації. - 12 серпня 1993 р. - N 32. - Ст. 1242.
[5] Моргунова О.О., Рузанова О.А. Авторське право: Коментар законодавства. Зразки документів. Питання та відповіді. - М.: Іспит; Право і закон. - 2004. - с. 63.
[6] Див: Єрмолінський А. У нас є що захистити .../Інтелектуальна власність. Авторське право та суміжні права. - 2000. - № 2. - С.59.
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту allpravo.ru/
