Реферат
Зовнішня політика США в Афганістані після подій
11 Вересень 2001
Визначальний вплив на політику США щодо Афганістану після падіння режиму талібів надали дві групи чинників. З одного боку, висновки, зроблені Вашингтоном на основі більш ніж піввікової історії своїх взаємин з Кабулом, з іншого, - Змінилися умови, в яких відбувалося формування нового етапу афгано-американських відносин.
Представляється можливим виділити такі основні висновки, які зробила американська адміністрація на основі аналізу історії своїх відносин з Афганістаном. По-перше, політика невтручання у внутрішні справи Афганістану В«загрожувала виходом ситуації в цій країні під контролю з нанесенням шкоди як регіональної, так і глобальної стабільності В» 1 , з чого випливало, що Сполученим Штатам необхідно постійно контролювати і направляти внутрішній розвиток Афганістану, причому, головним чином, непрямими, економічними методами. По-друге, економічна підтримка В«без проведення ефективної військової та ідеологічної політикиВ» 2 всередині Афганістану не призведе до зміцнення позицій США в цій країні, але, в разі припинення економічної допомоги, може перетворити недавніх американських союзників у ворогів. По-третє, політика США всередині Афганістану повинна спиратися на формування проамериканських верств суспільства з урахуванням, перш все, багатонаціональності афганської держави і переважного впливу в ньому пуштунів.
Змінилася обстановка усередині Афганістану припускала зміцнення позицій Північного Альянсу, що складається здебільшого з представників непуштунскіх етнічних груп і, перш за все, - таджиків. США у своїй політиці змушені враховувати як той факт, що саме з Північним Альянсом як єдиною політичною силою з більш-менш визначеною програмою дій значне число афганців пов'язувало В«майбутнє своєї країни, її незалежність і процвітання В» 3 , так і те, що представники Альянсу дотримувалися в основному проросійською і проіранська орієнтації. Все це об'єктивно впливало на формування зовнішньополітичного курсу США. При цьому В«обнадійливим для Вашингтона був той факт, що вперше розміщені на території Афганістану американські війська зможуть в якійсь мірі гарантувати інтереси Сполучених Штатів в Афганістані В» 4 .
Що ж стосується керівництва Афганістану, то його роль в афгано-американських відносинах як в силу економічного, політичного, ідеологічного кризи всередині країни, так і в результаті припинення існування біполярної системи міжнародних відносин обмежується становищем спостерігача, вкрай туги в своїх можливостях. Саме з цієї причини на даному етапі в двосторонніх відносинах між США та Афганістаном В«вияв незгоди Кабула з яким-небудь з аспектів афганської політики Вашингтона представляється малоймовірним В» 5 .
Відносини між США та Афганістаном сьогодні сконцентрувалися на двох основних, життєво важливих для Афганістану, напрямках - військово-політичному й економічному. Розглянемо кожен з цих аспектів докладніше.
Розвиток афгано-американських відносин у військово-політичній сфері, за визнанням ряду аналітиків, свідчить про те, що основне завдання, поставлене Білим будинком по завершенні антитерористичної операції в Афганістані, полягає в підтримці стабільності в країні і, одночасно, у максимальному використанні безумовного військово-політичного переважання США в Афганістані в цілях зміцнення позицій Сполучених Штатів в регіоні в цілому. Саме першочергова зацікавленість США у використанні перемоги над талібами, перш за все, в своїх регіональних інтересах дозволяє говорити про те, що Афганістан як і раніше продовжує залишатися інструментом в регіональній політиці Вашингтона (першочерговими пріоритетами в регіональному курсі США, в Відповідно до Стратегії національної безпеки 2002 а також заявами офіційних осіб, є обмеження можливостей для маневру тих країн, які зберігають за собою присвоєний їм статус країн В«осі злаВ» - Ірану і Сирії).
Взяття Кабула силами Північного Альянсу 13 листопада 2001 і розміщення в столиці Афганістану батальйону збройних сил США відкрили шлях для швидкого встановлення контролю американців і їхніх союзників над основними, найбільш важливими стратегічними пунктами. Вже на наступний день збройні сили США взяли під повний контроль колишню радянську військово-повітряну базу Баграм на північ від Кабула. До кінці листопада 2001 р. американці контролювали всі найбільші міста Афганістану. При цьому операція по ліквідації зберігаються на території країни угрупувань, які виступають проти іноземної військової присутності, була продовжена.
В даний час військова частина антитерористичної операції здійснюється в формі безперервного тиску на сили, які прагнуть до зламу склалася в країні військово-політичної обстановки. Переважно в східній і південно-східній частинах Афганістану періодично проводяться спецоперації з пошуку та ліквідації залишаються осередків опору та проведення В«санаціїВ» прикордонній з Пакистаном зони.
Бойові дії найчастіше проходять без безпосереднього контакту з супротивником, так як талібські сили розпорошилися і переміщаються виключно невеликими мобільними групами. Для виявлення та ліквідації розрізнених груп терористів американські війська широко застосовують авіацію, у тому числі стратегічні бомбардувальники. З цієї причини операції дуже часто викликають значні жертви серед мирного населення, що загострює В«вкрай негативну реакцію на присутність в країні іноземних солдатів В» 6 . Усередині Афганістану проти коаліційних сил і американців розгорнута досить широка пропагандистська кампанія.
У зв'язку з тим фактом, що, ухиляючись від ударів, групи терористів часто переходять афгано-пакистанський кордон, Сполучені Штати періодично проводять зондаж позиції Пакистану щодо можливого переслідування бойовиків руху талібів і В«Аль-КаїдиВ» на пакистанській території. У березні-квітні 2004 р. збройні сили США і Пакистану провели спільну антитерористичну операцію з ліквідації груп прихильників Руху в південних районах Афганістану і прикордонних з ними провінціях Пакистану. Однак наявна інформація дає підставу вважати, що акція в чому носила В«демонстраційний характер і не виправдала покладених на неї надій В» 7 .
Незважаючи на те, що активна фаза військової операції була оголошена завершеною, американці продовжують нарощувати свою оперативну угруповання як всередині країни, так і за її периметру. Йде активне будівництво об'єктів життєдіяльності та військової інфраструктури в Кандагарі, Баграмі, Гераті. Крім цього, в Узбекистані (Ханабад) знаходиться 1731 і Пакистані (Джакобабад, Шамсі і Ріллі) - 831 військовослужбовець США. В якості елементів тилового забезпечення використовуються авіабази в Киргизії і Таджикистані. В аеропорту В«МанасВ» (М. Бішкек) базується близько 30 одиниць льотної техніки Франції та США. Там також розміщений південнокорейський військово-польовий госпіталь з загальною чисельністю 90 співробітників. В аеропорту Душанбе постійно базуються 5 військово-транспортних літаків Франції, призначених для перекидання військ.
На початку 2003 адміністрація Дж.Буша висунула ідею створення провінційних відновних команд (ПВК), що включають військових і цивільних фахівців, розміщених в ключових провінціях Афганістану. Цілі і завдання зазначених груп вельми туманні і позначаються як В«сприяння в різних аспектах процесу реконструкції та відновлення В» 8 . Але, як видається, в основному вони призначені для того, В«щоб контролювати ситуацію в периферійних провінціях, що знаходяться практично під повним контролем місцевих польових командирів В» 9 . При цьому Вашингтон звернувся до всіх країн-донорів взяти дієве участь у функціонуванні ПВК.
З початком війни проти Іраку військово-політична обстановка в Афга...
