Поняття і сутність соціальної політики
Зміст
Введення
1 Типологія соціальної політики: різноманіття підходів
2 Характеристика різних підходів визначенню В«Соціальної політикиВ»
3 Проблема визначення об'єкта соціальної політики
Висновок
Список літератури
Введення
Соціальна політика - це діяльність, заходи, заходи, соціальна взаємодія, взаємозв'язок, взаємовідносини між соціальними спільнотами, групами, верствами, людьми по встановленню, збереженню і зміни їх соціального стану, життєзабезпеченню, задоволення соціальних потреб, узгодженню інтересів, надання соціальних прав, гарантій і послуг, перерозподілу ресурсів для досягнення і підтримки благополуччя, підвищення рівня і якості життя, розвитку соціальної сфери, соціального розвитку суспільства, вирішенню соціальних проблем.
Соціальна політика як система складається з відносно самостійних, взаємопов'язаних частин, які є її структуроутворюючих елементами. Такими частинами є соціально-трудові відносини; пенсійне забезпечення; соціальне обслуговування населення; соціальне забезпечення населення; охорона сім'ї та дитинства (сімейна політика); соціальна допомога; надання соціальних послуг у соціальній сфері; соціальне страхування.
Засобами здійснення соціальної політики є інструменти, за допомогою яких формується і реалізується соціальна політика. Засоби різноманітні. До них відносяться: правовий акт, фінансові кошти, соціальна виплата, соціальна гарантія, соціальний стандарт, соціальне партнерство, соціальна інфраструктура, соціальна технологія, соціальна програма, трудовий договір.
p>
Мета роботи - Дати поняття та сутність соціальної політики.
Завдання:
1. Розглянути типологію соціальної політики, виділити різноманіття підходів.
2. Дати характеристику різних підходів визначенню В«Соціальної політики В».
3. Виділити проблему визначення об'єкта соціальної політики.
Структура роботи представлена ​​введенням, трьома параграфами, укладенням та списком літератури.
1 Типологія соціальної політики: різноманіття підходів
Соціальну політику можна типологізувати за п'ятьма критеріями (підставами), не претендуючи на всеосяжність, строгість і безперечність запропонованої класифікації:
- ціннісні орієнтації;
- ступінь своєчасності прийняття державних соціальних програм;
- тимчасової критерій;
- масштабність;
- ступінь державного сприяння і охоплення соціальною допомогою населення. [1]
За ціннісним орієнтаціям можна виділити наступні типи соціальної політики: індивідуалістична, колективістська, популістська.
Індивідуалістична соціальна політика орієнтована на самодостатність індивіда, його активність, самодіяльність, ініціативність, майстерність, професіоналізм, дисципліну. Пріоритет віддається цінностям свободи, можливості вибору, самоцінності матеріальних підстав соціального і громадянського статусів. При такий соціальній політиці індивід може вибирати тип і спосіб задоволення соціальних благ, що передбачає функціонування ринкової, динамічною економіки з відповідною інфраструктурою.
Соціальна політика колективістського типу орієнтована на примат колективістських (Патріархально-общинних) і квазіколлектівістскіх цінностей, на рівність, справедливість, пріоритет держави в ранжируванні соціальних благ. При цьому типі держава диктує населенню і способи задоволення соціальних потреб. Все це веде до нівелювання і дозуванні економічних ресурсів, соціальних статусів, споживання соціально-культурних благ.
Популістський тип соціальної політики орієнтований на цінності, потреби натовпу. Він домінує в кризові, перехідні періоди суспільних трансформацій. В основі такого типу лежать обіцянки, запевнення правлячої або опозиційної еліти підвищити добробут народу, покращити умови праці та життєдіяльності людей найпростішим і найкоротшим шляхом, оголосити нещадну війну злочинності, корупції і т.д. Як правило, не пропонуються реальні методи, засоби досягнення бажаних результатів. При цьому експлуатується-яка ідея (Комунізму, національного суверенітету, боротьби з привілеями). Така політика орієнтована на досягнення миттєвого, найближчого результату при ігноруванні загальних і довготривалих соціальних програм, соціальних наслідків прийнятих політичних рішень. Популістська політика зводиться до деклараціям і запевненням, не підкріплюється конкретними ефективними заходами соціальної допомоги та підтримки населення.
В Залежно від своєчасності прийняття або коригування діючих державних програм соціальна політика може бути попереджуючої і запізнюється, В«наздоганяючоїВ».
За тимчасовому критерію виділяється довготривала, поточна і ситуативна соціальна політика. Довготривала соціальна політика вимагає від держави та її органів визначення фундаментальних цілей, основних методів, матеріальних ресурсів їх досягнення, пріоритетних напрямів розвитку соціальної сфери. Вона викладена в Конституції та інших нормативно-правових актах, державних програмах. Гармонізація інтересів підприємців і працівників, розробка державних мінімальних стандартів, створення сприятливих умов для ефективної трудової діяльності, підвищення рівня життя, професійної перепідготовки та адаптації працівників до ринкових умов - все це довгострокові соціальні завдання. При цьому довгостроковій може стати соціальна політика і в конкретній галузі соціальної сфери.
Поточна соціальна політика виражається в конкретних соціальних заходах для всього населення або певних соціальних верств (своєчасна і повна індексація заробітної плати, допомог, пенсій, стипендій відповідно до зростання інфляції, захист грошових заощаджень, забезпечення найбільш потребуючих продуктами харчування і необхідними видами непродовольчих товарів по соціально прийнятним цінами, допомога багатодітним, неповним сім'ям та ін.)
Ситуативна соціальна політика здійснюється в екстремальних умовах (стихійні лиха, воєнні дії), припускає одноразові соціальні виплати, акції.
За масштабності можна говорити про федеральної, регіональної, місцевої (міста, району, підприємства) соціальній політиці.
Отже, існують різні підходи до типологізації соціальної політики.
2 Характеристика різних підходів визначенню В«Соціальної політики В»
Не вдаючись в конкретні деталі аналізу соціальної політики в літературі, можна умовно виділити три основні підходи до її розуміння. Перший підхід передбачає, що соціальна політика - це діяльність по встановленню і підтримці положення соціальних спільнот, груп, верств, задоволення соціальних потреб, узгодженню інтересів, управлінню соціальною сферою, перерозподілу ресурсів для досягнення благополуччя, вирішення соціальних проблем, надання соціальних прав, гарантій і послуг.
При іншому підході під соціальною політикою розуміється сукупність заходів, дій, заходів, здійснюваних її суб'єктами, щодо оптимізації соціального розвитку суспільства, відносин між соціальними спільнотами, групами, верствами, підвищенню рівня життя, підтримання благополуччя, життєзабезпечення населення.
Третій підхід пов'язаний з розглядом соціальної політики як сукупності взаємодій, взаємин, взаємозв'язків між соціальними спільнотами, групами, верствами по реалізації основних цілей суспільства, з приводу життєзабезпечення, зростання рівня і якості життя населення, збереження та зміни соціального становища населення і складових його соціальних груп, шарів, спільнот. [2]
Виділення даних підходів показує, що між ними немає протиріччя в розумінні соціальної політики, навпаки, можна встановити взаємозв'язок, яку можна зрозуміти, якщо визнавати соціальну дію в якості основи зближення даних підходів. Соціальна дія - це навмисне, цілеспрямов...