Тема:
Революції і реформи політичної системи
Зміст
Введення
1. Поняття і структура політичної системи суспільства
2. Сутність революції і реформ
3. Інші політичні процеси в політичній системі суспільства
Висновок
Список використаних джерел та літератури
Введення
Політична система - складне утворення, і важливо знати не тільки її складу, але і все різноманіття і складність тих відносин, які складаються між її елементами, особливості їх зміни.
З кінця 80-х - початку 90-х років в Росії пройшла конституційна реформа. Перехід Росії на демократичні рейки, розвал Радянського Союзу - все це призвело до формуванню нової політичної системи, федеративного устрою держави, створенню нових інститутів (президента, конституційної юстиції, уповноваженого з прав людини і т.д.).
Для характеристики політичної системи з точки зору зміни її самої та її елементів та використовується поняття політичного процесу, під яким розуміється вся сукупність дії щодо забезпечення формування, зміни, перетворення і функціонування політичної системи.
Виділяють такі типи політичних процесів:
- формування органів політичної системи, інакше цей процес називається інституціалізацією;
- відтворення компонентів та ознак політичної системи в процесі її функціонування;
- прийняття і виконання політичних рішень.
Взаємозв'язок цих процесів народжує складне поєднання дій, спрямованих на забезпечення стабільності, сталості, непорушності в політичному житті і її зміни, динаміки, творчості.
XX століття мав винятково важливе значення не тільки для всесвітньо-історичного процесу, але й особливо для долі Росії. Якщо протягом IX-XIX століть наша країна розвивалася еволюційним шляхом, то в XX в. в Росії настала епоха соціальних революцій. Тільки за перші 17 років початку XX століття їх відбулося цілих три. Такий революційної вибух пояснюється суперечностями, які нагромадилися в політичній, соціальної, економічної, національної сферах суспільного життя країни, утворили тугий затягнутий вузол, розв'язати який звичайним шляхом не представлялося можливим.
Великий інтерес був проявлений країнами Заходу до діяльності М.С. Горбачова. Саме його політичні реформи поклали початок формуванню сучасної політичної системи Росії.
Метою представленої роботи виступає комплексний теоретико-правовий аналіз проблеми сучасного уявлення про революцію і реформу політичної системи.
В рамках даних напрямів передбачається вирішити наступні завдання:
- розкрити поняття і структуру політичної системи суспільства;
- визначити зміст поняття В«революціяВ» і В«реформаВ» згідно з останніми науковим вишукуванням у даній області;
- розглянути інші політичні процеси, що впливають на політичні системи держави.
Об'єктом дослідження є політична система суспільства, вплив державних і недержавних структур на політичну систему, роль громадських об'єднань та особистості в змінах політичної системи.
Предмет дослідження - структура політичної системи, сутність революції і реформ, їх вплив на політичну систему.
Дослідження проводилися методом вивчення та аналізу навчальної літератури, юридичних видань, доповідей та повідомлення Міжнародної науково-практичної конференції.
1. Поняття і структура політичної системи суспільства
Політична система як сукупність влади і політичних відносин починає формуватися в суспільстві з появою приватної власності, класів, з утворенням держави. Хоча сам термін в ті далекі часи не застосовувався, але вже давньогрецький мислитель Аристотель (382-332 рр.. До н. Е..) Розумів політику як складний комплекс елементів, в який входять економіка, мораль, право, образ правління (влада) і тип правління [1].
Інший філософ стародавнього світу Полібій, розглядаючи державний устрій Стародавнього Риму, підкреслив складний характер змішаної системи правління.
Активне використання терміна "політична система" правління в природничих науках багато дослідники пов'язують з ім'ям Т. Парсона (1902 - 1979 рр..) У політологію він був введений в 50 - 60-х роках XX сторіччя. Суспільство стало розглядатися як взаємодія чотирьох підсистем: економічної, політичної, соціальної та духовної [2]. Системний характер дозволив більш чітко визначити місце політики в житті суспільства.
Виходячи з даного вчення політична система суспільства складається з наступних взаємодіючих підсистем:
- інституціональна (Держава, політичні партії та інші громадські об'єднання);
- нормативна (правові, моральні, етичні та інші регулятивні фактори, що впливають на вибір поведінкових мотивів громадян);
- функціональна (Включає в себе сукупність застосовуваних державою методів здійснення владних повноважень);
- комунікативна (Визначає сукупність форм взаємодії, прийнятих усередині політичної системи і поза нею - у взаємодії з іншими політичними системами).
Політична система суспільства - це представлені в єдиному цілісному (системному) комплексі державні і недержавні структури, які беруть участь в політичному житті країни та здійсненні державної влади [3]. Основними елементами політичної системи є:
а) сама держава;
б) недержавні структури;
в) органи місцевого самоврядування.
Держава та її органи (Державний апарат і державні службовці) здійснюють основний обсяг владарювання або, що практично одне і те ж, державного управління. Держава - ядро ​​політичної системи суспільства, головний системоутворюючий фактор і елемент.
Політична система суспільства розвивається і трансформується в більш складну системну зв'язок спільно з розвитком держави. Цей процес носить постійний характер. Необхідно відзначити, що влада займає стільки місця, скільки їй дозволяє це зробити суспільство.
До числа громадських об'єднань, що беруть участь у політичному житті, перш за все, відносяться політичні партії, коаліції, руху, блоки і т.п. Їх створення передбачено основними законами держав як необхідна умова реалізації проголошуваних прав і свобод.
Порядок створення та правові рамки їх функціонування визначаються відповідним законодавством. Конституція Російської Федерації встановила "політичне різноманіття "і багатопартійність [4]. Це є найважливішим показником демократизму будь-якої розвиненої політичної системи суспільства. Для країн з авторитарними політичними режимами, стають на шлях демократичних перетворень, але не мають відповідного досвіду, в цьому криється і певний негативний момент. У ці періоди держава, в силу об'єктивних причин (перехідний період), не завжди буває готовим ефективно відстоювати свої інтереси.
У середині 90-х років XX сторіччя в Росії кількість зареєстрованих політичних партій і громадських рухів становило понад 140 [5]. Їх формування здійснювалося на тлі відсутності розробленого "партійного" законодавства - на базі цивільного законодавства, що визначає порядок створення звичайного юридичної особи. За оцінками фахівців, в середині 70-х років XX сторіччя в більш ніж 100 державах - членах ООН діяло понад 500 політичних партій.
Масовими громадськими об'єднаннями є різні професійні спілки, а також об'єднання по окремим сферам життя суспільства - культурні, наукові, спортивні та інші. З згоди або за дорученням держави вони можуть брати участь у виконанні деяких його функцій. Усіх їх можна назвати суспільно-державними структурами.
Центральне місце в політичній системі суспільства займає держава як єдина політична організація, влада якої поширюється на все населення країни в межах її державних кордонів [6]. В той же час держава володіє суверенітетом, тобто верховенством по відношенню до інших владі всередині країни і незалежністю від будь-якої іноземної влади. Держава в політичній системі сусп...
