Муніципальне освітня установа
В«Середня загальноосвітня школа № 65 В»
Демократія і бюрократія в державному управлінні.
Реферат
Рязань 2009
План
Введення
Поняття політичного режиму. Влада і народ
Форми демократії в державному управлінні
Бюрократизм: сутність і форми
Висновок
Список літератури
Коли держава управляється згідно
з розумом, ганебні бідність і нужда;
коли держава не управляється згідно
з розумом, то ганебні багатства і почесті.
Конфуцій.
Введення
При всій значущості влади, реальний життєдіяльний процес - відтворення людини, суспільства і природи - відбувається внизу - на грішній землі. Тут функціонують економіка, соціальна сфера, духовність і культура, створюються й споживаються капітал, праця, товари, послуги, інформація. Значить, управління здійснюється тоді, коли всі життєві явища, відносини процеси у вільному цивільному суспільстві реально зберігаються, розвиваються, здобувають нові позитивні, якісні параметри. Однак це - найважливіше - наших суб'єктів в самих різних видах управління особливо не хвилює. Вони зайняті власним самозвеличуванням і збагаченням.
Те, що вітчизняна бюрократія за останні 10-15 років наростила не тільки політичну, але і економічну міць, і, відповідно, посилила свій вплив на всі сфери життя суспільства, пов'язано з тим, що демократичні інститути, які й покликані виступати альтернативою і противагою сваволі і всевладдю бюрократії, в Росії не набули належного розвитку. Це перш за все відноситься до законодавчим органам влади, судовій системі, засобам масової інформації, політичних партій та профспілок.
Я вибрала для свого реферату тему В«Демократія і бюрократія в державному управлінніВ» і вважаю її дуже актуальною. Так за даними В«Нової газетиВ» № 10 від 30 березня 2009 р. в Рік сім'ї населення Рязанської області скоротилося на 10 тисяч осіб, в той час як кількість чиновників збільшилася в 1,5 рази. Це говорить про те, що бюрократія і демократія пов'язані один з одним і існують, таким чином, навколо нас досить тривалий час. № 10 від 30 березня 2009 а звеличенням особливо не хвилює. ничих параметри. оцессе у вільному громадянському суспільстві реальн
Актуальність, мета й завдання цього реферату визначені наступними положеннями. Явище бюрократії, вивчене в свій час Максом Вебером і Ріцци, потім Касторіадісом (Шолье), Лефор, Турен, сьогодні охоче порівнюють з раковою пухлиною, розточуючі незначно суспільний організм і що вразила перш за все колишні соціалістичні країни. Проте вже такі письменники, як Кафка, Чехов і Куртелін, бичували у своїх творах представників бюрократії - адміністраторів, чиновників, клерків. І дійсно, ще до великого перелому, ознаменованого революцією 1917 року, і затвердження моделі нового суспільства за межами Росії бюрократія була соціальним утворенням, панування якого спиралося не на походження і гроші, а на знання і застосування законів, розуміння функцій і завдань інститутів та органів влади. Саме бюрократія незмінно являє собою панівну силу незалежно від конкретної форми влади. Форма змінюється, непорушними залишаються позиції бюрократії, що грає роль щодо автономного фільтра і гальма політичних змін, що породжуються представницькою демократією. Маючи на увазі цю громадську структуру, Леон Блюм в 1936 році сказав, що Народний фронт міг щонайбільше стояти при владі, але ні в якому разі не володіти нею. Він розумів, що в умовах представницької і парламентської демократії влада знаходиться в руках бюрократії, яку іменують адміністрацією.
У числі робіт, які в тій чи іншій мірі зачіпають різні аспекти державного управління, можна назвати: Виконавча влада в Російській Федерації. Проблеми розвитку. М.: МАУП, 1998 р. 432 с.; Соціальне управління: Курс лекцій. М.: Изд-во РАГС, 2000. 438 с.; Ставрілов Ю.М. Адміністративне право: У 2 ч. Ч. 2. Кн. Перша: Суб'єкти. Органи управління. Державна служба. Воронеж: Изд-во Воронезького. держ. ун-ту. 2001. 624 с.
Бюрократія і демократія в державному управлінні, що ж це таке? Щоб відповісти на це запитання треба з'ясувати, як вони бере участь в нашому повсякденному житті, де ми з ними стикаємося. Всі ці аспекти я спробувала передати і розкрити у своїй роботі.
Поняття політичного режиму. Влада і народ
Політичний режим - найважливіша характеристика держави. Тим часом історія свідчить, що саме політичний режим відбивав і характеризував реальну практику державного управління. Бо часом можна мати цілком респектабельний В«ФасадВ» держави:
В· конституцію з набором демократичних ідеалів і принципів,
В· виборні представницькі органи (навіть обирати керівників органів виконавчої влади),
В· судову систему,
В· прокуратуру,
В· активні засоби масової інформації, котрі проповідують права і свободи людей, але на ділі управляти суспільством авторитарно-бюрократично з упором на адміністративні та кримінальні примусу.
Політичний режим являє собою сукупність способів, засобів і методів практичного здійснення правлячими колами, головним чином вищими посадовими особами, державної владної волі. У відомому сенсі політичний режим близький до поняття В«стиль державного управління В», але якщо останній розкриває технологію управління з точки зору її раціональності та ефективності, то політичний режим фіксує політичну сторону державного управління - реальну належність влади певним суб'єктам політичних дій, способи володіння та утримання її і відповідно механізми її впливу на людей.
У політичному режимі приховані багато секретів властевідношення. Відомо, що нацистська партія і її фюрер А. Гітлер прийшли до влади шляхом виборів в рамках Конституції Веймарської республіки. Якщо порівняти текст Конституції СРСР 1936 р. з конституційними положеннями інших країн того часу, то не можна не визнати його демократичний сенс. Але це не завадило І. В. Сталіну в 1937 р. розв'язати жахливий терор проти свого народу. Чимало хорошого, багатообіцяючого закріплювалося в державних документах нашої країни і в наступні роки не служило перешкодою для будь-яких зловживань можновладців.
Необхідно розуміти місце і роль політичного режиму в системі державного управління. Тоді менше буде допускатися помилок при аналізі та оцінці, як минулого, так і справжнього стану державного управління. Знання та облік політичного режиму дозволяють розрізнити:
В· ідеологію і організаційно-регулюючий механізм державного управління (слова і справи);
В· інституційні і процесуальні сторони в самому організаційно-регулюючому механізмі (належне і суще);
В· суб'єктивні наміри і об'єктивні результати в державному управлінні (раціональність і ефективність);
В· внесок державного управління в розвиток продуктивних сил країни і результати цього вкладу (витрати ресурсів і користь від них).
При такому розходженні прояви державного управління не складно досліджувати (причому саме науково) періоди правління тих чи інших керівників і розмежувати в їх мисленні і поведінці жагу влади, боротьбу за владу, володіння владою, насолода владою і інше і реальні, звершення ними управлінські рішення і дії. Головне тільки не зводити політичний режим до психологічних характеристикам тих чи інших В«верховнихВ» особистостей.
Проблема сутності політичного режиму та його ролі в здійсненні цілей і функцій держави залишається актуальною і в наші дні. Політичний режим - це канал двонаправленої зв'язку держави і суспільства, влади і людей . В одному напрямку держава повинна широко, достовірно і повно сприймати суспільні (Людські) потреби, інтереси та цілі, в іншому - так організовува...