Реферат з політології
Політична ЕЛІТА сучасної України:
ГЕНЕЗА Й Особливості ФОРМУВАННЯ
центральне харчування Державотворчі процесу в Україні, Як відомо, є становлення нових політічніх структур та Нової системи Економічних и соціальніх відносін. Кінцева мета ціх процесів - Створити максимально спріятліві умов для самореалізації особістості шкірного громадянина, Забезпечити йому відповідній цівілізованій Рівень свободи, реалізацію особистого потенціалу, пріскоріті Формування демократичного, Громадянська суспільства.
Окрім Бажання більшості українського загаль жити у справді демократічній, правовій державі життєво необхідною є потреба мати лідерів, політіків, здатно пріскоріті процес розбудови такого суспільства. Отже, домінуючою віхідною постає проблема Формування сучасної української еліті, її спроможності не просто самореалізуватіся, а й служити Власний народові, державі.
Політічну еліту утворюють Політичні лідері - люди, які Більше за інших підготовлені до Такої діяльності, мают Реально владу, завдякі якій здійснюють легітімній Вплив на Певної Частину або ї на всі суспільство. При цьому Мільйони громадян добровільно, з надією и сподіваннямі делегують політічнім лідерам Певного, а то й Досить велику Частину своїх політико-владніх Повноваження и прав. Такими політічнімі лідерамі є Державні діячі, керівнікі політічніх партій, об'єднань, Громадська організацій, блоків ТОЩО.
Найчастіше політічніх лідерів поділяють на правлячіх и опозіційніх; революціонерів, реформаторів и консерваторів; Формально и неформальних; кризового и рутинних; великих и малих; Пролетарська, буржуазних и дрібнобуржуазніх; загальнонаціональніх, регіональніх ТОЩО. Тіпологія політічного лідерства Багато в Чому подібна до тіпології лідерства взагалі.
З-поміж політічніх лідерів віокремлюють політічну еліту. Це верхівка соціальної групи, політічної сили, Яки безпосередню здійснює політічне Керівництво суспільством, Стоїть Біля керма Державного управління.
Перші Спроба осмислення Проблеми політічного лідерства, а відтак и суті політічної еліті знаходимо в античних філософів, історіків - Геродота, Плутарха, Тита Лівія та ін. Смороду помітілі, Що в будь-якій спільноті людей обов'язково з'являються Свої лідері досвідчені, Активні люди, спроможні вести за собою інших.
Пізніше проблему політічного лідерства намагаліся осмісліті Платон, Н. Макіавеллі, Т. Карлейль, Р. Емерсон, Ф. Ніцше, Г. Торд. У наш годину Поняття політічного лідерства, політічної еліті сформулювано (Хоч и Дещо по-різному) Г. Моска, В. Парето, Р. Міхельс та Інші філософі, політологі, Політичні психологи.
Еліта політична (від франц. - кращє, відбірне, Вибране) меншість суспільства, Що становіть собою достатності мірою самостійну, вищу, відносно прівілейовану групу, наділену особливая псіхологічнімі, соціальнімі и політічнімі якости, Яка бере безпосередню участь у затвердженні и здійсненні рішень, пов'язаних з використаних державної влади або впливим на неї.
В Україні, Як ніде, булі и є тісячі геніальніх, видатних людей, які уславілі нашу націю, народ, державу у найрізноманітнішіх сферах діяльності. Нібіто НЕ бракує таких людей и ніні. Тоді Чому ж десять РОКІВ розбудови Самостійної, демократічної, соборної держави, про Яку мріялі Покоління наших співвітчізніків, стали для нас такими боліснімі, Вкра складаний, а з багатьох харчування віклікалі навіть загрозліве тупцювання на місці? Думок и тверджень з цього приводу існує Чіма. Альо головна проблема, на нашу мнение, все ж полягає в особливостях Формування української еліті взагалі, у її історічній генезі.
Українське суспільство практично пережило Чотири неоднозначно періоді Формування и діяльності власної еліті загаль и політічної зокрема.
Перший Період БУВ найтрівалішім - Майже триста РОКІВ (XIII-XVI ст.). Саме в цею годину формувалася етнічна и конфесійна ідентичність українства, Його еліта.
Другий Період кож БУВ Досить великим - півтора Століття з 1648 р. до кінця XVIII ст. Особлівість цього періоду зумовлена ​​тім, Що еліта Вийшла Фактично з козацтва, з молодої української демократії часів Хмельниччини. На цьому етапі польська еліта на Певний годину Поліш Україну и вакуум, Що виник, відзначився молода українська демократія.
Третій Період Формування української еліті, у тому чіслі й політічної, БУВ коротким - Фактично близьким вісімдесяті РОКІВ - и закінчівся крахом Гетьманщини (1918 р.) i УНР (1919 р.)
Четвертий Період почінається з 1917 р. від народження так званої Радянської еліті и закінчується в Україні Фактично в 1991 р. Окремі Вчені, зокрема А. Пахарєв, поділяють Його на три підетапі:
1917-1941 рр. ; Закінчується вініщенням української (ЯК власне и всієї в СРСР) еліті в результаті сталінськіх репресій 30-х РОКІВ та качанів Другої світової Війни;
1943-1953 рр. (Чати до качанів так званої відлиги);
1955-1991 рр. (Чати до проголошення незалежності України).
Глибокий аналіз суті, особливая шкірного Із зазначеним періодів Формування української еліті-то окрема питання, альо в контексті цієї книги Варто сказаті кілька слів, Що характеризують Особливості Формування еліті самє з моменту революції 1917 р.
Повалій самодержавство и усунувші Конфіденційність власність, більшовікі широко відкрілі шляхи Формування особістості, Яка аж ніяк НЕ несе відповідальності за себе, свою частку, як, до речі, и за Загальні справи у державі. Бо все зводілося здебільшого до удаваної колектівної діяльності, Яка до того ж утрімувалася силовими методами.
З 1917 р. у России (в Україні) з'явилося Багато Яскраве і не тільки комуністічно заангажованності політіків. Серед них треба виокремити насамперед тихий, хто справді БУВ гідній назіватіся національнім політіком не просто від народу, а Своєю глибинності сутністю пов'язаний Зі Своїм народом. Загаль з 1917 р. у России Зміна еліт відбувалася надто дінамічно. У пореволюційні роки Політичні еліті булі більш романтічні, заполітізовані, Ніж еліта сучасної, скажімо, України. Ніні еліта стала більш прагматичною, однозначно.
на Першому погляд прагматизм політічної еліті - то не така Вже й погана рису. Однак звернімо Увага на деякі Особливості цього прагматизму.
Багато політічніх лідерів, особливо на Найвищий рівні, и ніні відчувають, що треба робіті, однак Серед них надто мало тихий, хто розуміє, як треба робіті и вміє Це робіті. Нерідко для політічніх лідерів Досягнення власти - то кінцева мета и про ті, Як вікорістаті владу Політичний Лідер думає тоді, коли ВІН Вже досяг її. А ці, у свою Черга, виробляти до серйозніх невдач, помилок, прорахунків.
винятково Інтерес у теоретико-практичному плані становіть Класифікація, визначення особливая політічної еліті в сучасній Україні.
Багато авторів, зокрема В. Полохало, доводящего, Що в сучасній Україні треба вести мову не про еліту, а про так званні псевдоеліту Як явищем, притаманне самє тоталітарнім и неототалітарнім суспільствам. З такою точкою зору Важко НЕ Погодитись, оскількі Фактично багатьох політіків у Нашій Країні не можна розглядаті Як носіїв певної інноваційної організаційної культури, яка, врешті, є Головним елементом конкретних системних змін у суспільстві.
За визначенням відомого історика О. Субтельного, з 1991 р. в Україні сформувалася и діють кілька тіпів або груп політічніх еліт. Це правляча еліта, опозіційна еліта, молода еліта (Яки Ліше формується), Регіональна и міжрегіональна еліті.
Не вдаючися до кількісного и якісного аналізу кожної з ціх груп, зазначімо, Що ступінь и Ефективність їх впливим на суспільно-політичні процеси в Україні загаль, на окремі державотворчі процеси, на політіку за межами держави суттєво залежався від соціально-політичних підмурків: оточення у суспільстві, його призначення та їх підтрімує; владніх Повноваження и можливіть впливим на Суспільн...
