Реферат
В«Політичні конфлікти, їх види та способи вирішення В»
1. Конфлікт як соціальне явище. Типологія конфліктів
Дослідженню соціальних конфліктів поклали початок роботи М. Вебера, К. Маркса, Е. Дюркгейма. Різноманітність поглядів на природу і форми конфліктів породило виникнення цілих шкіл і напрямків та навіть наукових дисциплін, зокрема конфліктологію.
Конфлікт - зіткнення двох або більше різноспрямованих сил в метою реалізації їхніх інтересів за умов протидії.
У теорії конфліктів можна виділити два основних напрямки:
Гј функціоналізм, який вивчає проблему стабільності і стійкості (Концепції Е. Дюркгейма, Т. Парсонса, Н. Смелзер);
Гј структуралізм, що пояснює соціальні процеси і зміни існуванням конфліктів (концепції М. Вебера, К. Маркса, Р. Дарендорфа).
На думку Т. Парсонса:
Гј кожне суспільство - відносно стійка й стабільна структура;
Гј кожне суспільство - добре інтегрована структура;
Гј кожний елемент суспільства має певну функцію, тобто вкладає щось в підтримку стійкості системи;
Гј функціонування соціальної структури грунтується на ціннісному консенсусі членів суспільства, який забезпечує стабільність та інтеграцію.
Р. Дарендорф вважає, що:
Гј кожне суспільство змінюється в кожній своїй точці, соціальні зміни всюдисущі;
Гј кожне суспільство в кожній своїй точці пронизане неузгодженість і конфліктом, соціальний конфлікт всюдисущий;
Гј кожен елемент в суспільстві вносить свій внесок у його дезінтеграцію та зміна;
Гј кожне суспільство засноване на тому, що одні члени суспільства
примушують до підпорядкування інших.
На думку Дарендорфа, В«хто вміє впоратися з конфліктами шляхом їх визнання, той бере під свій контроль ритм історії. Хто упустить цю можливість, отримує ритм собі у супротивники В». З його точки зору, соціальний конфлікт - результат опору існуючим у всякому суспільстві відносинам панування і підпорядкування. Придушення конфлікту веде до його загострення, а В«Раціональна регуляціяВ» - до В«контрольованої еволюціїВ».
Л. Козер визначає соціальний конфлікт як ідеологічне явище, що відбиває устремління і почуття соціальних груп чи індивідуумів в боротьбі за об'єктивні цілі: влада, зміна статусу, перерозподіл доходів, переоцінку цінностей і т. п. На його думку, цінність конфліктів полягає в тому, що вони запобігають окостеніння соціальної системи, відкривають дорогу інноваціям.
Видний американський фахівець з загальної теорії систем К. Е. Боулдінг спробував створити загальну модель конфлікту, зафіксувати її за допомогою формалізованого апарату таким чином, щоб вона була придатна для кожного окремого випадку. На думку Боулдінга, конфлікти знаменують собою усвідомлені і дозрілі протиріччя і зіткнення інтересів, тобто конфлікт - В«... це ситуація, в якій сторони повідомляють про несумісність їхніх потенційних позицій або станів і прагнуть заволодіти позицією, яка виключає наміри іншої сторони В».
Згідно загальної теорії конфліктів Боулдінга, суспільні конфлікти у відповідності з рівнем організованості сторін діляться на три великі групи: на рівні індивідуума, групи та організації. Класифікацією трьох організаційних рівнів обумовлена ​​наступна типологія:
1) конфлікти між індивідуумами;
2) прикордонні конфлікти між ізольованими в просторі групами;
3) екологічні конфлікти між пересічними в просторі групами;
4) конфлікти між гомогенними організаціями (наприклад, державами );
5) конфлікти між гетерогенними організаціями (наприклад, між державою і церквою);
6) конфлікти між індивідуумом і групою (наприклад, в сім'ї);
7) конфлікти між індивідуумом і організацією (наприклад, між громадянином і державою);
8) конфлікти між групою і організацією.
Найбільш вразливе місце загальної теорії конфліктів - надмірне узагальнення. Багато авторів теорії конфліктів класифікують конфлікти згідно їх інтегрує або Дезінтегруючі характером. На противагу цьому в загальній теорії конфліктів А. Раппопорта виділяються три головних типи і одночасно три рівня конфліктів: війна, гра і спор.
Війна - безкомпромісна боротьба до переможного кінця з застосуванням будь-яких, у тому числі насильницьких, засобів. Гра - дозвіл конфлікту на основі дій за заздалегідь визначеними правилами; результат - отримання виграв істотних, але не життєво важливих переваг. Суперечка - досягнення згоди з іншою стороною тільки мирними засобами.
Конфлікти розрізняються між собою:
Гј по сфері прояви (економічні, соціальні, політичні конфлікти, конфлікти у духовному житті суспільства, міждержавні конфлікти);
Гј по легальності існування (відкриті й латентні);
Гј по спрямованості розвитку (суб'єкти або цілі);
Гј за типами (когнітивні і мотиваційні);
Гј за механізмом їх вирішення;
Гј по складності і важливості.
Когнітивні конфлікти виникають при зіткненні протилежних або суперечливих точок зору на події, факти. Вони протікають у формі дискусій, суперечок, диспутів, полеміки на сторінках газет і журналів і т. д. Якщо по відношенню до однієї зі сторін конфлікту не застосовуються методи насильства, якщо дискусія ведеться цивілізовано, то зазвичай не виникає небезпеки їх переходу в мотиваційні конфлікти, в основі яких лежать зіткнення корінних інтересів сторін.
В залежності від рівня антагонізму відносини між конфліктуючими сторонами можуть бути двох типів:
Гј радикально конфліктними, якщо який-небудь загальний інтерес відсутня;
Гј частково конфліктними, коли, незважаючи на зіткнення, сторони мають небудь загальний інтерес.
Цікаву типологію конфліктів запропонував професор Єльського університету Роберт Даль. На його думку, конфлікти можуть бути:
Гј біполярні (двосторонні) і мультиполярні (багатосторонні) - в Залежно від числа конфронтуючих учасників конфлікту;
Гј коммулятивного і перехрещуються - залежно від подібності і відмінності складу учасників конфлікту;
Гј ведуть до поляризації і ведуть до сегментації - в залежності від ступеня антагонізму учасників (під поляризацією розуміється глибокий розкол суспільства на дві протилежні групи, протиріччя між якими мирними засобами нерозв'язно, а під сегментацією - дроблення суспільства на ряд шарів і груп з різними інтересами і цінностями, які конфліктують між собою, але при цьому гарантують стабільність суспільства шляхом взаємних поступок, переговорів, консультацій).
При виявленні коренів, причин того чи іншого соціального конфлікту необхідно враховувати цілий комплекс обставин: економічні, політичні інтереси, соціальний престиж, ідеологічні, національні, релігійні, вікові фактори і т. д. Головним джерелом конфлікту в суспільстві є розшарування суспільства, поділ його на соціальні і національні групи, верстви, класи. Основне протиріччя між продуктивними силами і виробничими відносинами веде:
Гј до боротьби між соціальними верствами, групами, класами;
Гј до протистояння між поколіннями (в сім'ях, організаціях);
Гј до боротьби між етнічними групами в суспільстві;
Гј до суперечностей між різними релігійними громадами;
Гј до боротьби носіїв різних традиційних цінностей з знову виникаючими звичаями і т. д.
Описуючи той чи інший конфлікт, ми повинні знати:
1) характеристики конфліктуючих сторін (їх цінності та мотивації, устремління і цілі, інтелектуальні, психологічні і соціальні ресурси для ведення або вирішення конфлікту, уявлення про конфлікт, включаючи концепцію стратегії і тактики і т. д.);
2) передісторію взаємодій конфліктуючих сторін (відношення один до одному, взаємні стереотипи і очікування, включаючи їх уявлення про те, що протилежна сторона вважає про них самих, особливо ступінь...
