ЗМІСТ
ВСТУП
1. Політичні цінності
2. Політичні інтереси
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Підставою політичної діяльності і відносин є усвідомлені потреби індивідів і суспільних груп. У людей завжди є певні інтереси, реалізації яких вони намагаються досягти. Для цього вони об'єднуються, створюють різні асоціації, що в свою чергу вимагає згоди, вироблення системи правил політичних відносин і діяльності. Політичні та економічні інтереси виникають, формуються і відмирають в певних соціально-політичних умовах за допомогою політичної діяльності. Політичні інтереси виражають ставлення суб'єктів політики до явищ соціально-політичного середовища, оволодіння якими має істотне значення для задоволення їхніх потреб. Дії суб'єктів політичної діяльності засновані на пріоритеті інтересів, при цьому особистість виходить з пріоритету мети, ідеалу, цінності. Цінності як узагальнені значення (Відношення-оцінка) об'єктів, як вираз фундаментальних норм, допомагають здійснити вибір поведінки в життєво важливих ситуаціях.
В даній роботі ми детальніше зупинимося на поняттях політичних цінностей і інтересів суб'єктів політичної діяльності в Росії.
1. Політичні цінності
Хочеться сказати, що одним з перших, хто почав розробляти теорію цінностей в марксистській філософії та соціології був В.П. Тугарінов. Спираючись на дослідження попередників з цього питання і свої власні, він сформулював загальне поняття цінностей: В«Цінності суть предмети, явища і їх властивості, які потрібні членам певного суспільства або класу або окремої особи в Як засоби задоволення їх потреб та інтересів, а також ідеї та спонукання як норми, цілі або ідеалу В»[1]. </p>
Свого часу в філософській і соціологічній літературі висловлювалися судження, згідно яким: по-перше, оскільки існує незліченна кількість реальних цінностей людей, то і загальне визначення цінностей не потрібно, а то й взагалі неможливо, по-друге, марксистська теорія в цілому фактично виступає в якості теорії цінності. Не погоджуючись ні з тим, ні з іншим, він вважав, що цінності та ціннісне ставлення слід відрізняти від теорії цінностей. Розробляючи ж останню, дослідники тим самим застосовують до аналізу цінностей науково-технічний підхід. Даний підхід ідентифікувався з соціологічним. Звичайно, в тій його трактуванні, яка була прийнята в ті роки.
У класифікацію цінностей, що грунтується на структурі суспільних явищ, В.П. Тугарінов, поряд з матеріальними і духовними, включає соціально-політичні: громадський порядок, мир, безпека, свободу, рівність, справедливість, людяність. [2] Виділяючи нескінченна кількість форм цих базових цінностей, автор розрізняє науково-соціологічний або В«природничонауковийВ» і ціннісний підхід в дослідженні соціально-політичних явищ. При першому підході, з його точки зору, неможливо робити вибір між цими явищами, бо вони, граючи позитивну або негативну роль в суспільному розвитку, або ту й іншу разом, не можуть бути об'єктивно оцінені. Вивчається лише їх роль і значення в певний історичний період. Що стосується ціннісного підходу, то він дозволяє проводити вибір з безлічі соціально-політичних явищ історичного періоду, відбирати ті з них, які потрібні, корисні на даному етапі розвитку і елімінувати ті, які заважають, гальмують у досягненні тих чи інших суспільних цілей. При цьому ціннісне ставлення жодним чином не ототожнюється з моральним, бо значення та функції першого виходять за межі другого.
Крім матеріальних, духовних, соціально-політичних цінностей, В.П. Тугарінов виділяє цінності: готівкові-екзистенційні, цільові та нормативні. Перші - реально існують, другі задумані як мети діяльності і в більшості випадків передбачають наявність правил, норм, ідеалів і реалізуються згідно з цими нормами.
Ці класифікації цінностей є В«відкритимиВ», тобто можуть бути доповнені новими класифікаціями. Так, з одного боку, цінності - це цілі, ідеї, мотиви, а з іншого, цінності - це певні кошти, за допомогою яких досягаються очікувані результати. То мережа вони можуть виступати як цінності самі в собі і як інструментальні цінності.
Відтворення даних міркувань дозволяє нам констатувати, що проблема цінностей має досить складний і звичайно ж дискусійний характер. Її вирішення можливе на стику багатьох гуманітарних наук: філософії, соціології, права, психології, історії, політології. Коли розмова стосується політичних цінностей, це аж ніяк не означає, що пріоритет у дослідженні належить політичної соціології або політології. Дані науки зобов'язані ініціювати дослідження у сфері політичних цінностей, узагальнювати дослідження, резюмувати результати для подальшого аналізу.
Звичайно, нас, перш все, цікавить питання - чи можливо дати загальне визначення політичних цінностей? Якщо слідувати В.П. Тугаринова, то відповідь може бути ствердною. Це по-перше. По-друге, кожна категорія, що вводиться в науковий оборот, може мати своє обгрунтування і визначення. По-третє, у визначенні повинен полягати відповідь на питання - навіщо? Останнє зауваження важливо і з точки зору розкриття сутності самого явища.
Іноді в літературі зустрічається думка, що слід говорити не про політичні цінності, а про місце і ролі цінностей в практичній політиці. Дане судження виводиться з співвідношення моралі і політики. Тобто цінності в політичній діяльності ідентифікуються з моральними, які лежать в основі вчинків людей, займаються політикою. [3] Звичайно, моральні або етичні цінності впливають на дії окремих політиків, на прийняті ними рішення. Політика з урахуванням даного фактора стає більш гуманною та передбачуваною. Однак нас цікавить проблема виникнення цінностей в політичній практиці, проблема причинної зумовленості, коли політичне значення цінностей змінюється і в процесі політичної діяльності, і в діях суб'єктів політики. Конкретний предмет стає цінністю не сам по собі, а оцінюється з точки зору певного ідеалу або ідеї конкретних властивостей і особливостей даного типу предметів. У цьому зв'язку важливою складовою виступає система переваг-референцій, в якій в реальності відбивається соціальна і політична практика окремої людини, спільності, групи, класу, суспільства в цілому, їх інтереси та потреби. Постійно відновлювані уподобання протягом якогось тимчасового відрізка складають основу ціннісного положення будь-якого соціального чи політичного суб'єкта. В онтологічному аспекті вони - переваги - підстава системи цінностей. На прикордонному просторі дихотомії В«онтологія цінності - онтологія політики В»можливе виявлення та опис політичних цінностей як об'єктивувати ідей певних соціальних і політичних явищ. Політичні цінності виникають і функціонують у свідомості людини, соціальної групи як продукти духовної життєдіяльності у вигляді відповідних ідей, цілей, норм. Наявність так званої В«преференційної детермінаціїВ» сприяє тому, що кожна політична цінність як би вступає в численні контакти і в силу цієї обставини піддається В«РозщепленнюВ» на два елементи - абстрактний і конкретний, які на наступному етапі починають виробляти відповідні ціннісні потреби суб'єктів. Система переваг як сукупність елементів групової свідомості і як основа формування політичних цінностей є, таким чином, істотним фактором, що визначає умови ініціювання, детермінації всього політичного процесу.
Кожен політичний процес має свої переваги і тим самим знаходить свою ціннісну нішу, яка стає важливою складовою у взаємодії з подібними собі. Політичні цінності і можуть бути виявлені за допомогою цього суб'єктного критерію, включає переваги, якими можуть володіти соціальні спільності як організовані цілісності. Наприклад, правова держава, про який ми постійно говоримо, але якого насправді немає, це насамперед ідея, реалізована в різних суспільствах по-різному, в залежності від великої кількості різнома...
