Міністерство освіти України
ОНУ ім. І.І. Мечникова
ІСН
Контрольна робота з предмету використання ЕОМ на тему:
В«Електронне держава В».
Студентки 6го курсу
З/о, політології
Вовчук Юлії
Одеса 2008р.
Електронна держава: поняття, концепція.
"Електронна держава" являє собою використання інформаційно-комунікаційних технологій для перетворення уряду з метою зробити його більш доступним для громадян, більш ефективним і більш підзвітним. Однак з цього визначення зовсім не випливає, що перехід до "електронного уряду" повинен ознаменуватися зростанням числа комп'ютерів в кабінетах чиновників. Навпаки, згідно з цим визначенням, він повинен привести до зміни взаємин між державними службовцями та іншими громадянами В».
Поняття В«електронне держава В»найбільш відповідає англійському поняттю e-government. У деяких випадках воно перекладається як В«електронний урядВ». Такий переклад допустимо, але це тільки одне з його значень. У сучасних міжнародно-правових документах, зокрема в рішеннях Європейського суду з прав людини, термін government застосовується для позначення держави в цілому. У такому значенні його слід застосовувати і в даному випадку. Мова йде не тільки про уряд, як про центральний орган виконавчої влади, а про всіх трьох гілках влади.
В«Електронне державаВ» стало формуватися на рубежі століть. По суті, воно означає новий етап розвитку конституційної держави. Виникнувши близько трьохсот років тому, конституційна держава не тільки стало загальноцивілізаційних моделлю, визнаної країнами з різними правовими і політичними традиціями, але продемонструвало свій значний потенціал, здатність перебудовуватися з зміною соціально-економічного середовища. Як правова держава воно сформувалося в доіндустріальну епоху, як соціальне в епоху індустріальної економіки, і, нарешті, як електронне - з переходом до інформаційної економіці.
Кожен перехід до нового якістю проходив складно, часто супроводжуючись серйозними кризами. Виходячи з цього досвіду, важливо, щоб держава змогла вчасно перебудувати характер і способи управління, модернізувати їх, з тим, щоб уникнути серйозних соціально-економічних потрясінь. Від держави вимагається вироблення програми, що визначає шляхи переходу на новий етап. Саме такий перехід демонструють країни зі сформованими демократичними традиціями. Разом з тим зарубіжна практика показує схожий характер перших кроків.
У спрощеному вигляді В«Електронне державаВ» можна звести до створення певної комунікативної інфраструктури, що дозволяє державним органам та громадянам взаємодіяти з використанням нових інформаційних технологій. Однак мова йде не стільки про технічні, скільки про юридико-політичних аспектах даної проблеми.
Для того, щоб нові комунікативні зв'язки отримали розвиток, необхідно провести значну роботу по створенню реальної електронної документації, по доданню документообігу в електронній формі юридично значущого характеру.
Зміст законів у даній області зводиться до визнання юридичної сили електронних документів, електронного підпису, а також врегулювання електронної форми документів окремих державних органів, насамперед виконавчих і судових. Традиційно до документів на паперових носіях пред'являються певні вимоги (на них повинна бути проставлена ​​підпис, а часто кілька, друк, інші реквізити). Потрібна значна робота, щоб адекватно перекласти документи в електронну форму. Складність процесу демонструє практика США.
Згідно Закону США про ліквідації паперового документообігу в державних органах 1998р. федеральні органи виконавчої влади до 2003р. повинні по можливості перейти на електронний документообіг та забезпечити доступ громадян до електронних документам. На основі закону були розроблені правила, які допомагають державним органам перебудувати роботу. У цьому їм також сприяє Міністерство юстиції. Державні органи повинні проаналізувати документацію з позицій вимог, що пред'являються до неї законодавством, вирішити питання про можливість заміни паперових документів електронними. У ряді випадків допускається, що окремі види документів можуть бути тільки на паперових носіях. Державні органи повинні вирішити питання про реєстрацію, зберіганні електронних документів. У зв'язку з цим повинна бути і перебудована робота державних архівів.
Існують особливості створення система обміну інформацією в країнах з федеративним устроєм, оскільки необхідно створення відповідних інфраструктур на федеральному рівні, рівні суб'єктів федерації і на рівні місцевого самоврядування. Інформаційні технології припускають певний рівень стандартизації.
Однак створення єдиних правових стандартів всередині держави залежить від характеру федерації. У США суб'єкти федерацій мають самостійні правові системи, законодавчі, виконавчі та судові органи. У цій країні суб'єкти федерації вживають активні кроки по розробці власних моделей електронного урядування. В той же час федеральна влада розробляє законопроекти для федеральних органів.
Однак зазначені проблеми є важливою умовою формування В«електронної державиВ», але не його метою. В«Електронне державаВ» відображає якісні зміни, що відбуваються у взаємовідносини влади і суспільства, що віє до перерозподілу ролей учасників управлінських процесів, насамперед держави.
Розвитку В«електронної державиВ» передувало створення відкритого суспільства, відкритої економіки. Ці поняття відображають зміни в інформаційному обміні. Суспільство отримувало все більший доступ до інформації. Ці процеси знайшли відображення в законодавство, починаючи з другої половині 20в. (Закон Сполучених Штатів про свободу доступу до інформації 1966р., Закон Норвегії 1971р. про суспільний доступі до державних документів). З розвитком комп'ютерних технологій ці закони змінюються (наприклад, в закон Сполучених Штатів про свободу доступу до інформації 1966р. внесені поправки в зобов'язуючі державні органи давати інформацію в електронній формі), або приймаються нові закони другого покоління. Останні суттєво розширюють зміст права на інформацію, даючи громадянам право на отримання будь-якої інформації з державних органів без зазначення причин, за якими це інформація необхідна (закон про свободу доступу до інформації Ісландії 1996р.).
Прикладом закону другого покоління може служити англійський закон про Свободу інформації 2000г. Він встановлює відкритий перелік органів державної і суспільної влади, які зобов'язані надавати інформацію. До таких органів відносяться урядові органи, органи місцевої влади, установи (лікарні, школи, університети), поліція, законодавчі органи, інші структури - пошта, національна галерея. Закон визначає обов'язок цих органів забезпечувати ефективний пошук суспільно доступної інформації, а також відповідати на індивідуальні запити про наявність інформації і про отримання інформації. Закон також встановлює 23 винятки, що стосуються інформації про кримінальному розслідуванні, комерційної таємниці, інтересів і безпеки Сполученого Королівства, і т.д. В інших випадках, якщо державних структури не дають інформацію протягом встановленого строку, вони можуть бути піддані штрафу. Контроль над цією сферою покладається на Уповноваженого у справах інформації.
Оскільки подібні закони вимагає істотних змін у діяльності державних структур, то на підготовку до їх вступу в силу дається кілька років, коли закон повністю вступить в силу. (Наприклад, англійський закон про вільний доступ до інформації 2000г. Повністю вступить в силу в 2005р.; федеральний закон Канади 2001р про захист особистої інформації та електронних документах вступить повністю в силу в 2004р.).
Особливий розвиток в сучасне час отримало законодавство про захист особистих прав. Європейські документи встановлюють, що збір особистої інформації повинен проводитися тільки у встановлених, ...
