АКАДЕМІЯ ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН
ІРКУТСЬКИЙ ФІЛІЯ
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
ПО ДИСЦИПЛІНИ В«ПОЛІТОЛОГІЯВ»
НА ТЕМУ В«ТРАНСФОРМАЦІЯ недемократичних режимів у ДЕМОКРАТІЮВ»
Роботу виконав: Степура К.С.
група Зю-07-3, 5
Роботу проверіл____________
___________________________
ІРКУТСЬК 2008
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Поняття та види політичних систем
2. Тоталітарний режим
3. Авторитарний політичний режим
4. Демократичний політичний режим
5. Поняття і типологія політичних режимів
Висновок
Список літератури
ВСТУП
Слово демократія походить від двох грецьких: демос - народ і кратос - сила, правління. Демократія позначає такий пристрій, при якому всі громадяни управляють своїм власним розпорядком життя, визначають суспільне життя і впливають на неї. При демократії народ суверенний, тобто не залежимо від влади у виборі способу життя. Суверенітет означає, що законним джерелом влади виступає саме він, народ.
Демократія заснована на визнання народу як джерела влади. Головні принципи демократії - влада більшості, рівноправність громадян, захищеність їх прав і свобод, верховенство закону, поділ влади, виборність глави держави, представницьких органів.
При демократії люди вільні у прийнятті рішення про те, що для них добре, а що погано. Якщо подібне право узурпує політична партія або уряд, вирішальне, який економічний уклад, яке політичне пристрій, який розпорядок життя найкраще підходить народу, суспільство не можна вважати демократичним. На жаль, і при царському режимі, і при радянській владі, і при новому демократичному правлінні 90-х рр.. народ в більшій чи меншій мірі не розпоряджався своєю долею. Отже, говорити про демократичний устрій нашого суспільства ще рано.
1. Поняття і види політичних систем
Різні політичні явища нерозривно взаємозв'язані й становлять певну целонность, соціальний організм, що має відносну самостійність. Це з властивість і відображає поняття політичної системи.
Поява цієї категорії безпосередньо пов'язано з відмінностями системного аналізу суспільства Т. Парсонсом. Вперше теорія політичних систем була детально розроблена великим американським політологом Д. Истоном в 50 - 60-х рр.. нашого століття. Потім вона отримала розвиток у працях Г. Алмонда, У. Мітчелла, К. Дойча, А. Етціоні, Д. Дівайн та багатьох інших учених.
У сучасній науці поняття політичної системи має два взаємопов'язаних значення. У першому з них політична система являє собою штучно створений, теоретичний, розумовий конструкт, інструмент що дозволяє виявляти і описувати системні властивості різних політичних явищ. Ця категорія відображає не саму політичну реальність, а є засобом системного аналізу політики. Вона застосована до будь відносно цілісному політичному утворення: партії, державі, профспілці, політичній культурі і т. д. Кожне з цих утворень є специфічною політичною системою.
Використання терміну В«Політична системаВ» в його першому, методичному значенні стосовно до всій політичній сфері, передбачає її розгляд як цілісного організму, знаходиться в складній взаємодії з навколишнім середовищем - усім іншим суспільством через В«введенняВ» - канали впливу середовища на політичну систему і В«висновокВ» - Зворотний вплив системи на середовище.
Існує безліч і інших, у тому числі більш складних типологій політичних систем. Одна з досить простих, широко поширених, а головне, досить глибоких їх класифікацій - поділ політичних систем на тоталітарні, авторитарні і демократичні. Критерієм їх розмежування служить політичний режим - характер і способи взаємин влади, суспільства (народу) та особистості (Громадян). У самому загальному вигляді для тоталітарної політичної системи характерно повне підпорядкування суспільства і особистості влади, всеосяжний контроль за громадянами з боку держави. Авторитаризм відрізняється необмеженою владою однієї особи або групи осіб над громадянами при збереженні автономії особи і суспільства в неполітичних сферах. І, нарешті, демократія характеризується контролем суспільства (більшості) на владою.
2. Тоталітарний режим
Тоталітаризм як політичний режим прагне до встановлення абсолютного (тотального) контролю над різними сторонами життя кожної людини і всього суспільства в цілому. Поняття тоталітарного режиму було розроблено в работав німецьких мислителів Г. Гегеля, К. Маркса, Ф. Ніцше, О. Шпенглера та ін, разом з тим, як політичне явище, тоталітаризм в першій половині 20-го століття. Термін В«тоталітаризмВ» був введений в політичний лексикон вождем італійських фашистів Б. Муссоліні в 1926 р. для характеристики італо-фашистської режиму, а згодом його стали застосовувати і для комуністичних режимів. Його основні типи: тоталітаризм з лівим ухилом - сталінізм; тоталітаризм з правим ухилом - німецький націонал, італійський фашизм.
Можна визначити наступні характерні риси тоталітаризму:
1. висока концентрація влади, її проникнення в усі сфери життя суспільства. Влада претендує на роль виразника вищих інтересів народу. Товариство відчужене від влади, але не усвідомлює цього, так як в тоталітарній свідомості владу і народ представляють як єдине і нероздільне ціле;
2. формування органів влади здійснюється бюрократичним шляхом і непідконтрольно суспільству. Управління в суспільстві здійснює номенклатура;
3. існує єдина правляча партія на чолі з харизматичним лідером;
4. постійно або періодично проводяться репресії серед членів суспільства як засіб внутрішньої політики;
5. здійснюється жорсткий контроль з боку держави за економікою, відбувається ліквідація майже всіх форм недержавної форми власності;
6. в суспільстві функціонують тільки одна ідеологія, претендує на монопольне володіння істиною. Опозиційні погляди виявляються переважно у вигляді дисидентства;
7. в тоталітарних ідеологіях постає переважно як закономірний рух до певної мети (морова панування, побудова комунізму). В ім'я досягнення цієї мети виправдовують будь-які засоби;
8. встановлюється Монолог держави на засіб масової інформації, суспільстві встановлюється повна відсутність плюралізму. Політична пропаганда служить цілям прославлення режиму, сакралізації верховної влади;
9. політична соціалізація має на меті виховати В«нову людинуВ», відданого режиму, готового на будь-які жертви в ім'я В«загальної справиВ». Придушуються прояви індивідуальності, насаджуються уявлення про державу як джерелі розподілу благ, заохочується доносительство;
10. державне пристрій носить унітарний характер. Права національних меншин декларують, але на ділі обмежені.
Поряд із загальними рисами тоталітарні режими мають особливості. При комуністичному режимі ліквідується приватної власність і як наслідок знищується основа автономії членів суспільства. Основою німецького націонал - соціалізму є расизм і шовінізм. Його метою було забезпечення панування арійської раси. Специфікою італійського фашизму характеризує прагнення до відродження Римської імперії, а влада партії була обмежена впливом короля, аристократії і церкви.
Причини виникнення тоталітарних режимів, їх спільні риси та особливості проаналізовані в роботах Ф. Хайєка В«Дорога до рабстваВ», Х. Арендт В«Джерела тоталітаризмуВ», К.Фридриха і Б.Бжезінского В«Тоталітарна диктатура і автократіяВ», М.Бердяєва В«Історія та зміст російського комунізму В». Дослідники тоталітаризму єдині в тому, що в різноманітті причин його становлення важливу роль відіграє кризовий стан суспільства, погіршення умов життя значної частини суспільства. У числі основних умов виникнення тоталітаризму багато дослідників називають вступ су...
