Зміст
Введення
1. Особливості індивіда як суб'єкта політики
2. Поняття і сутність політичної соціалізації
3. Типи політичної соціалізації
4. Етапи політичної соціалізації
5. Агенти політичної соціалізації
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Темою контрольної роботи виступає Сутність політичної соціалізації особистості.
Актуальність теми визначається процесом залучення людини до спільнотам. Цей процес супроводжує людину на всьому його шляху, виявляє на нього великий вплив, залежить від культури людини, супроводжується як взаємним тяжінням, так і відторгненням особистості і спільності. У політичній соціалізації людина має справу по суті з суспільством в цілому. У ній відбувається процес засвоєння індивідом або групою цінностей і норм політичної культури, властивих конкретному суспільству і дозволяють ефективно виконувати політичні ролі та функції й тим самим забезпечувати збереження самого суспільства і політичної системи.
Первинна політична соціалізація починається в досить ранньому віці, коли дитина починає розуміти, що існує влада більш висока, ніж влада батьків, якій підпорядковується сім'я. Цей перший етап можна назвати політизацією.
На другому етапі політична влада у свідомості дитини набуває конкретних рис, наприклад у вигляді поліцейського (якого батьки безперешкодно впускають в будинок і демонструють свою повагу до нього) і владу президента (чиї виступи по телебаченню батьки завжди уважно слухають). Це - етап персоналізації і одночасно ідеалізації, оскільки ключовим політичним фігурам приписуються виключно позитивні риси. Третій період - інституціалізація, коли дитина переходить від персоніфікованого уявлення про владу до сприйняття влади через її інститути.
Політична соціалізація [грец. politika - мистецтво управляти і лат. socialis - громадський] - процес включення індивіда в політичну систему [1]. За аналогією з процесом соціалізації Політична соціалізація розуміється як оснащення індивіда досвідом попередніх поколінь, закріпленим у політичній культурі. У ході взаємодії особистості з політичною системою відбувається два ряду процесів. З одного боку, система самовідтворюється, рекрутіруя і навчаючи нових своїх членів. Політична соціалізація відіграє в цьому процесі роль механізму збереження політичних цінностей і цілей системи, дає можливість зберегти спадкоємність поколінь у політиці. З іншого боку, вимоги системи переводяться в структуру особистості, інтеріоризується останньої. В результаті політична соціалізація формуються політична свідомість і політичну поведінку особистості, відбувається становлення особистості як громадянина. При цьому поняття "Політична соціалізація" ширше, ніж "Політичне виховання" або "просвіта", так як воно включає в себе не тільки цілеспрямований вплив готівки домінуючий ідеології і політичних інститутів, але і стихійні впливи, і власну активність індивіда.
Особистість має здатність вибирати із запропонованого їй набору політичних позицій ті, що відповідають її внутрішнім перевагам і переконанням. Механізми Політичної соціалізації функціонують на декількох рівнях взаємодії людини з політичною системою.
Основний метою контрольної роботи є вивчення механізму і розкриття сутності політичної соціалізації особистості. Виходячи з поставленої мети, сформульовані такі основні завдання:
- вивчення особливостей особистості як суб'єкта політики;
- визначити поняття і сутність політичної соціалізації;
- проаналізувати основні типи політичної соціалізації;
- охарактеризувати основні етапи політичної соціалізації;
- вивчити функціонування агентів політичної соціалізації.
1. Особливості індивіда як суб'єкта політики
У своєму реальному, повсякденному виразі політика завжди являє собою сукупність різного роду дій (акцій) та взаємодій (Інтеракцій) конкретних суб'єктів (акторів) у сфері їх конкурентної боротьби за державну владу. Найчастіше в якості критеріїв виділення політичних суб'єктів називаються або їх конкретні дії в даній сфері, або ступінь їх реального впливу на прийняття політичних рішень і їх реалізацію і державну політику в цілому, або ступінь їх організаційної оформленості. Якщо ж керуватися найбільш широким і прагматичним підходом, то під суб'єктами (акторами) політики можна розуміти всіх тих, хто приймає реальну участь у владному взаємодії з державою, незалежно від ступеня впливу на ухвалювані ним рішення і характер реалізації державної політики [2]. Кожен з діючих суб'єктів здатний застосовувати специфічні способи і методи впливу на центри прийняття політичних рішень, а отже, має і власними можливостями впливу на владу і відносно самостійної роллю у формуванні і розвитку найрізноманітніших політичних процесів. Як відомо, в політиці діє безліч всіляких суб'єктів. Однак до основних можна віднести лише суб'єкти трьох типів: індивідуального (мікроактора), групового (макроактора) і інституційного (організаційного актора).
Роль індивіда в політиці украй специфічна. По суті справи, втілюючи статус людини як щодо самостійного і вільного істоти, чиї інтереси і можливості так чи інакше протистоять суспільству і державі, індивід (особистість) символізує сенс і цінність будь-якої колективної діяльності. У цьому плані відносини держави і індивіда виражають відносини влади і людини - цих двох протилежних начал соціального життя і двох самостійних джерел суспільної влади [3].
Організовуючи спільне життя людей, держава тим не менш завжди виступає як початок придушення і примусу людей до підтримання певних політичних порядків і форм поведінки. Держава - це символ покори і примусу людини до обов'язковому для нього поведінки і в цьому сенсі є агентом неминучого обмеження його свободи і прав. Зі свого боку, індивід виступає як початок вільного і природного волевиявлення. Маючи певні претензії до державі, пов'язуючи з ним можливості реалізації своїх інтересів і перспективи, людина все ж залишається тим істотою, яка володіє власною програмою жізнеутвержденія і самовираження. І якщо держава здатне обрати будь-який шлях своєї еволюції, то людина завжди буде прагнути до захисту власної гідності і свободи, щастя і життя.
Держава і індивід взаємодіють між собою як два взаємопов'язаних і одночасно в певної міри взаімооппозіціонних початку соціального життя. Кожен з них не тільки володіє різними правами і можливостями, але й уособлює два різних джерела і принципу організації влади в суспільстві. Звичайно, людина і влада міняються, міняються і їхні інтереси, а головне - можливості в перетворенні соціуму [4]. І все ж сформована практика говорить про те, що принципові відносини між ними зберігаються. Держава залишається зовнішньою для індивідуального життя силою, володіє по відношенню до особистості найважливішими примусовими прерогативами, правами і повноваженнями. Однак і людина в ряді демократичних країн стає вищою соціальною цінністю політичних відношенні, направляючи Державна політика
2. Поняття і сутність політичної соціалізації
Стабільне функціонування політичної системи суспільства, збереження цілісності соціального організму передбачає постійне відтворення і розвиток політичної культури суспільства, яке здійснюється через засвоєння та прийняття людьми її норм, цінностей і моделей політичної поведінки [5]. Даний процес отримав назву політичної соціалізації.
У сучасній політичній науці не існує загальноприйнятого уявлення про зміст, тривалості і стадіальності процесу політичної соціалізації. Найчастіше під політичною соціалізацією розуміють процес засвоєння індивідом виробле...
