МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КАФЕДРА СОЦІОЛОГІЇ І ПОЛІТОЛОГІЇ
РЕФЕРАТ за курсом політології
на тему: " СУЧАСНІ НАПРЯМКИ політологічних ДОСЛІДЖЕНЬ "
підготувала
студентка Факультету економіки
Перевірила:
2008
План
Введення
1. Розвиток сучасних політологічних досліджень
2. Дослідницькі підходи в сучасній політології
3. Сучасні напрямки, концепції і теорії політології
Висновок
Список літератури
Введення
ХХ століття - століття корінних змін у світі. Це століття революцій в науці і політиці, століття розвитку демократії на Заході і її становлення на Сході, Півночі і Півдні. Процеси політичних перетворень викликали до життя нові теорії про політику і демократії, які сформувалися на науковій базі, створеної попередниками і засновниками сучасної політичної науки в минулому столітті і в перші десятиліття нинішнього сторіччя. В той же час сучасні концепції та теоретичні системи не відтворюють уявлення класиків політичної думки, а в них обгрунтовуються і конструюються ідеї, моделі і правила політичної гри, властиві умовам і формам життя народів і країн на рубежі XX-XXI вв. На перший погляд, за словами Р. - Ж. Шварценберга, політична наука схожа на Пенелопу з грецького міфу: сьогодні кожен руйнує все, що було створено вчора, кожен політолог все винаходить заново, починає як би з нуля. В Насправді ж в цьому є своя логіка поступового, суперечливого процесу накопичення об'єктивних знань, формування, розвитку і перетворення досліджень сучасності підходів, понять, моделей. Доказом сему служить активні політологічні слідування сучасності.
Відсутність загальної методології, заперечення єдиної системи понять і концепцій - одні з головних особливостей сучасної політичної науки. Різноманітність напрямків і проблематики, теорій, парадигм і підходів до вивчення політики - така загальна картина сучасного політологічного знання. Під сучасними напрямками політологічних досліджень маються на увазі проблеми політичної науки, поставлені в різні періоди XX століття і є предметом обговорення та подальшого дослідження в даний час. І метою цього реферату є показати основні з цих напрямків, а також охарактеризувати головні положення цих досліджень.
1. Розвиток сучасних політологічних досліджень
Процес виділення політології з загальної системи соціальних і гуманітарних наук зайняв кілька десятиліть в кінці ХІХ - Початку ХХ ст. Протягом усього ХХ ст. позначилися і виділилися найважливіші національні школи та напрямки політології. В їх рамках здійснювалась розробка методології, понятійно-категоріального апарату, принципів, методів і інструментарію досліджень.
У червні 1903р. в французькому філософському товаристві відомий психолог Г. Тард зробив доповідь, присвячену проблемі класифікації наук О. Конта і А-А Курно. За словами Тарда Конт виділив п'ять фундаментальних наук у наступній послідовності: математика, фізика-хімія, астрономія, біологія, соціологія. Курно запропонував свій перелік: математика, фізичні науки, біологічні науки, науки про дух і політичні науки. У підсумку перемогла класифікація Конта.
В останні десятиліття ХІХ - початку ХХ ст. сфера політичного виділилася як самостійна підсистема суспільного життя. До цього періоду відноситься остаточне формування та твердження в більшості промислово розвинених країн найважливіших інститутів, які в сукупності склали сучасну політичну систему в різних її формах. Йдеться насамперед про чіткий поділ влади на три самостійні, але взаємопов'язані гілки - законодавчу, виконавчу і судову, - формуванні політичних партій, виборчої системи, запровадження виборчого права. Політична наука якраз і стала дисципліною, покликаної вивчати ці інститути, явища і процеси. У цьому контексті немаловажне значення мала розробка провідними суспільствознавцями кінця ХIХ - початку ХХ ст. основоположних політологічних концепцій і теорій, політики і світу політичного. Тут насамперед слід назвати німецького вченого М. Вебера, який став розглядати політичні явища як особливі реальності, що мають власну логіку розвитку і відповідно власну історію. Італійські дослідники В. Парето, і Г. Моска, звернувшись до реальних процесів владарювання прийшли до висновку про те, що будь-яка система правління, незалежно від форми політичних інститутів носить по суті олігархічний або елітіческій характер. Вони сформулювали теорії циркуляції еліт і "залізний закон олігархії", згідно з якими будь суспільство неминуче ділиться на добре організоване меншість можновладців і відсторонене від реальної влади більшість. Всі політичні процеси, по думку елітист, визначаються суперництвом, конкуренцією і зміною при владі різних угруповань еліти. Виходячи з такої постановки питання, всі вони вважали головним завданням політичної науки вивчення еліт, особливостей їх функціонування і закономірностей їх періодичної зміни у владі.
В кінці ХІХ початку ХХ століття були закладені основи сучасної політичної соціології. Значний внесок у розвиток політичної соціології вніс американський вчений А. Бентлі, опублікував ряд робіт, в яких розроблялася теорія груп. В подальшому на основі розробок Бентлі були сформульовані концепції зацікавлених груп, які разом з партіями зайняли особливе місце в політологічних дослідженнях. У період між двома світовими війнами розвиток політичної науки характеризувалося переважанням американського впливу. В цей час велика заслуга у розвитку політичної науки належить представникам чиказької школи. У політологічних дослідженнях ними був зроблений серйозний крок в напрямку професіоналізації політичної науки та підвищення вимогливості до дослідникам і обгрунтуванню їх результатів і висновків.
У силу цілого ряду факторів, зокрема встановлення тоталітарних режимів, політологічні дослідження у багатьох країнах Європи були або згорнуті, або повністю підпорядковані ідеологічним і політико-пропагандистським цілям правлячих режимів.
Однак післявоєнні десятиліття можна розглядати як новий етап у розвитку політичної науки. Вже в перші роки після війни розвернувся бурхливий процес спочатку відновлення, а потім і подальшого розвитку політологічних досліджень в європейських країнах.
Відбувалося неухильне розширення кола охоплюваних політичною наукою проблем. У сферу інтересів політологів увійшли політичні системи та політичні процеси, партії і групи інтересів, політичний поведінку і політична культура, громадська думка і роль засобів масової інформації, політичне лідерство і еліти, політичні ідеології, історія політичних вчень, політична філософія та ін
Спочатку пріоритет у світовій політичній науці належав американцям. У багатьох навчальних закладах країни, де раніше навчання цій дисципліні відсутнє, було введено викладання політичної науки.
Помітною подією в історії післявоєнної політології прийнято вважати міжнародний колоквіум з питань політичної науки, організований з ініціативи ЮНЕСКО в Парижі в 1948 р. На ньому був розроблений і прийнятий спеціальний документ, в якому викладалися і систематизувалися основні положення політичної науки. У 1949 р. рамках ЮНЕСКО була створена Міжнародна асоціація політичних наук, щорічні конференції якої вносять істотний внесок у розвиток політологічних досліджень. У багатьох країнах збільшилося число політологічних журналів, розширилося викладання політології у ВНЗ, велася підготовка бакалаврів, магістрів та докторів політичних наук. Розроблялися методологічні принципи і методи політологічних досліджень.
2. Дослідницькі підходи в сучасній політології
У ХХ столітті виникла велика кількість підходів, які використовуються для політологічних досліджень. Однак постараємося виділити найбільш відомі і поширені ...
