Реферат на тему:
Шляхи та напрямки формування політичної культури
Предмет: Політологія
Зміст
Введення
1. Політична культура: поняття та структура
2. Шляхи та напрями формування політичної культури
2.1. Типологія політичних культур
2.2. Політична свідомість: загальна характеристика. Роль і функції політичної свідомості
2.3 Рівні політичної свідомості
Висновок
Література
Введення
Політизація сучасної життя - факт очевидний. Нерідко бесіда, дискусія по будь-якій темі - бажаємо ми того чи ні - набувають політичний відтінок. Коли ж дискусія загострюється, і хто-небудь з тих, що сперечаються переходить на високий тон, його дорікають у відсутності політичної культури.
Політичну культуру часто ототожнюють з освіченістю. Вважається, що політична культура може бути тільки в освічених людей, а у людей з низькою освітою її немає. Чи не менш часто політичну культуру плутають з політичною поведінкою.
Термін В«політична культура В»вперше вжито німецьким філософом-просвітителем І. Гердером в XVIII в. Виникнення ж перших концепцій політичної культури відноситься до середині ХХ ст. На заході вагомий внесок у розробку теорії політичної культури внесли Х. Фаєр, Г. Алмонд, С. Верба, А. Ліпсет, Л. Пай, М. Дюверже, К. фон Бойм, У. Розенбаум, Р. Роуз, М. Крозьє.
Наші вітчизняні суспільствознавці активно включилися в розробку проблем політичної культури в початку 70-х років (А. Галкін, Г. Ділігенскій, К. Гаджиєв).
1. Політична культура: поняття та структура
Аналіз відповідних досліджень дозволяє виділити найбільш часто зустрічаються трактування політичної культури. а) це культура особистості, соціальної спільності, яка об'єднує в собі політичну освіченість, політичну свідомість і громадсько-політичну діяльність;
а) це культура особистості, соціальної спільності, яка об'єднує в собі політичну освіченість, політичну свідомість і громадсько-політичну діяльність;
б) це частина духовної культури суспільства, що включає в себе ті її елементи, які пов'язані з суспільно-політичними інститутами і політичними процесами;
в) це сукупність стереотипів політичної свідомості і поведінки, властивих конкретній соціальній спільності або конкретної особистості;
г) це реалізація політичних знань, ціннісних орієнтацій, зразків поведінки соціального суб'єкта (Особистості, класу, суспільства) в історично визначеній системі політичних відносин.
Підсумовуючи все трактування політичної культури, в самому узагальненому вигляді їй можливо дати наступне визначення.
Політична культура - це культура політичного мислення і політичної діяльності, а також ступінь цивілізованості характеру та способів функціонування політичних інститутів, організації всього політичного життя в суспільстві.
Як очевидно з наведених визначень, основними характерними рисами політичної культури є:
- В«настановуВ» під взаєминах влади і громадян певних норм, зразків поведінки і цінностей. З них частина оформлена законодавчо, а інша частина затверджується в суспільстві в формі традицій, обрядів, звичаїв;
- забезпечення цілісності та інтегрованості політичної сфери. Таке забезпечення відбувається через при сущі політичній культурі принципи політичної поведінки, політичні ідеали. Саме вони сприяють єдності і взаємодії політичних інститутів і організацій суспільства;
- координація політичними методами життєдіяльності суспільства в цілому. Поєднання інтересів різних соціальних груп, інтересів держави та її громадян.
Політична культура має особливу структуру. У ній виділяються пізнавальний, морально-оцінний і поведінковий елементи.
Пізнавальний елемент включає в себе політичні знання, політичну освіченість і способи політичного мислення.
Морально-оцінний елемент складається з політичних почуттів, традицій, цінностей, ідеалів, переконань і конкретних цілей.
Поведінковий елемент містить в собі політичні установки, типи, форми, стилі, зразки громадсько-політичної діяльності, політичну поведінку.
Відповідно знання і розуміння громадянами: а) політичних інтересів - особистих, колективних, державних громадських, регіональних, глобальних; б) конституції та інших законів країни, в) програмних положень великих політичних партій та інших суспільно-політичних сил; г) склалися в країні політичних відносин; д) відбуваються політичних подій і явищ; е) сутності, функцій та структури державних, партійних і суспільно-політичних органів і організацій; ж) основних політичних норм і процедур; з) форм і способів участі громадян у суспільно-політичному житті, в управлінні суспільством і державою; та) особливостей політичних процесів міжнародного життя - тісно пов'язані з пізнавальним елементом політичної культури.
Усвідомлене участь громадян: 1) в обговоренні проектів державних документів в ході референдумів; 2) у виборах суб'єктів законодавчої, виконавчої та судової влади; 3) в роботі різних державних і громадських організацій; 4) у політичних кампаніях і заходах; 5) у діяльності політичних партій і громадсько-політичних організацій - пов'язано з поведінковим елементом політичної культури.
Виділяються три основних рівня політичної культури : світоглядний, цивільний і політичний.
Світоглядний рівень є базовим. На цьому рівні відбувається самовизначення людини в світі політики. Вибір їм тих чи інших політичних орієнтацій і норм політичної поведінки.
Такий вибір залежить від життєвих позицій людини: від переваги їм індивідуальних або колективістських цінностей; від визнання ним норм західної чи східної цивілізацій; від його релігійного чи матеріалістичного світосприйняття; від його відношення до ідеології, насильства і т. п.
Цивільний рівень . На цьому рівні формується В«ядроВ» політичної культури. Даний рівень характеризує ставлення людей до влади як до публічного центру панування і примусу. Людина, стикаючись з світом політики, або вступаючи до нього, неминуче формує своє ставлення до влади, до її можливостей і повноважень. А на основі сприйняття влади людина визначається щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Саме на цивільному рівні формується переконаність або в справедливості підпорядкування громадянина влади, або в пріоритетності прав (свобод) громадянина по відношенню до влади. Для дуже багатьох людей така внутрішня переконаність більш значуща, ніж їх партійні або політико-групові пристрасті.
Політичний рівень . На даному рівні складаються ціннісні ставлення людини до власне політичних явищ: від держави та міждержавних зв'язків до самосприйняття як суб'єкта політики. Остаточно В«прояснюютьсяВ» взаємини людини і політики. Визначається роль політики в житті людини. Ціннісні орієнтації матеріалізуються в політичне (або аполітичне) поведінку.
Досягнувши цього рівня, люди або активно включаються в політичне життя суспільства, або свідомо усуваються від політики. При цьому певна частина людей займає і позицію В«СпостерігачівВ». Вони воліють сподіватися на те, що їх проблеми коли-небудь вирішить хтось інший.
2. Шляхи та напрямки формування політичної культури
2.1 Типологія політичних культур
Основні моделі політичної культури - Тоталітарно-авторитарна і ліберально-демократічская.
Тоталітарно-авторитарна модель політичної культури характеризується пріоритетністю колективістських якостей громадянина над його індивідуальними якостями....
