ЗМІСТ
1. НЕСПОДІВАНА ВІЙНА ................................................. .................... 7
3. ХАРАКТЕРНІ РИСИ Чеченська війна .............................. 16
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ................................................. ......................... 27
ВСТУП
Територія Чечні була заселена ще в епоху палеоліту. Від епохи бронзи (2-е тис. до н. Е..) збереглися в основному похоронні пам'ятники. Основою господарства було чабанські скотарство і землеробство. Суспільний лад - первіснообщинний. У ранньому середньовіччі більшість рівнинних і частина передгірних районів Чечні входили в ранньофеодальна державне об'єднання - Аланію. У горах мешкали прямі предки Чеченців, у яких відбувалося інтенсивне розкладання первіснообщинного ладу. У 13 столітті Чечня піддалася спустошливим набігам монголо-татар. Низький рівень розвитку продуктивних сил сприяв збереженню протягом тривалого часу пережитків первіснообщинного ладу. На території Чечні існували окремі роди і суспільства, іноді ворогували між собою. До початку 20 століття існувала кровна помста. З кінця 16 століття з Дагестану почав поширюватися іслам, який в першій половині 19 століття став державною релігією. У 16 столітті в Чечні зароджуються феодальні відносини. На початку 18 століття за племенем нахчо затверджується етнічна назва чеченці (від аулу Чечен).
Чеченська республіка розташована на Північному Кавказі, територіально межує зі Ставропольським краєм, Дагестаном, Грузією, Осетією, Інгушетією. Дві третини республіки - передгір'ї Великого Кавказу (середні висоти від 2500 до 3000 метрів). Переважаюча область промисловості-нафтовидобуток, нафтопереробка. Чеченці (Самоназва - нахчо), загальна чисельність в Чечні по перепису населення 1970 року-508900 чоловік. Кажуть чеченською мовою. Віруючі - мусульмани-суніти. Вони відносяться до корінного населення Північного Кавказу. Спочатку чеченці жили в горах, а в 15-16 століттях вони почали переселятися на рівнину в долину Терека. До 1917 року за місцем проживання чеченці ділилися на дві честі: Велику і малу Чечню. На рівнинах основне заняття-землеробство, в горах-скотарство; розвинені домашні промисли. за роки Радянської влади докорінно змінилася культура чеченців. Ліквідовано неписьменність, створена писемність, виросла інтелігенція, широкий розвиток одержали різні види мистецтва та література. Історія "незалежної Чечні" починалася як фарс. Влітку 1991 року світ дізнався про те, що якась, не цілком певна, частина Чечено-Інгушетії виходить з складу РРФСР і СРСР і оголошує себе незалежною державою під назвою Чеченська республіка. Так вирішив Загальнонаціональний з'їзд чеченського народу, який постановив, що вищим органом влади в цьому, що не має меж, державі є виконавчий комітет на чолі з його головою, генералом у відставці Д. Дудаєвим.
На початку вересня 1991 року збройні національні гвардійці Дудаєва силою захопили будівлю Радміну, радіо і телецентру, а потім, 6 вересня, увірвалися до приміщення, де йшло засідання Верховної Ради, і, як і належить революціонерам, взяли його штурмом. Таким чином, у Чечні було здійснено державний переворот. Був розпущений її Верховна Рада, і, в порушення низки статей Конституції РРФСР, 27 Жовтень 1991 були проведені незаконні вибори президента Чеченської Республіки і депутатів Верховної Ради.
За три роки перебування при влади уряду Дудаєва республіка перетворилася в кримінальну зону. Розвал міліції, прокуратури, судів сприяв зростанню злочинності. У 1992-1993 р.р. на території Чечні відбувалося щорічно до 600 умисних вбивств, що в 7 разів перевищувало показники 1990 року. У 1993 році на Грозненському відділенні залізниці нападу піддалося 559 поїздів, розграбовано близько 4000 вагонів. За 8 місяців 1994 року було здійснено 120 збройних нападів на поїзди, в результаті чого розграбуванню піддалися 1156 вагонів і 527 контейнерів.
Збитки склали десятки мільярдів рублів. Поступово Чечня ставала не тільки розсадником, але і експортером злочинності в усі регіони країни. На 1 грудня 1994 оголошені у федеральний розшук за скоєння злочинів 1901 чоловік чеченської національності. Величезний збиток російській економіці завдала афера з чеченськими авізо, тобто з фальшивими платіжними дорученнями чеченських банків, за якими злочинці отримували готівкою гроші. Таким чином, збиток державі з травня 1992 року склали 4 трильйонів рублів. Всього ж в першій половині 1994 року в кредитно-фінансовій сфері виявлено три тисячі розкрадань, збиток склав 900 мільярдів рублів. З числа злочинців - 42% є жителями Чеченської Республіки, більше 60% з них знаходяться в розшуку.
У Чечні процвітало фальшивомонетництво. Всього вилучено понад 3,7 мільярдів рублів фальшивих грошових знаків. Розгул злочинності і бандитизму приводив до порушення елементарних прав людини. Люди були позбавлені захисту з боку держави від злочинних посягань. Не було ні роботи, ні зарплати, не виплачувалися пенсії та допомоги. У результаті за три роки знаходження Дудаєва при владі з Чечні бігли близько 200 тисяч чоловік, тобто до 20% населення. Близько половини проживаючих тут до 1991 року росіян також бігли і знайшли притулок в різних регіонах Росії.
Дудаєв керував ситуацією тільки в Грозному і в п'яти кілометрах від нього. Вся інша територія управлялася кланами. І вони творили по відношенню до місцевого населення все, що хотіли. 15 жовтня в Чечні почалися безсудні розправи і арешти. А після 26 листопада - справжні масові репресії, формений геноцид по відношенню до росіян в Чечні, масові депортації, відбирання квартир, пограбування, вбивства. У розпачі росіяни були змушені свої будинки, вартістю не менше 100 мільйонів рублів, віддавати задарма тим, хто погоджувався перевезти їх майно в избенке небудь російської села. Зросле вплив націонал-сепаратизму в Чечні загрожувало ще не усталеною Російської державності. Скориставшись суперечностями, переросли у відкрите протистояння між вищими федеральними органами країни, Дудаєв проголосив і став здійснювати ідею виходу Чечні зі складу Російської Федерації.
Федеральна влада намагалися впорядкувати обстановку в Чеченській республіці, вирішити кризову ситуацію політичними засобами. Однак їхні кроки не були рішучими, постанови і заяви носили умовляти характер.
1. НЕСПОДІВАНА ВІЙНА
Військово-поліцейська операція по усуненню кримінального режиму Дудаєва, роззброєнню і затриманню бандитів несподівано обернулася війною. Власне, і війна-то склалася з несподіванок. Несподіванкою для військово-політичного керівництва Росії стало наявність в Чечні добре підготовленої армії. Главків ВДВ Е. Подколзін, наприклад, керувався даними ФСК про наявність у Дудаєва 250 озброєних бандитів, але В«раптом з'ясовується, що у нього армія помогутніше іншою європейськоюВ» (Вечірня Москва. 1995, 17 січня).
Чеченські збройні сили, включаючи армію, війська МВС і департаменту держбезпеки, ополчення, загони самооборони і особистої охорони високопоставлених осіб, до початку подій мали 13 тис. осіб. У республіці знаходилося ще 2500 добровольців і найманців, переважно з сусідніх регіонів Росії і країн СНД. Тут же було накопичено (з вини російських чинів) багато зброї і боєприпасів. В цілому збройні формування були добре озброєні і підготовлені.
Судячи з усього, несподіваним виявилося для наших політиків і генералів виступ населення Чечні проти введення російських військ. Велика частина населення (до 80 - 90% жителів) сприйняла введення російських військ як вторгнення ворожої армії, прагнучої підкорити народ, відняти у нього свободу і природні багатства, примусити жити по чужим правилам. На сторону Дудаєва перейшла більшість тих, хто боровся проти нього до 11 грудня 1994 р. в лавах опозиції. Об'єдналися не тільки чеченці, яких серед населення всього 40%, але і люди інших національностей. Можна дорікати ч...
