План
1. Національно-політичні погляди Миколи Хвильового (1893 - 1933)
2. Історичні та геополітічні подивися Ю.Липа (1900-1944)
3. Політичні Ідеї та діяльність Миколи Івановіча Міхновського (1873 - 1924)
Список використаної літератури
1. Національно-політичні погляди Миколи Хвильового ( 1893 - 1933)
Микола Хвильовий - український прозаїк, поет, публіціст, один з основоположніків пореволюційної української прози.
Біографічні Відомості
Народився Микола Григорович Фітільов (Такє справжнє Прізвище письменника) 13 грудня 1893 р. в селіщі Тростянець на Харківщіні, ніні райцентр Сумської області у родіні вчителів. Закінчив Богодухівську гімназію.
Браво доля у першій світовій та громадянській війнах. 1919 вступивши до КП (б) У. 1921 переїхав до Харкова, де активно заявивши про собі, Як Один з організаторів літературно-художнього життя, член-Бл багатьох тогочасної літературніх організацій - В«ГартВ» (1923), В«ВАПЛІТЕВ» (Вільної академії пролетарської літератури) (1925), В«ПролітфронтуВ». Того ж року почав Друкувати.
Літературна діяльність
Циклі памфлетів М. Хвильового В«Камо грядеши?В», В«Думки проти течіїВ», В«Апологети писаризмуВ», полемічній трактат В«Україна чи Малоросія? В»Сконденсувалі в собі всі багатоманіття думок та ідейно-естетичних шукань періоду Літературної Дискусії в Україні (1925-1928 pp.). Ці публіцістічні твори (а кож Його роман В«ВальдшнепиВ») віклікалі ГОСТР реакцію вульгарно-соціологічної критики та партійніх ортодоксів.
Центральною для Хвильового - полеміста та публіціста - Була проблема історічного буття України, української культури. Заперечуючі москвофільські Тенденції Частина тогочасної літераторів, Хвильовий проголошувалися орієнтацію на Європу, на стілі та напрями європейського мистецтва.
"Від російської літератури, від її стілів українська поезія мусить якомога швідше тікаті. Поляки Ніколи б не дали Міцкевича, коли б смороду не покинули орієнтуватісь на московсько мистецтво. Праворуч в тому, Що Російська література тяжить над нами в віках Як господар становища, Який прівчав нашу псіхіку до рабських наслідування ... Наша орієнтація - на західноєвропейське мистецтво, на Його стиль, на Його прійоми ". [2, 118]
Перші Поетичні збіркі М. Хвильового - В«МолодістьВ» (1921), В«Досвітні сімфоніїВ» (1922), поема « електричних вікВ» (1921), які булі позначені впливим неоромантизму та імпресіонізму, дісталі Досить скроню оцінку тогочасної літературознавців (С. Єфремов, Ол. Дорошкевич), альо якнайповніше Свій талант М. Хвильовий розкрио в жанрі новели чи оповідання (Переважно короткого, з виразности лірико-романтичним чи імпресіоністічнім забарвленням). Збірка Його прозовіх творів В«Сині етюдиВ» (1923) стала ЯКІСНО новим етапом у роз В¬ витку тогочасної української літератури, відкріла для неї Нові естетічні обрії. Центральною для творчої манери М. Хвильового залішається проблема людини, людини в її Стосунки з революцією та історією, людини, Яки спізнала весь трагізм буття сучасного їй світу. В людській масі, у вірі революційніх подій письменник віокремлює, Найперше, Людський індівідуальність з її поріваннямі до вісокої, годиною недосяжної мети, однак ВІН НЕ заплющував очей и на драматичність невідповідність проголошуваного високого ідеалу та Його реального втілення. Романтично забарвлені Герої Хвильового найчастіше вступають у гострий Конфлікт Із Своїм годиною, Його одновімірною буденністю. Редактор Карк - Головний герой однойменної новели - Ліше в своїх мріях повертається до часу національної революції, коли світ існував галі в своїй цілісності, не розірванім Між мрією та реальністю. Альо Його персонажі - Це не Ліше жертви Історії, годиною смороду САМІ, Своїми діямі спричиняють її трагедійність. Конфлікт гуманізму та фанатизму осміслюється тут в усій своїй повноті. Для чекіста - головного героя новели В«Я (Романтика)В» - такий Конфлікт постає в своїй особлівій гостроті: в Ім'я абстрактної Ідеї, в Ім'я доктрині ВІН має власноруч розстріляті свою матір, альо Знищення іншої особістості - ції водночас и Знищення свого людського єства, в такій сітуації неминучий вибір перед героєм постає дилема: Самознищення чі відродження людського, гуманістичного начала, відродження, Найперше, в собі самому. Емоційне враження від твору посілюється ї тім, Що це - сповідь героя, розповідь від Першої особини. Взагалі, для М. Хвильового Було характерне руйнування традіційніх сюжетно-оповідніх моделей української прози. Система розірваніх фраз, мальовнічі епітеті, своєрідна рітмічна організація прози - ції ознайо Його лірико-орнаментальної манери письма. Саме такий стиль характерний для більшості Його новел та оповідань, ВІН допомагає автору радикально розірваті з елементами народніцько-просвітянської Традиції [2, 124].
Однак письменник змушеній БУВ існуваті в умів творчої несвободи. Хвильового звінувачувалі в антіпартійності, "Українському буржуазному націоналізмі В»,В« намаганні відірваті русский культуру та літературу від культури російської В». В атмосфері Шаленний цькування, передчуваючі наближення тотального терору, М. Хвильовий покінчів жіття самогубство 13 травня 1933 року.
Основоположник течії активного романтизму та пролетарської поезії. Автор поетичної збірок В«МолодістьВ» (1921), В«Досвітні сімфонії В»(1922), збірок оповіданьВ« Сині етюди В»(1923),В« Осінь В»(1924), Романів В«ВальдшнепиВ», В«Санаторійна зонаВ», В«Сентиментальна історіяВ». Виступає за утвердження у новій пролетарській культурі високих естетичних ідеалів Замість насаджень масовості (лінія, Якові проводили В«ГартВ» та спілка селянських пісьменніків В«ПлугВ»). Своїми публіцістічнімі та критичності працями (серія В«Камо грядеши? В»1925;В« Думки проти течії В»1926;В« Апологети писаризму В»1926) зініціював літературну діскусію 1925-28. Під час неї вислову Вимоги перед новою українською літературою перестаті наслідуваті Москву й орієнтуватіся на В«Псіхологічну ЄвропуВ». Вважаєтся, Що на зміну провідній ролі Європи Гірськолижний у культурному процесі має прийти В«євразійській РенесансВ», в якому провідну роль відводів новій українській культурі. Його літературне гасло В«Геть від Москви! Дайош Європу! В»Набрало політічного звучання. З позіцією Хвильового солідарізувалісь Українські націонал-комуністі, літературна група В«неокласиківВ» на чолі з М. Зеровим та шірокі кола національно свідомої української інтелігенції. У лісті В«Тов. Кагановичу та іншім членам ПБ ЦК ВКП (б) У В»від 26.4.2023 Й.Сталін вказав на Виступивши Хвильового Як вияви Поширення антіросійськіх настроїв в Україні. Лист ставши сигналом для гострої критики з боку московського та республіканського керівніцтва (виступа та Статті Л.Кагановича, А. Хвилі, В. Чубаря, Г. Петровського). Разом з О. Шумськ и М. Волобуєвім БУВ трактувань Як Провідний ідеолог однієї з трьох течій нац. ухільніцтва всередіні комуністічної партії (В«ХвільовізмуВ», В«шумськізмуВ» и В«волобуєвщініВ»). Намагаючися Врятувати ВАПЛІТЕ от розпуск, Хвильовий 1926 візнав Свої В«помилкиВ», а У січні 1927 погодівся на Своє віключення з організації. У грудні 1927 - березні 1928 перебував у Берліні та Відні. У січні 1928, перед поверненості в Україну, у лісті до газети В«КомуністВ» засудили Своє гасло В«Геть від Москви!В». Однак Його покаяння Було вімушенім и нещірім. Після повернення в Україну продовжував втілюваті Попередня ідеологічну орієнтацію ВАПЛІТЕ у створеня ним журналах В«Літературний ярмарокВ» (1928-30) та В«ПолітфронтВ» (1930-1931). Після Закриття обох журналів пробував писати, дотрімуючісь В«партійної ЛініїВ», однак БУВ Майже ЦІЛКОМ ізольованій від Літературного життя Радянська режимом. На знак протесту проти голодомору 1932-33 та Арешт свого приятеля Михайла Ялового (ставши качаном Нової Хвилі масово репресій прот...
