План
Введення
1. Демократія, її сутність, критерії та принципи
2. Основні різновиди демократичних режимів
3. Політичні процеси якого типу переважають в рамках демократичних режимів і як вони протікають?
Висновок
Список літератури
Введення
Кожна держава має свій політичний режим. Політичний режим означає сукупність прийомів, методів, форм, способів здійснення політичної державної влади в суспільстві, характеризує ступінь політичної свободи, правове положення особистості в суспільстві і певний тип політичної системи, існуючої в країні.
Проблема демократії та її ролі в суспільно-політичному житті займає одне з центральних місць в політології. Поняття "демократії" зачіпали як у Стародавньому світі, так і в сучасному суспільстві. Про неї писали Геродот, Платон, Арістотель, Руссо, дж. Локк, Т. Гоббс, Брайс, Шерер, Гірншоу та інші відомі вчені. Ця проблема хвилює і зараз багатьох вчених, і надалі вона буде займати одне з головних місць в політології.
Виходячи з цього, основна мета роботи вивчити основні риси демократичних режимів. При цьому мета роботи розкривається через вирішення наступних завдань:
-відобразити поняття демократії, розкрити її сутність, критерії та принципи;
- розглянути основні різновиди демократичних режимів;
-виявити політичні процеси якого типу переважають в рамках демократичних режимів і як вони протікають;
-зробити висновки по темі.
При написанні роботи була використана монографічна, навчальна і періодична література по темі дослідження.
1. Демократія, її сутність, критерії та принципи
Демократія - (від старогрецького DEMOS - народ і CRUTOS - влада) - народовладдя - це одна з основних форм пристрою будь-якої організації, заснованої на рівноправній участі її членів в управлінні і ухваленні в ній рішень по більшості; ідеал суспільного устрою: свобода, рівність, повага людської гідності, солідарність і т.д.; соціальний і політичний рух за народовладдя [1]. З моменту виникнення демократія пов'язана з державою, а значить з примусом, і в кращому разі є владою більшості над меншістю, а частіше всього формою правління добре організованої привілейованої меншини, більшою чи меншою мірою підконтрольної народу.
Демократичний режим - характеризується високим ступенем політичної свободи людини, реальним здійсненням його прав, що дозволяє йому робити вплив на державне управління суспільством. Політична еліта, як правило, досить вузька, але вона спирається на широку соціальну базу.
Характерні риси демократичного режиму:
1) Суверенітет народу: саме народ вибирає своїх представників влади і може періодично змінювати їх. Вибори повинні бути чесними, змаганнями, регулярно проведеними.
2) Періодична виборність основних органів держави. Уряд народжується з виборів і на певний, обмежений термін. Для розвитку демократії недостатньо регулярно проводити вибори, необхідно, щоб вона спиралася на виборний уряд.
3) Демократія захищає права окремих осіб і меншини. Думка більшості, виражена демократичним шляхом на виборах, це лише необхідна умова демократії, проте, зовсім не недостатнє. Лише поєднання правління більшості і захист прав меншості складають один з основних принципів демократичної держави. Якщо ж відносно меншини застосовуються дискримінаційні заходи, режим стає недемократичним, незалежно від частоти і чесності виборів і зміни законно вибраного уряду.
4) Рівність прав громадян на участь в управлінні державою: свобода створення політичних партій та інших об'єднань для вираження своєї волі, свобода думок, право на інформацію і на участь в конкурентній боротьбі за заняття керівних посад в державі.
Демократичні держави різні, але всі вони мають загальні об'єднуючі риси: народовладдя - Тобто визнання народу джерелом влади, сувереном; уряд засноване на згоді керованих; правило більшості; правило меншини; гарантії основних прав людини; вільні і чесні вибори; рівність перед законом; справедливе судочинство; конституційне обмеження уряду; соціальний, економічний, ідеологічний і політичний плюралізм; цінності співпраці і компромісу.
Сучасна демократія - Це представництво інтересів, а не станів [2]. Всі громадяни в демократичній державі, як учасники політичного життя рівні. Рівність це двоякого роду - рівність перед законами і рівність політичних прав. Сучасна демократична держава - це держава правова, в якому на практиці здійснено розділення трьох властей і створені реальні механізми захисту прав і свобод громадян.
2. Основні різновиди демократичних режимів
Розрізняють такі основні різновиди демократичних режимів [3].
Ліберальні демократії виходять з пріоритету прав особистості над правами держави. Тому вони першорядну увагу приділяють створенню інституціональних, правових та інших гарантій для індивідуальної свободи, що запобігають будь придушення особистості владою. У цих цілях ліберальні демократії прагнуть створювати механізми, дозволяють забезпечувати права індивіда за рахунок обмеження влади більшості. Сфера діяльності держави тут зводитися, головним чином, до охорони громадського порядку, забезпечення безпеки та юридичному захисті прав громадян. Важливе значення при такій формі демократії надається розділенню властей, вдосконаленню механізмів їх взаємного стримування і врівноваження з метою запобігання зловживань владою, створення умов для прояву автономії особистості.
Слід зазначити, що ліберальні демократії в дійсності є вельми рідкісне явище. До такої формі демократії тяжіють, наприклад, Сполучені Штати Америки. Однак і тут спроби її здійснення в "чистому" вигляді постійно наштовхуються на необхідність подолання суперечностей між індивідуальними, груповими і спільними інтересами. Сучасна держава покликане виступати не тільки гарантом індивідуальних прав і свобод, але й регулювати економічні та соціальні процеси з метою гармонізації інтересів різних суспільних груп.
Плюралістичні демократії, які характерні для більшості західноєвропейських країн, виходять з того, що головними суб'єктами політики є не індивіди і не народ, а різні групи людей. При цьому вважається, що тільки за допомогою групи особистість одержує можливість політичного вираження і захисту своїх інтересів. І саме в групі, а також в процесі міжгрупових відносин формуються інтереси і мотиви політичної діяльності індивіда. Народ же розглядається як складне, внутрішньо суперечливе утворення, і він тому не може виступати головним суб'єктом політики. У плюралістичних демократіях основна увага приділяється створенню такого механізму політичного взаємодії, який забезпечував би можливість усім громадянам відкрито виражати і відстоювати свої інтереси. Домінуюча роль в цьому механізмі відводиться незалежним групам політичного впливу. Тут діє безліч угруповань - партій, громадських об'єднань і рухів, - прагнуть брати участь у реалізації влади або впливати на діяльність правлячої групи. Важливе значення надається також забезпеченню балансу інтересів різних соціальних груп, створення противаг узурпації влади найбільш могутніми суспільними групами або більшістю громадян.
Колективістські демократії, відомі також під назвою Народні демократії, навпаки, виходять з того, що саме народ як цілість, а не окремі індивіди або групи людей володіє неподільним і невідчужуваним правом встановлювати закони і визначати діяльність уряду. Колективістські демократії, так чи інакше, визнають пріоритет народу або ототожнюється з ним крупного соціального суб'єкта у вираженні загальної волі і здійсненні влади. Такі демократії фактично виходять з однорідності народу як соціального суб'єкта, непогрішності його волі, і тому вони абсолютизують принцип підпорядкування меншості більшості, а також заперечують автономію особистості. Спроби здійснити колективістс...
