Зміст
Введення
1. Помаранчева революція
2. Хід подій помаранчевої революції
3. Символіка та значення назви
4. Модель помаранчевої революції
5. Наслідки та підсумки
Висновок
Список літератури
Введення
Історик А. Тойнбі писав, що цілі цивілізації занурювалися у важку кризу через те, що панівне меншість раптом починало вірити в міфи, які вона сама впроваджувало у свідомість мас, щоб ними маніпулювати. Це і відбулося в пострадянських державах. Спочатку владна еліта впровадила в масову свідомість гранично примітивний міф про західної демократії з її нібито чесними і рівноправними виборами - щоб домогтися пасивного згоди на ліквідацію радянської державності. Потім та ж сама владна верхівка нахабно маніпулювала виборами, найчастіше цього навіть не приховуючи, так що більшість громадян просто плюнуло на цей "демократичний інститут ". І раптом, коли цю верхівку стали скидати, використовуючи вибори всього лише як момент дестабілізації влади, ця сама верхівка чомусь вирішила, що вибори всерйоз.
У силу цього, актуальність даної роботи підкреслюється тим, що на Україні опозиція, використовуючи технологію виборів, сама прийшла до того, що втратила свою владу.
1. Помаранчева революція
Помаранчева революція (укр. Помаранчева революція) - кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків і інших акцій громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді-грудні 2004 року, і противниками його основного конкурента Віктора Януковича. Початком Помаранчевої революції вважають акцію протесту після оголошення Центральною виборчою комісією (ЦВК) попередніх результатів, згідно з якими переміг його суперник від влади-Віктор Янукович. Згодом Верховний суд України констатував факти порушень у процедурі голосування та підрахунку голосів виборців, скасував постанову ЦВК про результати виборів і зобов'язав її знову провести повторний тур голосування. Протестувальникам вдалося змусити владу України дочекатися рішення Верховного суду і на його підставі повторно провести повторний тур голосування на президентських виборах. В результаті повторного голосування перемогу здобув Віктор Ющенко.
Основною базою об'єднаної опозиції стали західні і центральні області України, в той час як В.Ф.Януковича підтримали переважно східні та південні регіони країни. Громадська думка РФ перебувала на боці Віктора Януковича, західних країн - На стороні української опозиції. Ряд державних діячів країн Європи виступав в якості посередників між протиборчими силами.
Зміна уряду України, що відбулася в результаті Помаранчевої революції, і пов'язана з цим радикальна переорієнтація внутрішнього й зовнішньополітичного курсу країни (Докладніше див Зовнішня політика України) дали привід багатьом спостерігачам говорити про низку "кольорових" революцій, що почалася зі зміни влади в Сербії і продовжити в Грузії і на Україні, намагатися знайти аналогії між ними та визначити ті держави, в яких можливе повторення В«кольоровихВ» революцій. Зі свого боку, влади країн, які називалися як потенційних об'єктів застосування "революційного досвіду", зробили певні контрзаходи для недопущення цього.
2. Хід подій помаранчевої революції
22 листопада 2004 - Наступного дня після другого туру голосування, в ході якого виборці повинні були зробити свій вибір між діючим прем'єр-міністром Віктором Януковичем і кандидатом від опозиції Віктором Ющенком, коли стало зрозуміло, що офіційні попередні результати різко відрізняються від даних екзит-полів. Прихильники Ющенка та іноземні спостерігачі з Європи й США заявили, що вибори проведені з численними порушеннями та такі розбіжності є результатом підтасування на користь провладного кандидата. У цей же день Президент РФ Володимир Путін зателефонував Віктору Януковичу і привітав його з перемогою на виборах Президента України. Прихильники опозиції підготувалися до акціям протесту заздалегідь. Вже за добу до оголошення попередніх результатів на київській площі Незалежності (укр. майдан Незалежності) почали встановлюватися намети й трибуни для проведення виступів опозиції. За кілька годин до оголошення Центральною виборчою комісією попередніх даних почали звучати заяви про фальсифікацію виборів в користь Віктора Януковича.
23 листопада в містах Західної України, у Києві й ряді інших міст і обласних центрів почалися мітинги в підтримку кандидата від опозиції. Основною ареною народного невдоволення став Майдан Незалежності, де зібралося на мирну демонстрацію, по різними оцінками, від 100 до 500 тисяч осіб з усієї країни. Мітинги і пікети проходили також перед будинками Адміністрації Президента, Верховної Ради - українського парламенту, уряду та ін Відмітною знаком демонстрантів став помаранчевий колір - колір передвиборної кампанії Ющенка (прихильники Януковича використовували білий і блакитний кольори). Міська влада Києва, Львова та декількох інших міст відмовилися визнати законність офіційних результатів, а сам Ющенко, відмовляючись визнавати офіційні результати виборів, прийняв із трибуни Верховної Ради символічну присягу перед народом України як новообраний президент.
Ющенко вступив в переговори з діючим президентом Леонідом Кучмою, бажаючи мирним шляхом домогтися визнання своєї перемоги, але переговори були перервані вже 24 листопада, оскільки позиція Ющенка не передбачала іншого результату переговорів, крім проголошення його президентом. Після оголошення остаточних результатів, по якими переможцем був визнаний Янукович, Ющенко виступив перед своїми прихильниками в Києві, закликавши їх почати В«Помаранчеву революцію" і шляхом страйків паралізувати діяльність уряду і змусити владу не визнавати сфальсифіковані результати виборів: "Шлях до компромісу через демонстрацію народної волі - це єдиний шлях, який допоможе нам знайти вихід із цього конфлікту. Таким чином, комітет національного порятунку оголошує загальнонаціональний політичний страйк В».
3 грудня 2004 Верховний суд України після багатоденного обговорення визнав численні факти порушення законів і Конституції України в ході виборів, у результаті чого вимоги Ющенка були частково задоволені - зокрема, результати другого туру голосування були оголошені недійсними. Слідом за цим рішенням Верховна Рада змінила склад Центральної виборчої комісії й прийняла поправки до закону про вибори президента з метою перекрити основні канали фальсифікації виборів. Прийняття цих виправлень було результатом компромісу між владою і опозицією. У пакеті з ними була затверджена конституційна реформа, що обмежує владу президента України й передає частину його повноважень кабінету міністрів і парламенту.
У ході повторного голосування, проведеного 26 грудня 2004 року, переміг Віктор Ющенко. Спроба прихильників Віктора Януковича опротестувати результати повторно проведеного другого туру виборів не принесла результатів, і ще до закінчення судового засідання Віктор Ющенко був офіційно визнаний президентом України в публікації "Урядового Кур'єра "(що означає офіційне закінчення виборів).
3 Символіка та значення назви
Символом, під яким об'єдналися українські революціонери, став помаранчевий колір, який ще до початку активних дій на Площі Незалежності став носитися в елементах одягу або аксесуарах переважно молоддю і політично-активним населенням. Потім до помаранчевого кольору додалася символіка Віктора Ющенка: логотип з підковою щастя, написи "Так!" (укр. "Так!"). Одним з яскравих символів революції став апельсин (укр. помаранч), прихильники Ющенко дарували їх один одному і супротивникам. Останні поширювали чутки про те, що апельсини наколоті чимось, що змушує людей протестувати.
Вербальним символом стало слово "Майдан" (укр. площа). В українських політиків усіх таборів с...
