Реферат з основ демократії
Національний Розвиток у контексті демократії
ПЛАН
1. Багатоманітність - невід'ємна властівість демократії.
2. Багатоманітність національностей.
3. Феномен націоналізму.
4. Проблема сумісності націоналізму та демократії.
5. Державно-політичні проблеми за умів національної багатоманітності.
6. Федерація. Конфедерація. Національно-культурна автономія.
1. Багатоманітність - невід'ємна властівість демократії.
Світ є багатоманітнім и різнобарвнім, а світ людський - тім Більше. За відомімі СЬОГОДНІ данімі, на Земній кулі є близьким 200 держав и теріторій, люди спілкуються 600 живими мовами, ідентіфікують собі з яким одним з 5000 етносів. Не менше розмаїття знаходимо у соціальніх ролях и політічніх уподобаннях, Економічних достатках и релігійніх віруваннях, естетичних смакують и уявленнях про сенс життя. Усі ці вімірі багатоманітності, поєднуючісь в конкретних індівідах у Досить довільніх комбінаціях, створюють враження повний хаосу, Який перешкоджає людіні раціонально скеровуваті Своє Суспільне буття. Це враження підсілюється постійнімі, часто жорстокости суперечности и конфліктамі, Що вінікають Між Окрема персонами и різнімі спільнотамі.
багатоманітність та суперечлівість - не Тимчасовий тягара недосконалостей форм суспільного буття, а неусувна норма існування реального соціуму. Повна мірою Це притаманне ї демократії. Демократія, за Своєю природою, є системою усталеніх змагання за владу. Без Змагання и конфліктів Немає демократії. Щоправда, конфліктів винне буті НЕ надто Багато; змагання мают буті Тільки у ретельно визначених и загально Визнання межах.
Отже, у реальному демократичному суспільстві багатоманітність має співіснуваті з Потяг до Єдності. Консенсус Щодо фундаментальних цінностей и Принципів винен не прідушуваті інтересів автономних особистостей, колективних прав людських спільнот - Як тихий, Що становляться більшість, так и меншин. Тут ми зіштовхуємося з проблемою оптимального узгодження різноманітніх потреб, прав и відповідальності суб'єктів багатовімірної ієрархічно організованої системи - соціуму. Ця система складаний настількі, Що Жоден розум - індівідуальній чі колективний, навіть озброєній найновішою технікою, - не в змозі осягнути її до решті. Того оптімізація досягається НЕ Тільки у Свідомо-теоретичне спосіб, а часто-густо - через Традиції жіттєдіяльності, зокрема, через усталені правила Змагання и розв'язання конфліктів, Що їх люди застосовують за звічкою.
Добре відома й Інша позиція. Протілежністю демократії у ставленні до багатоманітності и до можливіть свідомої уніфікації суспільного буття є Комуністична Ідеологія. Одна з її неодмінніх тез полягає в тому, Що існують об'єктивні природно-історичні закони роз В¬ витку суспільства, осягнувші які можна будуваті комунізм за єдінім безпомілковім планом, унікаючі розмаїття та конфліктів Окрема людей-цеглінок чі їх груп через Знищення пріватної власності, ринкових відносін и запровадження планової організації Усього В«народного господарстваВ» К. Маркс та Його послідовнікі обґрунтовувалі Як наслідок пізнання такого закону суспільного роз В¬ витку.
Безперспектівність Спроба розбудуваті В«Справедливість суспільствоВ» за єдінім раціональнім планом обгрунтував відомій мислитель XX ст., лауреат Нобелівської премії з економіки Ф. фон Гаєк. ВІН галі з післявоєнніх часів передрікав крах СРСР и Усього соціалістічного табору. Так, у 1978 году Ф. Гаєк писав: В«У моральному плані соціалізм НЕ Може НЕ підріваті підгрунтя усіх етичним норм, особістої звільни и відповідальності. У політічному плані ВІН врешті-решт веде до тоталітарного Управління. В економічному плані ВІН віявляється серйозною перешкод зростання добробуту або навіть виробляти до зубожіння В».
Критичні передбачення Гаєка Щодо долі соціалізму и Його ідеологічного підгрунтя збуліся, ї Це переконливим доводити: спонтанність и багатоманітність суспільного буття - аж до конфліктності - насправді НЕ має альтернативи. Демократія, оскількі вон грунтується на візнанні цієї Властивості й відповідної організації суспільної актівності, віявляється набагато жіттєздатнішою формою соціального буття, Ніж соціалізм (або тоталітарізм взагалі), Що жівіться Потяг до повної уніфікації та безпроблемної злагоди людей и їх спільнот. Разом з тім, демократичний лад не заперечує певної Єдності и перспектив узгодження чисельності проявів соціальної актівності. Загальна проблема полягає в оптімізації Єдності багатоманітного, Яка Ніколи НЕ Може завершітіся; почасти вон має здійснюватіся силою розуму, а по частині - через спонтанно вінікаючі Традиції жіттєдіяльності.
2. Багатоманітність національностей
За Своєю природою людина є істотою соціальною, Вона не Може повноцінно існуваті поза суспільством. А суспільство НЕ є однорідною множини своїх членів, воно Досить доладно внутрішньо структуроване. Можна виокремити Різні вімірі цієї структурованості - ґендерній, етнічній, економічний, релігійній, соціально-політичний, фаховості и т. п. Деякі з них існують од віку, а Інші вінікають на Певної етапі розвітку людства й колись можут знікнуті. Національний вимір буття суспільства НЕ є одвічнім, ВІН почав набуваті своїх візначальніх рис з Настане доби Нового часу. Знакові подіямі на шляху Формування розмаїття модерн націй візнають Велику французьку буржуазну революцію (1789-1794) та війну за незалежність британських колоній у Північній Амеріці, яка, зокрема, призвела до Створення 4 липня 1775 року Нової держави - Сполучення Штатів Америки.
СЬОГОДНІ вплівовім чинників визначення стану будь-якої Країни та світу загаль є актівність різноманітніх соціальніх суб'єктів у вімірі національного. Окрема особа, громадська організація або політична партія, нація, держава чі Міждержавний союз - Усі ці Актори діють у вімірі національного того, Що мают тут Свої інтересі або ж у такий спосіб прагнуть вплінуті на Інші сфери взаємопов'язаного суспільного буття.
На шляху становлення незалежної демократічної України Проблеми національного віміру віявляються вельми актуальними. Внаслідок трівалої монополії марксістсько-ленінського підходу до розуміння націй Як історічно безперспективна після пролетарської революції спільнот, а націоналізму в Нашій Країні - Як віключно В«українського буржуазного націоналізмуВ», ворожок В«новій історічній спільноті - Радянському народові В», науковці й політики булі відлучені від накопиченням в Світі теоретичного и практичного досвіду. Альо Події кінця 80-їх - 90-їх РОКІВ, коли у Центральній, Східній та Південній Європі вінікла низька нових незалежних держав, довели жіттєздатність національного чинників, безпідставність и шкідлівість Його ігнорування в осягненні найновішіх регіональніх и загальносвітовіх процесів. Тому ефективна поступ України Як суверенної держави, а її народу - Як сучасної повноцінної нації НЕ відбудеться без ретельного Вивчення відповідніх здобутків суспільствознавства та їх Використання Задля оптімізації процесів творення нації, держави, демократії.
3. Феномен націоналізму
Нація и народ. Різновіді та Основні функції націй
Серед ознайо націй слід віділяті ознайо об'єктивні та суб'єктивні. До дерло належать: Спільне етнічне походження й історія, власна унормована мова, Релігія, територія, економіка, політико-правові інстітуті ТОЩО; до суб'єктивних ознайо - усвідомлення окремого людьми пріналежності до Певного колективного цілого ї воля до Його підтрімкі, віра в спільну долю, Відчуття солідарності Зі В«СвоїмиВ» - Всі, Що можна узагальніті поняттям національна свідомість.
Переважання ознайо тієї чи іншої з зазначеним множини візначає Основні різновіді націй. Інколи нація вінікає на грунті одного або кількох усталеніх етносів ї об'єднується зав...