Міністерство освіти Республіки Білорусь
Установа освіти
В«Білоруський державний університет інформатики і радіоелектроніки В»
кафедра гуманітарних дисциплін
РЕФЕРАТ
на тему:
В«Міжнародні відносини та зовнішня політика . Місце Білорусі на міжнародній арені В»
МІНСЬК, 2008
ЗМІСТ
1. Сутність, зміст і механізм здійснення зовнішньої політики.
2. Міжнародні відносини: поняття, структура і типи. Світова політика і міжнародне право.
3. Зовнішньополітична концепція. Місце Білорусі на міжнародній арені.
1. Зовнішня політика являє собою діяльність держави у сфері міжнародних відносин з метою надання спрямованого впливу на інших учасників міжнародних відносин. Вона визначається не абстрактними принципами, а конкретними інтересами суспільства. Широку популярність має вислів відомого англійського політика Пальмерстона про те, що В«у Великобританії немає постійних друзів і ворогів, а є лише постійні інтереси В». Саме поняття В«національно-державний інтерес В»є ключовим у розумінні суті зовнішньої політики, яка полягає у здатності держави відстоювати національні інтереси. Зовнішньополітичні інтереси держави висловлюють потреби його функціонування та розвитку і випливають із соціально-економічної та політичної природи держави, її місця в системі міжнародних відносин. Зовнішньополітичні інтереси мають наступну структуру: інтереси різних соціально-політичних сил; національні інтереси; загальнолюдські інтереси.
Перші обумовлені об'єктивним становищем певного соціального шару і часто мають узкоегоістіческім характер. Загальнолюдські інтереси пов'язані зі збереженням життя і забезпеченням прав людини. Національні інтереси - загальні потреби всього суспільства: безпеку і цілісність держави як цілісної соціально-економічної, національно-культурної та історичної спільності, захист суверенітету, зміцнення позицій на міжнародній арені, створення сприятливих зовнішніх умов для внутрішнього розвитку та підвищення рівня життя населення. Зрозуміло, що пріоритетним для держави мають бути національні інтереси. Їх усвідомлення і визначення в якості цілей державної політики, діяльність по їх здійсненню - одна з умов побудови сучасного демократичного держави. В суб'єктивному значенні поняття В«національний інтересВ» має ідеологічну трактування в залежності від режиму, проведеного курсу. Тому часто за національний інтерес може видаватися інтерес держави або правлячих еліт, олігархів і т.д.
Можливості здійснення інтересів залежать від наявності коштів відповідного впливу на міжнародну систему. Розрізняють інформаційно-пропагандистські, політичні, економічні та військові засоби. Часи, коли всі проблеми можна було вирішити виключно за допомогою сили, відходять у минуле. Сьогодні становище держави на міжнародній арені все більше визначають економічний потенціал, рівень розвитку науки і технологій, а так само прихильність праву і моральний авторитет. Зовнішньополітичний потенціал залежить також від геополітичного становища держави та стабільності політичного режиму. Зовнішньополітичний потенціал регулює процес перетворення інтересів в цілі. Інтереси - вихідний момент зовнішньополітичних цілей, від них залежить сутнісна природа цілей, їх реальність чи ілюзорність. Якщо інтерес утопічний, то які б не були ресурси, мета буде нереальною. Спроба її реалізації призведе до даремної витрати ресурсів. Досягнення реальної мети залежить від того, наскільки правильно визначені співвідношення між інтересами і станом ресурсів.
Реалізація реальних цілей залежить від способу зовнішньополітичного дії, тобто черговості використання ресурсів. Сукупність зовнішньополітичних цілей і способів їх реалізації складає концепцію зовнішньої політики.
Вона включає зазвичай три моменту: загальне уявлення про оптимальному стані міжнародної системи; загальне уявлення про те, яким чином може бути створена ця система; обгрунтування місця і ролі даної держави в створенні цієї системи.
Зовнішньополітична концепція реалізується через зовнішньополітичний курс - цільову спрямованість даної діяльності держави. Аналіз конкретної зовнішньої політики окрім понятійного апарату вимагає врахування чинників впливу на неї, а також механізмів та умов їх впливу. Ці чинники поділяють на: внутрішні соціально-економічні та політичні відносини; суб'єктивний фактор; міжнародні відносини.
Внутрішні суспільні відносини впливають на зовнішню політику по різних напрямах. Так, економічна структура визначає економічний і військовий потенціал; етно-національна - проблеми неспівпадання державних та етнічних кордонів; політичний режим - міжнародний імідж. Але головне в тому, що економічні відносини формують корінні інтереси соціальних сил, які лежать в основі політики держави, як у внутрішній, так і зовнішній сферах. Тому сутність політики внутрішньої і зовнішньої багато в чому збігається, так як визначається соціально-економічної і політичної природою держави. Різна в них зміст, так як в значній мірі залежить від середовища реалізації. Твердження, що внутрішня політика визначає зовнішню засноване на визнання головної ролі суспільних відносин. Однак у реальній діяльності держави між двома напрямками немає зафіксованого супідрядності. Відомі такі варіанти взаємодії: зовнішня політика слугує внутрішнім цілям (наприклад, створення зовнішніх сприятливих умов для реформування економіки); підпорядкування внутрішньої політики зовнішнім цілям (наприклад мілітаризація товариства з експансіоністськими цілями); зовнішня політика слугує засобом відволікання уваги народу від внутрішніх проблем (наприклад, спланована провокація з метою загострити міжнародну обстановку).
Внутрішні відносини визначають розвиток зовнішньої політики в цілому, як основну тенденцію. Відхилення залежить від суб'єктивного фактора і місця держави в системі міжнародних відносин. Суб'єктивний чинник включає стан громадського свідомості (панівна ідеологія, історичні та культурні традиції народу) і особливості особи керівника (політико-ідеологічні, соціально-культурні, психологічні). Пануюча ідеологія обгрунтовує зовнішньополітичний курс. Історично традиції формують відношення до народам. Культурні традиції стверджують у суспільстві моральні норми міжнародних відносин. Етнопсихологія визначає особливості поведінки народу. Особлива роль належить керівникові держави. Він може надати зовнішньополітичному курсом гнучкість і реалістичність або авантюризм і волюнтаризм. Проводячи свою зовнішню політику, держава виступає і як суб'єкт міжнародних відносин. Тому їх характер робить значний вплив на зміст самої політики. Найперше значення мають відносини із сусідніми державами. Коли вони ворожі, то ускладнюються питання безпеки, створюються труднощі в розвитку зовнішніх зв'язків. Приналежність до певного блоку підвищує військово-політичний потенціал країни, але зобов'язує координувати свій зовнішньополітичний курс. Ступінь інтегрованості в міжнародні структури свідчить про наявність каналів для проведення ефективної політики.
Таким чином, сутність зовнішньої політики сучасної держави визначається національно-державними інтересами, які обумовлені характером соціально-економічних і політичних відносин. Зміст же конкретного зовнішньоекономічного курсу залежить як від внутрішніх суспільних відносин, так і від системи міжнародних відносин і суб'єктивного фактора.
Здійснення зовнішньої політики пов'язане з реалізацією державою низки універсальних функцій. Так, охоронна функція передбачає охорону прав і інтересів країни та її громадян за кордоном та в міжнародних справах. Вона спрямована на запобігання загрози для держави, на пошук мирних рішень спірних питань. Ефективність...
