Реферат
На тему: В«Інститут президентства в сучасному світі В»
Введення
Проблема інституту президентства в сучасному світі є надзвичайно актуальною, оскільки президент як державний інститут займає особливе, специфічне положення, охоплюючи своєю діяльністю весь широке коло питань державного значення.
У конституційному праві поняття глави держави точно і однозначно не визначено. Конституції багатьох зарубіжних держав взагалі не використовують цей термін, а повноваження глави держави можуть визначатися сформованої конституційної практики. Але зазвичай глава держави є особою, що втілює собою уявлення про даний державі, як у внутрішніх справах держави, так і в міжнародних відносинах. Його можна назвати символом держави і офіційним представником всього народу.
Термін В«президентВ» походить від латинського president, що означає В«сидить попередуВ», тобто головуючий на зборах.
Інститут президентства являє собою невід'ємний елемент політичної системи в 150 країнах світу. Воно існує у багатьох країнах Європи, Азії, Африки, Північної та Південної Америці. У той же час, кожна з цих держав характеризується своїми специфічними особливостями, своєї різновидом республіканської форми правління, і залежно від цього якісно різними буде статус і повноваження президента в цій державі. Ось чому надзвичайно важливим є вивчення інституту президентства на сучасному етапі.
Історично батьківщиною президентства були США, де президент в одній особі є і главою держави, і главою уряду. Із США інститут президентства поширився в країни Латинської Америки, а серед європейських країн першими посаду президента ввели одночасно Франція і Швейцарія в 1848 р. Але саме широке поширення цей інститут отримав у XX столітті, в період розпаду колоніальних імперій і утворення безлічі незалежних держав, більшість з яких обрали президентську форму правління.
Зарубіжна практика свідчить про особливу значущість інституту президентства в політичній життя держави. Прерогативи дозволяють йому впливати на суспільно-політичні процеси в країні. У демократичних країнах на нього покладається функція ведучого гаранта стабільності основ конституційного ладу. Відповідно з особливим статусом і повноваженнями Президента, на ньому лежить і особлива відповідальність за збереження законності і суспільного благополуччя.
З 183 країн, що входили до початку 1993 р. в ООН, понад 130 мають у своєму державному устрої пост президента. З одного боку, ця цифра відображає масштабність поширення президентства в сучасному світі, але з іншого - важливо відзначити, що в різних країнах президенти мають різний обсяг повноважень.
У наукових роботах часто вживаються такі вирази, як В«президентська форма правлінняВ», В«парламентарна (Або парламентська) форма правління В», хоча прийнято вважати, що існують дві основні форми правління - республіканська і монархічна.
При дослідженні феномену президентської влади неможливо обмежитися тільки аналізом що відносяться до президентству конституційних та інших правових норм. Не менш важливо й визначення співвідношення цих норм з політичною практикою президентів. Очевидно і те, що саме по собі установа поста президента в тій чи іншій країні ще не означає одномоментного виникнення інституту президентства з притаманними йому законодавчими і адміністративними актами, добре розробленої структурою різних підрозділів, тісними взаємозв'язками в цілому. Становлення інституту президентства - це досить тривалий історичний процес, і при його формуванні корисний облік багатого зарубіжного досвіду функціонування президентської влади в різних країнах.
Вивченням проблем інституту президентства присвячені численні публікації, монографічні та дисертаційні дослідження вітчизняних і зарубіжних політологів, правознавців, соціологів, істориків.
Серед конституцій зарубіжних країн особливе значення має Конституція США 1787 року. У початковий період вона носила історично прогресивний характер, сприяла розвитку нових виробничих відносин.
Конституція Франції 1958 року дозволила проблему співвідношення внутрішнього законодавства і міжнародно-правових норм.
1. Сучасні моделі президентства
В«Інститут президентства в більшості випадків - це глава, покликаний уособлювати і забезпечувати державну цілісність і єдність, ефективне функціонування всіх В«ВластейВ», перш за все виконавчої В».
Президент може займати різне положення в системі державної влади: бути тільки главою держави (Німеччина), одночасно главою держави і виконавчої влади (Бразилія, США), главою держави і фактичним керівником уряду за наявності особливої вЂ‹вЂ‹посади адміністративного прем'єр - міністра (Єгипет, Франція). Президент обирається на певний термін: три роки в Латвії, чотири року в США, п'ять - в Бразилії, шість - в Єгипті, сім - в Казахстані і під Франції. Бували, однак, В«довічні президентиВ», а також президенти, займали свої пости іншими шляхами, ніж вибори.
Згідно концепції поділу влади президентська влада звичайно розглядається як виконавча влада. Найчастіше відповідне положення міститься в конституціях (США 1787 р., Філіппіни 1986 р., Бразилія 1988 р., Азербайджан 1995 та ін.) Однак багато основні закони не дають характеристики влади президента. Словом, у конституціях країн світу питання про природі президентської влади не має однозначної відповіді, часто їй не дається ніякої характеристики в концепціях поділу влади.
Така відсутність визначеності в більшості нових конституцій, особливо прийнятих останнім десятиліття, не випадково. У сучасних умовах багатьох країн президентська влада займає особливе положення, вона як і В«урядова владаВ» характеризується своєрідністю. У зв'язку з цим постає питання: чи можливо В«ЖорсткеВ» віднесення президентської влади до певної рубриці тріади, та ще при різних формах правління?
Визначаючи природу президентської влади, слід виходити з взаємопроникнення різних гілок відомої тріади: при безсумнівною домінанті в кожної гілки влади, визначальною її сутність, в будь-який з них присутні якісь, іноді дрібні, а нерідко і значні елементи, характерні в цілому для іншої гілки. Зі сказаного можна зробити висновок: природу президентської влади не можна В«жорсткоВ» прив'язати лише до одного з елементів тріади поділу влади, особливо в умовах деяких форм правління.
Для розуміння природи президентської влади слід мати на увазі не тільки хиткість меж між гілками влади та процес відокремлення нових гілок, але і три інших моменту, систему стримувань і противаг влади, їх взаємозалежність і правильну трактування положення про єдність державної влади. В умовах демократичного ладу президентська влада не може бути безмежною.
При оцінці місця президентської влади в суспільстві потрібно враховувати не тільки поділ влади з подальшими уточненнями цієї концепції, не можна ігнорувати не менш важливу проблему взаємодії влади і в цілому - єдності самої державної влади.
2. Різні форми президентської влади
Президент як глава держави виступає в різних якостях залежно від різновиду республіканської форми правління. У парламентській республіці він є таким главою держави, якій міністри не підпорядковані і перед ним не відповідальні (Індія, Італія, ФРН та ін), в президентській республіці він глава держави, якому підпорядковані міністри, не складові (США, Філіппіни, Бразилія) або складові рада (кабінет) міністрів. При першому варіанті президентської республіки немає посади прем'єр-міністра, його повноваження виконує сам президент, по суті немає колегіального уряду, є кабінет президента. У другому випадку є посада прем'єр - міністра, але це так званий адміністративний прем'єр, фактично керівником уряду (Ради міністрів) є сам президент. Прем'єр - міністр в основному виконує лише оперативні завдання з координації діяльності уряду, та і...
